“Я хочу, щоб мої побратими могли працевлаштуватися у мене. На жаль, не кожен із них може вільно пересуватися”, — ветеран Андрій Проць зі Львова має чітку мету і впевнено крокує до неї. Сьогодні він будує сучасне приміщення для своєї меблевої фабрики «Комбатант». Андрій принципово дотримується підходу: будівля для виробництва відповідатиме всім критеріям безбар’єрності. Ця історія — приклад нової культури ветеранського бізнесу, де соціальна відповідальність — не просто слова.
Свій професійний шлях Андрій Проць обрав ще змалку, адже мав гідний приклад. Його дідусь був столяром і, до слова, також ветераном. Виробництвом меблів чоловік почав займатися понад 20 років тому — у 2003 році. Виготовляв корпусні меблі: шафи, кухні, торговельне обладнання для магазинів та офісів.
Найважливішу новину у своєму житті дізнався на фронті
Підприємець будував плани, розвивався у своєму напрямі, працював натхненно та завжди дуже відповідально. Навіть у перший день повномасштабного вторгнення спочатку здав об’єкт і лише тоді пішов у військо. Служив чоловік у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони, яка згодом стала 125-ю окремою важкою механізованою бригадою. Виконував бойові завдання на «нулі» — зокрема в районі Серебрянського лісу, Торського, Зарічного, біля Лиману. Саме там, на фронті, ветеран дізнався про найважливішу новину у своєму житті.
“Вдома на мене чекала дружина Мар’яна, яка під час моєї служби була вагітна. Моя донечка Настя народилася 14 грудня 2022 року. Про її народження я дізнався, тільки-но повернувшись із завдання. Мені одразу сказали: “Їдь!” і дали відпустку на 10 днів. І я, увесь брудний, прямо з лісу, у болоті, поїхав до родини”, — згадує ветеран.
У цивільному житті зрозумів, що прагне створити щось важливе для ветеранів
До цивільного життя Андрій повернувся у 2023 році, звільнившись із війська за сімейними обставинами. Він одразу взявся за відновлення бізнесу, який понад рік був на паузі.
“Я почав ремонтувати приміщення, бо коли я був у війську, цех зазнав наслідків ворожого ракетного удару. Там повилітали вікна разом із рамами, потрібен був невеликий ремонт. Добре, що ніхто не загинув”, — розповідає підприємець.
У червні 2023 року меблева фабрика “Комбатант” знову запрацювала. Замовлень спочатку було мало, але з часом ветеран відновив клієнтську базу. Розширення виробництва він не планував, проте згодом зрозумів, що прагне створити щось значуще, зокрема для ветеранів. Тож Андрій Проць інвестував власні заощадження у бізнес і здобув грант у межах конкурсної програми “Варто 11.0” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
Ветеран придбав земельну ділянку, де нині зводить нову виробничу будівлю. Після запуску тут працюватимуть малярна дільниця, виробничий та пакувальний цехи. Усе із найсучаснішим обладнанням та з відповідальним підходом.
Будівлю для фабрики будує з урахуванням принципів безбарʼєрності
“Будівля проєктується з урахуванням принципів безбар’єрності. Більшість промислових приміщень в Україні залишаються недоступними для людей з інвалідністю, а я хочу, щоб мої побратими, які зазнали травм, могли вільно працювати. Ми навіть консультувалися з архітекторами щодо евакуації людей з інвалідністю під час пожежі. Усі рішення — від облаштування роздягалень до евакуаційних сходів — ухвалюються з урахуванням потреб людей на милицях чи в кріслах колісних. Така будівля буде однією з перших в Україні. Я зроблю все, аби з мене брали приклад і таких місць ставало дедалі більше”, — говорить ветеран.
У команді підприємця нині шестеро людей, серед них — ветерани та члени їхніх родин. Наприклад, один із працівників має інвалідність внаслідок бойових дій. Разом із ним тестували зручність евакуаційних сходів. Ба більше, в одній із кімнат ветеран планує облаштувати кабінет реабілітації. Він переконаний: це має бути нормою для сучасних бізнесів.
“Один із моїх клієнтів — десантник. Він, на жаль, зараз пересувається в кріслі колісному. Якось я домовлявся з ним про зустріч. А він каже: “Ти знаєш, я не впевнений, чи матиму сили встати завтра зранку. Оскільки я вдень працюю, реабілітацію мені доводиться робити вночі. І я буду до третьої чи до четвертої години робити процедури”. Розумієте? Ми навіть не усвідомлюємо, скільки перепон мають люди з інвалідністю. Тому я хочу створювати умови, допомагати й підтримувати”, — ділиться Андрій.
Будівництво ветеран планує завершити до кінця цього року. Він мріє, що до праці на сучасному обладнанні разом із ним стануть його побратими. Адже створення робочих місць, де кожен відчуватиме себе потрібним, у безпеці й комфорті, — це ще один спосіб сказати «Дякую» ветеранам, які віддали своє здоров’я заради країни, і всім, кого війна торкнулася особисто.
