Виробами ветерана з Волині нагороджують військових та поповнюють сімейні колекції

Сокири, мечі, ножі від ветерана Павла Скшетуського дарують як символ сили та незламності, беруть лотами на аукціони, аби зібрати кошти на потреби ЗСУ — найдорожча сокира пішла з молотка за 140 тисяч гривень! Ними нагороджують військових, поповнюють сімейні колекції, а ще сокиру від майстра з Волині можна побачити у кабінеті Валерія Залужного в Лондоні.

Майстерня пана Скшетуського відчинила свої двері у 2018 році, після повернення ветерана із зони АТО. За плечима захисника — участь у Революції Гідності, служба у Батальйоні оперативного призначення НГУ імені Сергія Кульчицького та відповідна військова географія — Слов’янськ, Дебальцеве, Попасна, Світлодарська дуга, Станиця Луганська. Про власну справу Павло думав ще у війську, і після звільнення з армії перша примітивна майстерня стала місцем давно омріяної творчості та відновлення.

«Я винайняв невеличке приміщення і почав кувати. Робив і продовжую це робити у власне задоволення. Мене захоплює сам процес. Тоді я виклав фото виробів у соцмережу і отримав схвальні відгуки від людей та питання: “А як можна купити?”. Здивувався, але саме так почалися перші замовлення», — каже ветеран.

Вироби від пана Скшетуського — втілення бачення майстра та ідеї замовника

Сокири й мечі пана Скшетуського — міцні, надійні, загартовані та дійсно особливі. Кожен виріб народжується у вогні та під медитативний ритм молота в руках майстра. Наступний етап — шліфування до блиску та доведення до ідеального балансу. А далі коваль наносить на залізо малюнки: тризуб, українську символіку або символіку батальйонів чи бригад, вислови Шевченка, Франка. Загалом — усе, чого бажає замовник, та як бачить сам майстер. Так сокири, шаблі, ножі й мечі стають справжніми оберегами.

Вдосконалюючись із кожним новим замовленням, Павло Скшетуський планував і вдосконалення своєї невеликої майстерні-кімнатки:

«Сарайчик був цегляний, холодний, маленький. На майстерню не тягнув навіть з великою натяжкою. Тоді й виникло логічне бажання простору і щоб у ньому була купа корисного обладнання. Тож у серпні 2021 року я придбав порожню ділянку з іншого боку Луцька, у мальовничому селі Гайове, під забудову. Планував навесні 2022 року почати будівництво…».

Займаючись улюбленою справою, допомагає війську

У лютому 2022 року всі плани довелося поставити на паузу, а всі заощаджені кошти ветерана пішли на допомогу війську, до якого він сам не міг долучитися за станом здоров’я. У травні він поступово повернувся до власної справи. Майстерня допомагала видихнути та відволіктися, а головне — допомагала війську.

«Наприклад, мер Вільнюса зробив бартер на L-200: за одну мою сокиру подарував хлопцям в одну прекрасну бригаду позашляховик. А ще нещодавно хлопці дарували сокири в Ірландії, а звідти привезли невеличку колону автомобілів. Або знайомий волонтер подарував у Німеччині сокиру, а люди на знак вдячності й захоплення українцями відправили з ним додому ще й вантажівку з медичною гуманітаркою», — розповідає майстер.

Ба більше, вироби ветерана дарували й експрем’єр-міністру Великої Британії Борису Джонсону. Бачили сокиру Скшетуського і в Лондоні, у кабінеті Валерія Залужного. Обирають сокири й мечі також для благодійних аукціонів та концертів на підтримку війська. Найдорожча вартувала 140 тисяч гривень.

Завдяки гранту будує майстерню за унікальною технологією

У 2023 році Павло Скшетуський дізнався від побратимів про можливість здобути фінансування на розвиток бізнесу від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Вирішив спробувати і взяв участь у конкурсі «Варто почати власну справу». Результат — грант на понад 800 тисяч і проєкт, який вже активно втілюється у життя.

