Артем Кондратюк — офіцер, ветеран російсько-української війни, професіонал в розмінуванні територій. Цій справі він присвятив понад 20 років свого життя на службі у лавах ДСНС та продовжує допомагати відбудовувати та розміновувати країну вже, як приватний підприємець. В інтерв’ю для видання “ГОРДОН” ветеран розказав, як втратив дім у Донецьку та Авдіївці, почав бізнес у Києві та робить свій вклад у наближення перемоги.
2014 рік: шлях з Донецька в Хмельницький
— Як ви почали займатися розмінуванням?
— До 2014 року я проходив службу у місті Донецьк. Працював в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Вісім років був командиром групи розмінування боєприпасів часів Другої світової війни та працював на території усієї Донецької області. Події 2014 року перекреслили усі мої плани та моїй родини на мирне життя. З Донецька я з дружиною та двомісячним сином виїжджав вже під час бойових дій.
Усіх, хто мав бажання служити далі, перевели. Мене — у Хмельницький заступником начальника рятувального загону спецпризначення Хмельницької області. Там я і проходив службу з 2014 по 2016 рік. Але я не думав, що так буде, що так все станеться. Я був впевнений, що наші відіб’ють Донецьк і говорив родині, що за місяць-два повернемось додому. І ось, скільки вже років пройшло?
Ми в війні з 2014 року, не з 2022. Може хтось десь розслабився і думав, що АТО буде вічно буде лише десь там на сході… Я розумів, що це ще не все, що ворог готується до чогось більшого.
— Чим ви займалися у Хмельницькому?
— Продовжував курувати роботу підрозділів з розмінування. Але фахівці ДСНС працювали вже не з боєприпасами минулого століття, а з сучасними наслідками навали росіян на українські землі.
З ДСНС – у підприємці
— Як вирішили стати підприємцем?
— У 2016 році я звільнився з лав ДСНС через отриману травму. Це було ще у 2006 році під час розмінування складів боєприпасів в Новобогданівці. І ось тоді і прийшла думка розпочати власну справу. Спочатку стажувався у компанії, яка надавала послуги будівельної техніки, здобував досвід. Згодом у 2017 у Києві я вже відкрив власне підприємство — ТОВ “ДартбудУкраїна”. Основні наші послуги — це надання спеціальної будівельної техніки з оператором. Мова йде про самоскиди, екскаватори певні, підйомні механізми.
Знайшов свою нішу і мій бізнес швидко розвивався. Будував плани на розширення бізнесу. Але все перекреслило повномасштабне вторгнення росіян 24 лютого 2022 року.
— Пам’ятаєте той день?
— Я прокинувся близько 5.00 години під вибухи. Розбудив жінку словами “війна почалась”, але вона навіть не повірила. За вікном вже була паніка, черги на заправках, у магазинах, біля банкоматів. Ми були не готові виїжджати, автівка була не заправлена. Я розумів, що війна буде, але дійсно не очікував, що усе відбудеться саме за таким сценарієм. У той день ми залишилися вдома в Києві. Промоніторили, найближчі бомбосховища на випадок обстрілів і чекали. Наступного дня вдалось заправити повний бак і ми виїхали до Кам’янець-Подільського. Того ж дня я записався у ТрО. Треба було приблизно якусь функцію виконувати.
Мені не один раз ставало страшно. Боявся за дітей та страшно було знову втрачати дім. Бо ми вже втратили свій дім в Донецьку. Також у мене була службова квартира в Авдіївці. Зараз вона також вщент розбита. Я отримав її за службу у ДСНС.
— Коли ви вирішили знову стати до роботи?
— Після стабілізації ситуації на Київщині я повернувся до міста та влітку відновив роботу бізнесу. Бо власна справа — це ще й велика відповідальність перед працівниками та їхніми родинами, яким потрібні кошти на життя. Але українські реалії диктували нові умови: на перше місце вийшли демонтажні роботи та розбір будівельних завалів. Я розумів, що для таких робіт потрібна нова техніка. З цим мені допоміг Укра]нський ветеранський фонд. Моя компанsя стала переможцями конкурсу проєктів “Варто 2.0” і на виграні кошти ми доукомплектуємо наші екскаватори гідравлічним молотом та гідравлічним буром у комплекті із розхідними матеріалами та запчастинами.
— Як вважаєте, багато буде у вас роботи?
— Країну необхідно відбудовувати. Ворог завдав економіці країни велетенську шкоду, в деяких населених пунктах було зруйновано до 90% будівель, крім того, ворог не лише руйнував все що траплялося йому під руку, а й масово все замінував. Як фахівець з багаторічним досвідом, можу сказати, що попереду роботи з розмінування багато, ще років на 50. Я маю досвід по роботі із розмінування, у разі необхідності можу ідентифікувати вибухонебезпечний предмет під час виконання робіт. Це важлива навичка в наші буремні часи.
Частину робіт по розбору завалів моє підприємство буде виконувати на волонтерських засадах, аби навантаження на бюджет країни було меншим. Також до команди працівників планую залучати ветеранів. Наразі веду перемовини та готовий братися до робіт у місті Ірпінь, Бучі та Гостомелі.
Поки ми живі, здорові, ми маємо допомагати країні побороти ворога та відбудувати життя у містах та селах. Ми повинні застосовувати свої фахові знання, свій досвід. Роботи в Україні на десятки років. Лише уявіть обсяг всього, що потрібно зробити після перемоги у містах, де не залишилось нічого цілого та живого? А крім населених пунктів ще є фермерські угіддя, поля, ліси. І все це потрібно розміновувати. Мова йде не про гуманітарне розмінування, це набагато складніший процес. Тож треба працювати. Ми не цураємося складної роботи та впевнені, що лише спільними зусиллями захисників на фронті та всіх українців, що живуть цивільним життям можна перемогти ворога та допомогти країні дихати на повні груди.
Авторка: Юлія Муравська, Український ветеранський фонд
Першоджерело: Гордон.UA
