Після закінчення війни Україна чекає на повернення понад мільйону ветеранів. Вони матимуть унікальні навички, знання і карʼєрні запити. Як компаніям підготуватись до зустрічі – так, щоб виграли обидві сторони? Команда Українського ветеранського фонду запитала про це американську лідерку з працевлаштування ветеранів Морін Кейсі.
У 2022 році JP Morgan посіли 95-те місце у рейтингу найбільш дружніх до ветеранів компаній, який уже три роки складає Forbes USA. Їхні найкращі рішення? У компанії на 270 000 працівників працюють програми менторської підтримки для колишніх військовослужбовців. Ветеранам пропонують спробувати себе в різних департаментах, щоб знайти можливість зробити ідеальну кар’єру. Команда рекрутерів найняла понад 10 000 ветеранів із 2011 року, коли стартував напрямок адаптації, і допомогла їм перевчитись, отримати нові кваліфікації та полегшити період повернення до цивільного життя.
Ще один напрямок – кампанія Veteran Jobs Mission. JP Morgan та інші організації зобовʼязалися працевлаштувати 100 000 ветеранів за 10 років. Ця місія обʼєднала 200 компаній та швидко перевершила комітмент: за менш ніж три роки роботу отримали понад 240 000 ветеранів.
За цими програмами стоїть Морін Кейсі. Вона очолювала військове відомство компанії. З 2015 року Кейсі – операційна директорка Інституту ветеранів та сімей військовослужбовців Сиракузького університету.
Які головні висновки вона зробила за час роботи з ветеранами в приватному секторі – та що з досвіду американських компаній може бути корисним для українців? Forbes поспілкувався з Кейсі у співпраці з Українським ветеранським фондом.
Робота JP Morgan над адаптацією ветеранів триває понад 10 років. Що ви дізнались за цей час?
Ініціатива JPMorgan у справах військовослужбовців і ветеранів розпочалася у 2011 році. Тоді в США рівень безробіття серед ветеранів у середньому був майже вдвічі вищим, ніж зараз.
Голова правління та CEO JPMorgan Джеймі Даймон вирішив оцінити проблему та поговорив із кількома керівниками компаній. Він дійшов висновку: ми можемо створити відчутні можливості працевлаштування для ветеранів. Вони мають безліч цінних навичок: адаптивність, вирішення проблем, лідерство, командна робота.
Так народилася місія Veterans Job Mission. Ми об’єдналися як група національних корпорацій, щоб реалізувати та перенести цю тенденцію в організації. Ми усвідомили, що це більше, ніж просто їх залучення та найм. Як навчати їх, коли вони приходять у компанію, як розвивати і як утримувати?
Не впевнена, який досвід має українська армія, але в армії США ви змінюєте роботу кожні два-три роки. Нам потрібно було не лише перевести ветеранів у приватний сектор – ми мали підготувати компанії. Розповісти про військову культуру, про те, що ветерани можуть привнести, про їхні очікування.
Ми залучили групу ветеранів для літнього стажування. Вони співпрацювали з цивільними. Один із ветеранів запитав, чому інші працівники постійно перебували в кабінеті начальника. Він сказав: «В армії це зазвичай дуже погано – постійно бути в начальника або командира». Ми повинні були пояснити йому та іншим: частина можливостей для майбутнього працевлаштування полягала в тому, щоб налагодити відносини з керівником. Тож ми мали тренуватися з обох боків рівняння.
Ще одне завдання – допомогти ветеранам описати власний внесок у командну роботу. Вони в певному сенсі відмовляються від індивідуальності й функціонують як команда, тому що від цього залежало життя. Головна ідея – донести їм: для успіху в приватному секторі потрібно пояснювати людям, який ваш індивідуальний внесок у загальні зусилля.
Один із найбільших висновків для мене: адаптація ветеранів – це більше, ніж їх залучення та найм. Ми повинні дати їм інструменти для досягнення успіху. Щойно ми це зробимо, вони обженуть колег завдяки цінностям та навичкам.