«У серпні 2024 почав будівництво. Чотири місяці жив на будівельному майданчику, в орендованому вагончику. Чотири місяці роботи, і на кінець грудня на місці порожньої ділянки вже стояла будівля з вікнами та дверима», — каже ветеран.

Майстерня пана Скшетуського збудована за унікальною та давньою технологією «глиночурка», або ж cordwood (метод будівництва, при якому стіни зводять зі зрізів колод, укладених у вапняно-цементний або глиняний розчин. Між деревиною додають утеплювач, що забезпечує теплоізоляцію та довговічність будівлі). Поблизу майстерні ветеран викопав ставок у меліоративних цілях, проте цьому радіють і сусідські діти.

«Роботи ще багато, та завдяки грантовим коштам у майстерню вже закуплено гріндери, точилки, горни, інструменти, прес. Скоро приїде ще один ковальський прес, і матиму змогу кувати дамаську сталь — це ще одна з моїх давніх мрій. Будуть цікаві вироби, навіть не пов’язані з тим, що виготовляв до цього. Скоро зможете все побачити», — натхненно ділиться пан Скшетуський.

У майстерні ветеран облаштував невеличку кімнату для себе. Там і живе. Каже, що щоб дійти до роботи, йому потрібно лише заварити філіжанку кави і відчинити двері в сусідню кімнату. Павло Скшетуський має багато планів, зокрема — побудувати ще й гостьовий будиночок для побратимів з родинами та всіх охочих пізнати ковальське ремесло й насолодитися чарами волинського лісу та степу.

Ветеран зі Львівщини разом із дружиною відкрив масажний салон і тренажерний зал

У селищі Краковець на Львівщині запрацював масажний салон і фітнес-зал «Люби себе». Простір для фізичного відновлення створили ветеран Іван Кожак та його дружина Надія за підтримки Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Зал став місцем, де мешканці селища, зокрема ветерани, люди з інвалідністю, діти, можуть поєднувати фізичні тренування з процедурами для зміцнення здоров’я.

До війни Іван Кожак працював охоронцем на митному терміналі у місті Яворові. У 2014 році його мобілізували. Після навчання чоловік потрапив на Луганщину, брав участь у бойових діях. 

Під час служби, розповідає Іван, отримав три контузії. Про пережите на фронті ветеран воліє не згадувати, однак наслідки війни досі нагадують про себе проблемами зі здоровʼям. Нині чоловік має інвалідність, пов’язану з військовою службою.

Після звільнення з армії у 2015 році ветеран повернувся на роботу, але згодом потрапив під скорочення. Пошук нової роботи ускладнювала необхідність регулярного лікування та реабілітації.

Саме особистий досвід наштовхнув Івана Кожака на ідею створити простір, де ветерани та інші місцеві жителі зможуть відновлювати своє здоровʼя. Дружина Надія підтримала задум чоловіка.

Спершу подружжя планувало відкрити лише масажний салон, але згодом вирішили поєднати його з тренажерним залом — щоб клієнти могли комбінувати фізичні навантаження з процедурами для кращого результату.

Отримати грант вдалося з другої спроби

Перша спроба Івана та Надії отримати грант від Українського ветеранського фонду була безуспішною. Однак пара вирішила будь-що втілити свою мрію. Тож почали реалізовувати проєкт власними силами: помаленьку облаштовували приміщення, купували тренажери і одночасно доопрацьовували заявку на грант. І коли подалися вдруге — опинилися серед переможців конкурсу “Варто 11.0”. Отримані кошти вклали у закупівлю обладнання для масажного салону та тренажерного залу. 

Уже 24 червня відбулося урочисте відкриття масажного салону і фітнес-залу “Люби себе”. За словами ветерана, без фінансової підтримки Українського ветеранського фонду на відкриття простору знадобилося б значно більше часу.

Тренажерний зал обладнали так, щоб можна було опрацьовувати всі групи м’язів: силові тренажери, орбітреки, бігова доріжка, велотренажери, горизонтальний тренажер.

У масажному салоні проводять апаратні процедури (вакуумно-роликовий масаж, кавітацію), дитячі масажі (від трьох місяців, для цього придбали спеціальний стіл), класичні, відновлювальні, розслабляючі, лімфодренажні, антицелюлітні масажі, а також гідромасаж.

