Дмитро Дубровський в 25 років почав працювати над власними проєктами. У КПІ він студіював прикладну математику, деякий час займався програмуванням, а потім, каже, перейшов на “свій хліб” — бо дуже мріяв мати власну справу. Зараз Uklon працює у 27 містах та об’єднує десятки тисяч водіїв, які виконують більш ніж 2 млн поїздок на місяць.
Цей бізнес є соціально відповідальним, адже не був байдужим до довкола військових та ветеранських тем ще з 2014 року, за спиною в компанії — реалізовані низка проєктів.
З повномасштабним вторгненням росіян фокус уваги і засновників, і самого сервісу лише загострився на сприянні сектору безпеки та оборони, війську, волонтерам.
А віднедавна Дмитро Дубровський є амбасадором Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
–У 2004 році ви працювали як найманий співробітник в ІТ-компанії, зараз ви — співзасновник і СЕОпотужного сервісу. Чи було вам страшно запускати власний проєкт?
-Я завжди мріяв про щось своє. Після закінчення вишу я працював як програміст,потім став проджект-менеджером, а потім пішов на “свій хліб”. В ті роки ситуація була інша — програмісти отримували не так, як зараз, а трішки більше,ніж решта професій (сміється — ред.).
Як найманий працівник працював роки три. У 2007-му був запуск першого бізнесу — я розробляв програмне забезпечення для служб таксі, ця компанія називалася”Евос”. Uklon ми запустили як side-project, вторинний проєкт компанії“Евос”. І треба визнати, що це дуже корисно — пробувати запускати якісь нові вертикалі — так сталося з Uklon, який розвинувся в потужну компанію.
Чи було страшно?.. В принципі ні. Тоді був молодий, ризиковий (сміється — ред.). Та я й зараз не відмовляюся від ризику (сміється — ред.). Тоді мені було 25-26 років.
–Запуск нової справи з нуля – які б ви помилки свої назвали на той час зараз, з відстані часу?
-Помилка була в тому, що досить повільно вкладали в розвиток компанії. Робили це потроху, і хотіли бачити якийсь прибуток. Мабуть, не вистачало експертизи.Дивлячись назад, розумію, що не вистачало також управлінського досвіду, щоби швидше розвивати проєкт. Це основне, що би я змінив — швидше розвивався б, і не цурався залучати зовнішні інвестиції – раніше мені це здавалося недоречним…
Також я більше вкладався би в людей, і менше економив на людях, на власне фахівцях.Треба брати найкращих. Свого часу ми не розуміли, що краще взяти одну потужну людину, A-level гравця, ніж трьох middle-level, особливо — на ключові позиції.
Найголовніше в будь-якому бізнесі — це команда. Бізнес роблять люди, а не гроші чи інструменти. Потужна команда — потужний продукт, потужний маркетинг.
–Про що має пам’ятати потенційний підприємець, інвестуючи в новий стартап, будуючи з нуля? Ваш досвід.
-Якщо ваш бізнес більш-менш успішний, то найкраща інвестиція — це реінвестиція у вашу справу. Адже ви її розумієте, знаєте, як її масштабувати, зробити ще більш успішною. Ви цим горите, вас це мотивує, і команда бачить, що ви повністю сфокусований на справі.
Зараз це не дуже легко робити і не дуже потрібно, але після війни я б розглядав ринокакцій чи розібрався б у крипті.
У своїй компанії ми запускаємо проєкти, які підсилюють нашу платформу — робимо це у вигляді стартапів. У нас запроваджується культура внутрішніх стартапів. Ми інвестуємо всередині в проєкти, які підсилюють нашу екосистему. В тому числі,ми розвиваємо соціальні проєкти — нам це болить і горить, в це треба вкладатися.
Зараз ми також працюємо в напрямку military-tech — вирішили для себе, що будемо вкладатися в дрони, бо ми хочемо, щоб перемога була технологіями, а не людьми.
–З 2014 року сервіс почав працювати з “Повернись живим”, і відтоді компанія не полишає свого“про військового” вектора, залишається дружньою до ветеранів тощо. Чому ви вирішили бути соціально-відповідальним бізнесом ще з 2014-го, а не обрали позицію “поза політикою”?
-Для мене загадка, чому деякі бізнеси прокинулися лише в 2022 році… Я спілкувався з Дейнегою (Віталієм, засновником Фонду “Повернись живим”) з 2014-го — він розповідав випадки,коли небо на сході світилося від пакетів “Градів”. Мені цього було достатньо для усвідомлення того, що війна триває на моїй землі, в моїй країні.
Тому позиція компанії — це громадянська позиція фаундерів компанії. Сильна нація має мати сильну армію. Якщо цього не буде — ти можеш просто втратити країну і абсолютно всі свої бізнеси в цій країні. Тому, найперше, ми допомагали військовим і саме на військових у нас був фокус. Звичайно, що через рік після повноцінної війни він розширився та загострився. Ми працюємо не лише з фондом”Повернись живим” (сплачуємо частку їх операційних витрат), а й із Фондом Сергія Притули.
Також ми почали великий проєкт щодо збору на ударні дрони з Фондом Dignitas. Хочемо цю тему зробити системною — залучати бізнеси до підтримки маленьких виробників безпілотних, наприклад, технологій. Вважаємо, що за цим може бути наше майбутнє.
Читайте повний текст інтерв’ю за ось цим посиланням.