Чому компаніям варто наймати ветеранів? Якими навичками та якостями вони відрізняються?
У компаніях цінуються навички лідерства, командної роботи, здатності до адаптації. Це те, що військовослужбовці робили весь цей час. Вони дуже гнучкі. Вони вміють добре спілкуватися. Армія США діє у 100 різних країнах, тому частина їхньої військової підготовки полягає в тому, щоб зрозуміти, як функціонувати в унікальному та різноманітному середовищі.
Ми маємо вчити їх переносити ці навички в корпоративну культуру. З іншого боку, маємо навчити цій адаптації менеджерів. Це було особливо важко спочатку, тому що в США після 11 вересня 2001 року служило менше 1% населення. Люди не мали спільного розуміння природи військової служби. Якщо хтось описує в резюме свій армійський досвід, багато менеджерів із найму не розуміють його. Їм важко зрозуміти, як ця особа, яка служила в бойовій піхоті, підійде компанії. Допомога обом сторонам у розумінні технічних та інших навичок важлива.
У компанії існує менторська програма JPMorgan Chase’s Pathfinder Mentoring Program. Чому інститут менторства важливий для адаптації ветеранів?
Програма з’явилась після того, як я покинула JPMorgan, тому говоритиму про неї загалом. Наставник, знайомий із тим, як компанія працює, і можливість поставити йому запитання можуть бути надзвичайно важливими для успіху ветерана. Можуть виникати питання – часом такі, які він посоромиться поставити керівнику чи колезі. Важливо мати довіреного колегу-ментора поза будь-якою сферою бізнесу, в якій ви працюєте, з яким ви можете провести мозковий штурм, поговорити та поставити запитання, які допоможуть налаштуватись на успіх.
Після перемоги півтора мільйона українських воїнів повернуться до мирного життя. Що має зробити кожна українська компанія для комфортного повернення та роботи ветеранів – незалежно від профілю та сфери діяльності?
По-перше, їм необхідний час. Перехід із військової служби не можна недооцінювати. Життя в ритмі неймовірного стресу, високого тиску й ризику – як вони переходять від цього до цивільного життя?
По-друге, працедавці можуть проаналізувати, де вони потребують найму. Які набори навичок потрібні? Як сприяти тому, щоб ветерани на перехідному періоді знали та розуміли доступні їм можливості? Я виконую цю роботу вже 12 років, і досі наша найбільша проблема в тому, щоб військовослужбовці на етапі переходу та ветерани бачили всі доступні їм можливості.
Яка найбільш неочевидна річ, на яку треба звертати увагу, готуючи програму реінтеграції ветеранів?
Мати спроможність і бажання до навчання. Витрачати більше часу, щоб зрозуміти навички та бажання військовослужбовців, які переходять до цивільного життя. Якщо хтось був водієм танка в армії, це не означає, що він хоче керувати вантажівкою, коли повернеться. Нам потрібно зрозуміти: які навички вони мають отримати, які їхні цілі у працевлаштуванні, і запропонувати інструменти, щоб підвищити чи перекваліфікувати їх і отримати мʼякий перехід до можливості працювати.
Одна з речей, яку ми робимо у IVMF (Інститут ветеранів та сімей військовослужбовців), – навчальні програми від JPMorgan та інших компаній, сфокусовані на успішному працевлаштуванні. Ми повинні мати наскрізне рішення, і воно не має бути складним. Головне – зрозуміти, чого хоче ветеран із точки зору кар’єри. Які програми ми можемо запропонувати, щоб допомогти їм досягти мети? Водночас ми можемо сказати роботодавцям: «Слухайте, у нас є група талантів, зацікавлених у можливостях працевлаштування у сфері кібербезпеки або у відновленні інфраструктури».
Ми створюємо чіткий шлях від перехідного періоду до нових можливостей працевлаштування.
Читайте продовження інтерв’ю за ось цим посиланням.