Тренерами в залі працюють також ветерани

Наразі у закладі працює п’ятеро людей — масажисти, тренери та адміністратор. Двоє тренерів — ветерани: Богдан Грицан, багаторазовий чемпіон України з пауерліфтингу, та Володимир Хлян, побратим Івана з часів АТО. Треба сказати, що тренування з ветеранами — це додаткова мотивація та психологічна підтримка для захисників і захисниць, які приходять займатися в зал.

Сам Іван Кожак нещодавно закінчив курси масажу і вже починає приймати перших клієнтів.

Проєкт має і соціальне спрямування. Уже сьогодні для ветеранів тут діє програма «Ветеранський спорт», а прикордонники можуть отримати знижки на послуги. З-поміж клієнтів — діти та люди, які проходять реабілітацію після інсультів і інфарктів.

З початком нового навчального року подружжя планує співпрацювати з місцевим навчально-реабілітаційним центром для дітей та запрошувати місцевих школярів у свій зал на уроки фізкультури. 

“Наш бізнес показує: навіть у невеликих населених пунктах люди охоче займаються спортом і піклуються про своє здоров’я, якщо створити для цього умови”, — переконана Надія Кожак.

У Вінниці ветеран відкрив зоомагазин та грумінг-салон

Дмитро Остапенко з Вінниці — ветеран, який після служби у лавах ЗСУ разом із дружиною започаткував власний бізнес — зоомагазин та грумінг-салон “Грум Хрум”. Реалізувати задум допоміг грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Близько 16 років Дмитро був професійним тренером із тенісу. Займався переважно з дітьми, однак тренував і дорослих.

“У мене були відповідні сертифікати, постійно навчався, впроваджував нові методи та ідеї в процеси тренування. Учні, які досягали високих результатів у великому тенісі. До речі, і зараз моя вихованка грає в Європі та займає призові місця”, — згадує Дмитро.

Іншого життя чоловік і не уявляв. Доки не почалась повномасштабна війна. Вранці 24 лютого 2022 року — ще до того, як прокинулася його дружина — Дмитро вирушив до військкомату. Мав досвід строкової служби в 95-й бригаді, тож його одразу взяли до війська.

“Звичайно, дружина була шокована моїм рішенням. Але хто ж мав захищати моїх дітей, якщо не я?” — каже ветеран.

Відновитися після поранення допомогла підтримка дружини

Служив у 120-й окремій бригаді територіальної оборони. Пройшов, зокрема, Попасну, Лисичанськ, Бахмут. У Бахмуті отримав мінно-вибухову травму — складний перелом руки. Операції не дали бажаного результату.

“Рука не працює повноцінно. Лікарі пропонують замінити ліктьовий суглоб, але гарантій немає. Через інвалідність мене звільнили з армії. Повернутися до тренерської роботи теж уже не можу. І не лише через травму. Щоб працювати з дітьми, завжди треба бути позитивно налаштованим, а перебування на фронті накладає свій відбиток”, — пояснює Дмитро.

Попри всі труднощі, які довелося пройти, ветеран вважає, що його адаптація до цивільного життя пройшла успішно — значною мірою завдяки дружині Уляні.

“Увесь цей шлях поряд зі мною моя дружина: разом беремо участь в активностях для родин ветеранів, які організовують у ветеранському просторі  “Побратим” у Вінниці, спільно втілюємо наші плани. Без її підтримки мені було б дуже важко”, — говорить чоловік. 

Започаткувати бізнес надихнули інші ветерани

На створення власної справи Дмитра та Уляну надихнули зустрічі з іншими ветеранами-підприємцями у міському ветеранському просторі. Спочатку пара розглядала відкриття кав’ярні або теплиці. Але, вивчивши ринок, дійшли висновку, що місту не вистачає якісного зоопростору та грумінг-салону.

“Ми самі маємо собаку, і не могли знайти закладу, де нашому улюбленцю зробили б якісну стрижку. Тоді вирішили створити власний простір, який би відповідав усім запитам власників тварин”, — згадує Дмитро.

