Ветеранський бізнес — це часто про винахідливість, креативність, бажання полегшити життя споживачу та взаємопідтримку.
Сьогодні розповімо про ще одного переможця конкурсної програми #ВАРТО — ветерана Володимира Скосогоренка. Він отримав кошти на розширення виробництва із переробки часнику на пасту, а ферментованого чорного часнику — для створення спецій та соусів та фасування їх у стіки для разового використання.
“Скажіть, ви любите чавити часник, а потім мити ту часникодавку, чистити її зубочисткою? Ні? У нашому бізнесі було важливо відшукати біль споживача і задовольнити його. Ми знайшли — ми звільняємо людей від того, щоб мити часникодавки”, — усміхаючись, розповідає про свою справу Володимир.
Володимир Скосогоренко захищав Україну в 2014-2015 роках на Луганському напрямку. Після служби почав шукати себе і так став навчатися на психолога, щоб допомогти собі та іншим. Зокрема і зараз він волонтерить як психолог в роботі з пораненими військовими та тими, хто перебуває на реабілітації.
У бізнес вирішив піти, бо прагнув заробляти гроші… аби допомагати учасникам бойових дій із психологічною реабілітацією та фінансувати проєкти із надання психореабілітації ветеранам російсько-української війни та членам їхніх родин.
Володимир ділиться, що власна справа для нього почалася із певної цікавості — як свої бойові навички можна застосувати у підприємницькій діяльності? І зараз він впевнено всім каже, що з ветеранами треба мати бізнес бодай тому, що вони хочуть робити продукт кращим, якіснішим і корисним.
Як все почалося? Із друзями-ветеранами Володимир тривалий час шукав свою бізнес-нішу, а потім згадав, що має свої два законні гектари землі, які він здав в оренду фермерові. Цей фермер на тій землі вирощував часник. Володимир запросив його поговорити і зрозумів, що це воно. Так у 2021 році він розпочав власну справу. Тоді команда складалася із кількох ветеранів.
Згодом Володимир Скосогоренко почав досліджувати рослину детальніше та зрозумів, що це і взагалі ветеранський продукт. Каже: “В армії багато гіпертоніків, а часник знижує тиск і має ще безліч інших корисних властивостей”.
Після 24 лютого, переважно всі побратими Володимира пішли на фронт, а йому через отримані травми в 2014-2015 роках — сказали залишатися у тилу і створювати для них нові робочі місця, щоб було куди повертатися після Перемоги. Володимир залишився, займався інформаційним фронтом, стежив за психічним станом волонтерів, а коли все більш-менш унормувалося, продовжив розвивав “часниковий” бізнес.
Зараз Володимир працює над двома напрямками — створення часникової пасти у маленьких стіках та спецій із ферментованого чорного часнику. Говорить, що часник, як і сало, це — суперфуд.
“Яка моя мрія? Хочу на смітниках бачити пусті упаковки з-під нашої продукції!”, — ділиться ветеран. — “А якщо глобально, то після того, як заполоню Вінницю та всю Україну нашою часниковою продукцією, планую виходити і на міжнародний ринок”.
Володимир мотивує своїми роздумами: “У бізнесі важлива не стільки ідея, бо ідей в повітрі витає багато, але вони часто розчиняються, бо не було потрібних знань для реалізації. Важливо розібратися. Бо коли ми починали, то орієнтувалися на один ринок, а воно не пішло. Потім ми сіли, подумали, змінили вектор і все запрацювало. Головне, впертість”.
