На вулицях українських міст розмістили борди з українськими ветеранами з повагою до всіх, хто робить Україну сильнішою. Таку інформаційну кампанію запустив Український ветеранський фонд Мінветеранів за підтримки НАКО – Незалежної антикорупційної комісії.
Над фотопроєктом працював відомий захисник Дмитро Козацький із позивним Орест, боєць полку «Азов». Його фотографії з Азовсталі облетіти світ. А зараз Дмитро взяв участь у першому після полону всеукраїнському проєкті та разом із командою комунікаційників Українського ветеранського фонду розробляв концепцію символічних сюжетів — підкреслити відкладені мрії ветеранів, те, що герої змушені були поставити на паузу через війну, і те, за що нині боряться.
Суспільство поважає ветеранів, відчуває до них гордість та вдячність. Разом із тим, у суспільстві зберігається низка стереотипів щодо військовослужбовців, тож тема дискримінації різних соціальних груп у ЗСУ залишається на порядку денному. Про це свідчить опитування “Питання дискримінації різних соціальних груп у ЗСУ, 27-29 березня, 2023”, зробленого соціологічною групою «Рейтинг».
Висвітлені суспільні позиції або прямо суперечать одна одній, або ж побутують в кордонах стереотипів. Але мінімізувати цей дисонанс можливо. Таке завдання ставить перед собою соціальна реклама “Ветерани різні. Перемога одна”. Вона покликана заявити широкій аудиторії про повагу, недискримінацію та про рівність до захисників і захисниць України на прикладах реальних героїв проєкту.
«Ставлення до ЛГБТ+ осіб викликає питання. З початку повномасштабного вторгнення воно стало більш нейтральним. Однак, якщо особа служить у ЗСУ – ставлення в рази покращується. Суспільство підтримує ідею надання рівних прав для партнерів ЛГБТ-військовослужбовців, бо в більшості переконане, що такі бійці і бійчині зазнають суттєвої дискримінації», – зауважує Руслана Величко-Трифонюк, Перша заступниця Виконавчої директорки Українського ветеранського фонду .
Подібна динаміка спостерігається у питанні представників національних меншин: якщо вони служать у ЗСУ – ставлення суспільства в рази покращується. Однак, питання щодо можливості представника національної меншини очолювати український підрозділ у рядових респондентів викликає сумніви. Це при тому, що загалом суспільство переконане — представники етнічних меншин не зазнають дискримінації під час проходження служби.
«За даними опитування, суспільство переважно погоджується з тим, що жінка може командувати бойовим підрозділом нарівні з чоловіком, то, разом з тим, побутує переконання, що жінкам-військовослужбовицям важче будувати кар’єру, ніж чоловікам, – підкреслює Виконавча директорка Фонду Наталія Калмикова, – до того ж, на думку співгромадян, жінці краще займатися небойовими задачами. Присвятити себе цивільному життю або ж службі у тилових частинах суспільство пропонує і ветеранам з інвалідністю.
Олена Трегуб, Генеральний секретар НАКО наголошує: «Тому ми хочемо звернути увагу на те, що відданість Україні та лідерство у захисті нашої країни – це речі , які не залежать від гендеру чи віку».
Головне завдання цієї соціальної реклами — виховати у суспільстві повагу до ветеранів, незалежно від статі, віку, національності чи сексуальної орієнтації.
Адже їх усіх об’єднує незборима риса — захист України у війні, яка триває вже довгих 9 років.
Героями соціальної кампанії стали:
Ольга Бенда — ветеранка АТО, яка пішла на війну, коли її сину було більше року. У 2016 році їй довелось відкласти материнство (про це сюжет фотопроекту) і у складі 72-ї ОМБр у жовтні 2016-го розпочала службу в Авдіївці .У травні 2017-го внаслідок обстрілу українських позицій втратила ногу. В 2019-му ветеранка подолала дистанцію Марафона морської піхоти Marine Corps Marathon. Ольга Бенда стала першою українка, відзначена міжнародною премією імені доктора Райнера Гільдебранда у галузі захисту прав людини. Бореться за інклюзивність довкілля. Виховує двох синів.
Наріман Білялов, відомий як розвідник “Іса Акаєв” — ветеран АТО/ООС, засновник та командир добровольчого батальйону “Крим”. Нині – командир спецпідрозділу “Крим”. Кримський татарин. Після тимчасової окупації Криму росією у 2014-му залишив півострів і вирушив захищати Україну на Донбас. Іса Акаєв та його побратими брали участь у боях за Савур-могилу на Донеччині, захищали Маріуполь. Повернувшись до мирного життя, допомагав співвітчизникам із Криму облаштовуватись на материковій частині України, популяризував кримськотатарські традиції у Вінницькій області. З початком повномасштабного повернувся на фронт, аби завершити війну з росією та поверненням Криму під контроль України.
Олександр Будько, 26-річний ветеран з позивним “Терен”. Планував стати графічним дизайнером. Після 24 лютого пішов добровольцем у “Карпатську Січ”. Через місяць очолив взвод вогневої підтримки другої роти. Втратив обидві ноги, потрапивши під обстріл позиції під час харківського контрнаступу. Нині готується до “Ігор Нескорених”. Тож на фото відображений спортивний аспект біографії ветерана.
Єва Ройтер, позивний “Планочка” — парамедикиня у складі добровольчого батальйону “Госпітальєри”, військова-представниця ЛГБТІК+. Їй 22. В цивільному житті Єва — художниця, до повномасштабного вторгнення працювала в геймдеві та вчилась на мистецтвознавчій кафедрі. До лав добробату долучилась у листопаді 2022-го, тож ще не має значного бойового досвіду. Мріє на дозвіллі навчитись робити тату побратимам і посестрам, що підкреслено в сюжеті фотопроєкту.
Роман Кулик, позивний “Вікінг” — ветеран, продовжує службу в лавах ЗСУ. Активний учасник Революції Гідності. Громадський активіст, начальник відділу правового забезпечення Українського інституту національної пам’яті. Під час “першої кампанії”, у 2015-2016 роках, служив на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом, а потім комроти у 39 омпб 55 ОАБр. Після повномасштабного вторгнення став до лав територіальної оборони Києва. Нині командує механізованою ротою у 206-му батальйоні 241-ї бригади ТрО ЗСУ. Зі своїми бійцями брав участь в обороні Києва, воював на Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині й Бахмутському напрямку. Роман представляє узагальнений образ українського ветерана (за статистикою, чоловіки 30-44 років), який бореться за Україну.
Борди і сітілайти можна побачити у 7 містах України з півночі на південь, із заходу на схід, пам’ятаючи про те, що ветерани різні, але Перемога одна.