Разом вони написали бізнес-план, подали проєкт на конкурс “Варто 11.0” від Українського ветеранського фонду — і здобули грант.

“Грум Хрум” суттєво відрізняється від звичних зоомагазинів та грумінг-салонів. З-поміж його переваг насамперед:

  • комплексний підхід. Салон об’єднує грумінг та зоомагазин. Для підбору якісних товарів Дмитро консультується з ветеринарною клінікою “Ветхаус” — ще одним ветеранським бізнесом (засновник — Володимир Біленький, також переможець конкурсу “Варто”);
  • принциповість. Тут не продають товари, якщо їхні виробники повʼязані з росією, натомість пояснюють кожному клієнту, чому такого товару немає та пропонують якісну альтернативу;
  • товари від українських виробників. Одяг для тварин, який продають в магазині, замовляють лише в українських майстрів;
  • комфорт і відкритість. Салон облаштовано з турботою: спеціальні меблі для тварин, просторе приміщення з витяжкою, ванна-спа, озонотерапія. Зона догляду — за прозорою перегородкою, щоб власники бачили все, що відбувається. 
  • окрема перевага — простір для власників тварин. Тут є телевізор, ігрова приставка з підпискою, кава, цукерки, розмальовки для дітей, а також бібліотека — зокрема книги про війну з автографами авторів.

Раз на 10 днів у салоні проводять безоплатний грумінг для тварин військових — запис можливий через ветеранський простір “Побратим” (вул. С. Бандери, 6). Зазвичай у такі дні обслуговують 5–6 тварин.

Наразі в “Грум Хрум” працює двоє грумерів. Ще двоє — на навчанні за рахунок бізнесу. Дмитро й надалі планує підтримувати навчання нових фахівців, надаючи перевагу членам родин УБД та ВПО.

За словами ветерана, важливу роль для старту його бізнесу відіграв грант від Українського ветеранського фонду. Завдяки такій підтримці вдалося закупити все необхідне: обладнання, інструменти, товар для магазину.

“Грант нам дуже допоміг. Це величезна підтримка для ветеранів, які хочуть розпочати власну справу”, — підсумовує Дмитро Остапенко.

Ветеран із Полтавщини завдяки гранту розпочав власний аграрний бізнес

Ветеран Ігор Глиняний мешкає у Кобеляках, на Полтавщині. Після поранення захисник повернувся до цивільного життя та започаткував бізнес із вирощування овочів та ягід. Фінансову підтримку для старту власної справи отримав від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Понад 15 років Ігор Глиняний працював інженером-землевпорядником. Розповідає, що раніше вирощуванням овочів не займався. Більше цим цікавилася дружина, яка порядкувала в невеличкому домашньому парнику, а чоловік допомагав.

До війська долучився у день повномасштабного вторгнення. Служив у зведеній стрілецькій роті на Чернігівщині, згодом потрапив на Донеччину. Військова карʼєра Ігоря завершилася в складі 110-ї бригади, після того як отримав мінно-вибухову травму в Авдіївці. 

Під час тривалого лікування чоловік часто думав, чим зайнятися у цивільному житті. Лікарі одразу попередили військового, що через інвалідність повернутися на службу вже не зможе — треба було визначатися з майбутнім. 

Перемога в конкурсі та старт власної справи

“Надихнули на аграрний бізнес, підтримали і допомогли — моя однокласниця, підприємиця Ірина Бабич, яка займається тепличних господарством, і побратими з громадської спілки “БАЗУКА”, яку очолює ветеран Тарас Лелюх. Якось я побачив оголошення про старт грантового конкурсу “Варто 11.0” від Українського ветеранського фонду. Заїхав до хлопців у спілку, вони порадили не гаяти часу й одразу братися за підготовку проєктної заявки, допомогли, проконсультували”, — розповідає ветеран.

Результатом участі в конкурсі “Варто 11.0” стала перемога та отримання гранту на розвиток власної справи. Саме фінансова підтримка від фонду стала тим трампліном, який дозволив стартувати в аграрному бізнесі. 

