Лише 2% українців підтримують думку, що захисники й захисниці, які отримали інвалідність – можуть продовжувати служити в бойових частинах. Ще 60% опитаних вказують, що такі бійці та бійчині повинні служити в тилових частинах.
Про це свідчать дані соціологічного опитування групи Рейтинг, проведеного з ініціативи Українського ветеранського фонду Мінветеранів у березні. УВФ досліджував рівень дискримінації у суспільстві щодо різних категорій захисників та захисниць.
“Військові з інвалідністю можуть самі за себе відповісти. Якщо стан здоров’я бійця не дозволяє виконувати певні види обов’язків, наприклад, заходити в тил противника на 20 км, все ж ці люди мають найдорожче, що є в армії – досвід. У бойовій частині людина з цим досвідом може відмінно займати сержантську, інструкторську або керівну посаду. Їхній досвід допоможе тренувати й готувати нових людей, показувати власним прикладом, що можливо все. Не варто забирати у цих людей можливість вибирати частину, бо це є неправильним. Якщо людина з інвалідністю хоче продовжити службу – її досвід має залишитися в армії. Алгоритм служби таких військових не має бути “контракт від дзвінка до дзвінка”, а з можливістю звільнитись, коли боєць сам вирішить. І ніхто не має їх засуджувати”, – каже Роман Кулеша, боєць ЗСУ, ветеран, мобілізований працівник Українського ветеранського фонду.
При цьому найбільше відчувають печаль, коли думають про службу військових з інвалідністю люди віком 18-29 років, таких виявилось 39% серед опитаних. Провину перед захисниками й захисницями також частіше відчуває молодь, по 7% для груп віком 18-29 та 30-39 років. Загалом, у цих двох вікових групах опитаних українців 3% відчувають байдужість.
Більше деталей по інших категоріях дослідження доступно за посиланням.
Терміни проведення опитування: 27-29 березня 2023 року. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод опитування: CATI. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,2%.
