На Волині протікає річка Стохід — спокійна, але з твердим і впертим характером. Для ветерана Андрія Хрісантова ця річка особлива. Саме Стохід його улюблена річка для сплавів. І її ім’ям він назвав власний бренд тактичного спорядження. Але починалася історія не з наплічників, підсумків та баулів, а з пошуку себе — ветерана АТО.
Служба у війську
За освітою Андрій Хрісантов — зубний технік, проте працювати за фахом у чоловіка не склалося. Закінчивши медичний коледж, він пішов на строкову службу, а повернувшись, довгий час працював техніком-ортезистом. Проте й ця справа не була йому до душі. У 2014 році пошуки себе довелося відкласти, адже після того, як росіяни окупували Крим, чоловік одразу долучився до війська.
“Я потрапив до 51-ї бригади. Певний час були на полігоні, а потім вирушили на Донеччину. На моєму рахунку — Маріуполь, Оленівка, бої за Савур-Могилу, Григорівку, Петровське, Тарани, Амвросіївку. І у 2015 році я демобілізувався за станом здоров’я”, — розповідає ветеран.
Від виробів з дерева до гаманців і наплічників
Повернувшись до цивільного життя, він шукав не тільки роботу, а й справу, яка допоможе покращити ментальний стан після участі у бойових діях.
“Я спробував працювати з деревом. Першим моїм виробом була байдарка, бо я займаюсь водним туризмом. Робота з деревом мені сподобалася. Також із колегою пошив тент на байдарку — і зрозумів, що шиття мені також цікаве”, — згадує чоловік.
Андрій із колегою облаштували невеличку майстерню у рідному Луцьку. Робили стільці, табуретки, експериментували з виробами з дерева та шкіри. Ба більше, на день народження дружини ветеран виготовив першу особливу дерев’яну сумку. Потім — перешивав чохли для керма, а одного разу, майже зневірившись в успіху справи, спробував пошити гаманець із текстильною вставкою.
“Як-то кажуть, гаманець вистрілив! Люди почали писати: “Ми теж такі хочемо”. У нас буквально за тиждень назбиралося роботи на чотири місяці вперед”, — розповідає майстер.
Справа у гаражі, який правив за майстерню, кипіла: гаманці, наплічники. Андрій розробляв, кроїв, шив, а його дружина Діана займалася продажем виробів. Згодом вони переїхали у більшу майстерню, і команда ветерана почала зростати.
“За місяць до повномасштабного вторгнення ми ще раз розширюємось і переїжджаємо з 36 квадратів у приміщення на 70. Але, звісно, роботу на деякий час відклали. Перші дні вторгнення — це шок, страх за родину. Я зкооперувався зі спілкою ветеранів: варили “їжаки”, допомагали облаштовувати блокпости. Потім я доєднався до батальйону ТРО. Ми стояли на білоруському кордоні”, — згадує ветеран.
“Стохід” зʼявився як відповідь на запит друзів-військових
Згодом подружжя зрозуміло, що їхнє виробництво може бути корисним для війська. Друзі-військові почали питати, чи не може Андрій пошити тактичне спорядження. Відповідь була проста: “Якщо треба — то треба!”
“Взагалі, виготовлення якісного виробу — це довгий процес. Підбір матеріалу, тестування — часом це займає до півроку. Але свій перший баул я сконструював за пів дня. І це вийшов класний баул! Ми зробили один, віддали — і після нього одразу ще десять замовлень”, — ділиться ветеран.
Так і зародився ветеранський бренд “Стохід — тактичне спорядження”. Логотип, до речі, розробляла компанія товариша Андрія, також ветерана — Віталія П’ясецького. Вони познайомилися та потоваришували під час сплаву річкою Стохід. Її ім’я тепер, як символ, носить і ветеранська справа.
Для Андрія Хрісантова принципово важлива якість виробів — вони мають бути надійними та не підвести військових на фронті. Тому до вибору матеріалів, розробки креслень і пошиву він підходить із особливою увагою. Постійні замовлення та зростання попиту на медичні рюкзаки, аптечки, наплічники для Starlink, рюкзаки для дронів, підсумки та інше спорядження говорять самі за себе.
Ветеранська справа розвивається та потребує розширення
“Ми з дружиною знайшли нове приміщення і зрозуміли, що нам потрібне комплексне розширення: нова площа, склад продукції та обладнання. Спеціалізовані швейні машинки коштують 100 000 — 200 000 грн. Суми немаленькі. Але втілити це в реальність нам допоміг Український ветеранський фонд Мінветеранів”, — каже засновник бізнесу.
Проєкт Андрія Хрісантова щодо розвитку виробництва став одним із переможців конкурсної програми “Варто 11.0”. Тепер у швейному арсеналі є обладнання, яке допоможе розширити асортимент виробів.
“Ми нині тестуємо дощовики і скоро запустимо їх у продаж. Для пошиття маємо спеціалізовану машинку для герметизації швів. Також з’явилася розпошивалка для пошиву футболок. І ще дуже складна машинка — флетлок рукавний. Він має п’ять голок і складний механізм, який робить плоский шов. Це для термобілизни. Будемо шити і для військових, і для туристичного напряму”, — розповідає ветеран.
Справа, яку Андрій та Діана з натхненням і підприємницьким азартом розвивають, зросла від перших гаманців у гаражі до сучасної майстерні й бренду “Стохід”. Це вкотре доводить, що навіть у найважчі часи можна створювати надійний, якісний і потрібний український продукт. Це історія не лише про бізнес, а й про віру у власні сили та країну, яку варто захищати і будувати щодня.
Юлія Большакова, Український ветеранський фонд
