Укотре переконуємося, наскільки сильними людьми є наші переможці програми #ВАРТО.
Як-от Наталія Гумба — мати загиблого воїна Астамура Гумби.
![](https://veteranfund.com.ua/wp-content/uploads/2023/06/image-23-1024x768.png)
Астамур народився в Абхазії, яку окупувала росія. 30 років прожив в Україні.
Він став до лав Сил територіальної оборони з першим днем повномасштабного вторгнення росіян. Бився спочатку на Київщині, в районі Ірпеня, потім вирушив на східний фронт. Загинув 28 червня поблизу села Дементіївка Дергачівського району Харківської області.
![](https://veteranfund.com.ua/wp-content/uploads/2023/06/image-24-1024x766.png)
Щоби вшанувати пам’ять сина, пані Наталя заснувала Фонд миру Астамура Гумби. Заплановано, що Фонд буде об’єднувати тих, хто вивчає конфлікти і може запропонувати, як їх вирішити; буде опікуватися питаннями дослідження конфліктів у Південно-Східній та Східній Європі.
Пані Наталя — журналістка-міжнародниця. Так, зокрема, влітку 2014 року вона з командою однодумців організувала фотовиставку “Донбас: війна і мир”, яка свого часу експонувалася і в стінах Європарламенту. Відтак, вона знає, наскільки в російсько-українській війні є важливою інформаційна складова.
Пані Наталя — переможниця першої конкурсної програми #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
За отримані від УВФ кошти планує виробництво візуального контенту, наприклад, соціальної реклами для Збройних Сил України. Йдеться про придбання і технічного оснащення, і про навчання щодо зйомок відео, монтажу тощо. Це має бути, за задумом пані Наталії, повноцінна продакшн-студія зі звуковим обладнанням, світлом тощо.
![](https://veteranfund.com.ua/wp-content/uploads/2023/06/image-25-1024x683.png)
“Так, мій син загинув. Але його життя у віртуальному сенсі триває. Тому цей проєкт є і його проєктом теж. А ми маємо розвивати пам’ять про нього”, — говорить пані Наталя.
Ми підтримуємо сильних. Ми робимо сильних сильнішими. Історія пані Наталії, яка втратила сина не війні, але не втратила жагу до перемоги, це так яскраво демонструє.
Фото — з особистого архіву Наталії Гумби