Повернутися з війни — це не просто про повернутися додому. Це спроба знайти себе серед звуків тиші, у гаморі міст і сіл, у звичайних побутових рішеннях, серед людей, які не завжди знають, хто ти. Часом цей шлях стає новою битвою для ветеранів — внутрішньою, глибшою, ніж будь-яка інша. Саме про це говорить Дмитро Докунов — ветеран, кінематографіст і творець простору відновлення Toloka.Space Далі розповідаємо про шлях ветерана.
Дмитро народився у Новій Каховці. Після навчання в Одесі працював у сфері телебачення, займався філософією, досліджував життя крізь об’єктив камери. Згодом Дмитро разом із дружиною за покликом душі переїхав ближче до природи — у село на Одещині. Його світ був наповнений сенсом, чоловік мріяв, творив, поки 24 лютого 2022 року все не змінилося.
“Війна — це пекло, але дуже холодне”
Дмитро пішов на фронт — у десантно-штурмові війська, командував розвідротою, пройшов Херсон, Бахмут, Соледар. Двічі був поранений, отримав контузію.
“Мені дуже пощастило, що я живий. Війна — це пекло, але дуже холодне. Це була середина зими. Мороз -15, -20. Дуже тяжкі бої. Нас майже взяли в кільце. Ми чудом вийшли звідти. Багато хлопців загинуло там… Найважче, що може бути, це коли втрачаєш близьких тобі людей, побратимів”, — каже Дмитро тихо.
Під час служби у війську Дмитро знімав. Камера була і залишається призмою, через яку ветеран показує те, що важко описати словами. Його фільм, знятий безпосередньо під час бойових дій, незабаром покажуть на фестивалі у Європі. Це буде щира документальна розповідь людини, яка пройшла війну не лише тілом, а й душею.
Життя після
“Повернення додому — це окрема історія, — говорить Дмитро. — Після фронту найважче не звуки вибухів згадувати, а вчитися жити знову. Дихати, чути, відчувати”.
Лікування після поранень, відновлення тілом і душею стали для ветерана складним періодом. Але цей час також став точкою зростання, поштовхом, іскрою. Адже саме з цього процесу народився проєкт Дмитра Докунова — Toloka.Space, простір екологічної реабілітації ветеранів у селі Концеба на Одещині. За словами ветерана, це місце, де людина зможе зустрітися зі своїми внутрішніми страхами, подивитись їм в очі, послухати тишу та знайти в собі сили жити далі. Тут не потрібно говорити багато — достатньо побути. Почути, як співає річка, як рухається вітер між деревами, як дихає земля. Через єднання з природою, спільну працю, йогу, роботу з конями, майстрування — ветерани тут вчаться знову відчувати себе живими.
“Мені допомогла земля, друзі і Дарія, моя дружина, — каже він. — Коли я повернувся, я не міг ходити, більшість часу лежав. Але поруч були ті, хто вірив у мене, навіть коли я сам не міг”.
Дарія згадує цей час як найскладніший у їхньому житті:
“Було дуже важко бачити цей контраст, тому що він дуже активний, а тут він просто не ходив, нічого не хотів. Було багато конфліктів, напруги. Але в цьому болю було щось нове — ми вчилися бути поруч, по-справжньому”.
Toloka.Space
Goloka.Space виріс із маленької ідеї — зробити прихисток для друзів під час перших днів вторгнення. Тепер це вже громадська організація з чіткою метою: допомагати ветеранам адаптуватися до цивільного життя через творчість, ремесло і природу.
Проєкт отримав фінансову підтримку Українського ветеранського фонду Мінветеранів у межах конкурсної програми «Варто почати власну справу».
Завдяки гранту Дмитру вдалося створити інноваційну майстерню-хаб, де ветерани вчаться працювати з сучасними цифровими верстатами, виготовляють предмети декору, дерев’яні вироби, навчаються ремесел.
«Ми назвали цю майстерню “Герої крафту”, — усміхається Дмитро. — Тут можна створювати речі руками, відчути процес, відновити довіру до себе. Бо після війни головне — знову відчути, що ти можеш творити».
Але Toloka.Space — це не лише про ремесло. Це про цілісний шлях відновлення. Тут практикують медитації, дихальні техніки, спільну працю на землі. Це — екоцентр нового типу, де поєднуються природна терапія, спільнота, мистецтво і духовні практики.
Зараз команда Дмитра збирає кошти, щоб створити повноцінний реабілітаційний центр серед природи — з екологічними будиночками з глини, кухнею, місцем для занять йогою, простором для проведення реабілітаційних програм.
«Це буде місце сили. Простір, де ті, хто пройшов війну, зможуть відпустити біль, повернути мир у себе», — каже він.
Філософія життя ветерана торкається глибин душі кожного, хто його слухає. Свій військовий шлях він не прагне забути. Ні. Він вчиться сам та навчає інших жити з ним далі. Темні дні бувають, але у голосі ветерана чути спокій, який народжується лише після великого випробування.
“Я зрозумів, що справжня перемога — це коли ти можеш дивитися на життя спокійно, з любов’ю і вдихати повітря, вдячний просто за те, що воно є”, — впевнений Дмитро Докунов.