Бізнес Ігоря Глиняного полягає в інноваційному вирощуванні екологічної продукції. Розвивати власну справу допомагає дружина. У кожного з подружжя є своя зона відповідальності в бізнесі. 

“Ми вирощуємо помідори, огірки, різноманітну зелень, готуємо поле для вирощування полуниці: наразі уже заклали 40 соток, а надалі хочемо збільшити площі ягід до 2–4 гектарів. Завдяки гранту навесні побудували 800 квадратних метрів теплиць, нещодавно встановили ще 400, а ще одна така ж теплиця зараз якраз в процесі встановлення”, — ділиться своїми досягненнями та планами ветеран. 

Вирощену продукцію збувають в області: частину продають у власному магазині, а більшість овочів — безпосередньо з теплиць клієнтам, які приїжджають з усіх куточків Полтавщини. Покупців вистачає, каже ветеран, особливо після того, як опублікували рекламу в соцмережах.

Весь заробіток, який Ігор Глиняний отримує з продажу власної продукції, вкладає у розвиток справи, адже хоче масштабувати її, зокрема незабаром планує відкрити ще один магазин і розширити його асортимент іншими товарами, зокрема ковбасними виробами.

Ветеран розповідає, що зараз для нього власна справа — це не лише спосіб заробітку, але й можливість позбутися негативних думок та емоцій, відновитися після фронту. 

“Хто займав себе працею на городі знає, яке це задоволення: спостерігати за рослиною, бачити, як вона росте, дбати про неї. І зрештою отримувати результат. Це дуже відволікає та заспокоює”, — говорить Ігор Глиняний.

Ветеран Андрій Поліщук після повернення з фронту продовжує працювати на перемогу

Навіть після звільнення зі служби Андрій Поліщук не полишає працювати на нашу перемогу – тепер не як військовий, а як підприємець та інструктор з БПЛА. Андрій – ветеран 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки, єдиної в Україні спеціалізованої бригади, що займається суто артилерійською розвідкою. Він фахівець з радіолокації та контрбатарейної боротьби, проходив навчання за кордоном, зокрема у Великій Британії, здобув кваліфікацію інструктора з радіолокації.

Після повернення з фронту став інструктором для військових

Після повернення до цивільного життя у 2023 році Андрій вирішив з користю застосовувати отримані знання, тож нині, окрім іншого, працює інструктором із БПЛА, зокрема у проєкті Victory Drones. Він навчає військових пілотуванню, роботі з програмним забезпеченням і використанню безпілотних авіаційних комплексів. Заняття проводить як онлайн, так і офлайн.

«Нашим військовим наразі дуже потрібні курси з військової інженерії. Тому разом із командою працюю над запуском такого онлайн-курсу, після якого, сподіваюсь, буде також офлайн-практика. В Україні зараз, на жаль, бракує курсів військових інженерів, які б стосувалися саме цивільних дронів, хоча знання у цій галузі критично необхідні для фронту», – говорить Андрій.

За словами ветерана, коли йдеться про FPV-дрон, то спаяти його може навіть дитина – як приклад наводить відео на своєму YouTube-каналі China-Service, де його 12-річний син збирає такий дрон. А от із цивільними дронами все складніше: це високотехнологічна техніка, для якої потрібне дороге обладнання та знання. Саме на цьому напрямі Андрій вирішив зосередитися.

«Я ставлю собі завдання, щоб на фронті було якомога більше інженерів, які вміють ремонтувати дрони. І ми з командою робимо все, щоб це стало реальністю», – підсумовує ветеран.

На виготовлення акумуляторних збірок для дронів отримав грант

Однак, окрім інструкторської діяльності, ветеран працює і в інших напрямах. У межах проєкту, з яким Андрій переміг у конкурсі «Варто 11.0» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів, він запустив виробництво акумуляторних батарей та батарейних збірок для FPV-дронів, БПЛА літакового типу та систем радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Як розповідає ветеран, ідея його проєкту – не лише забезпечувати військових необхідними комплектуючими до БПЛА, але й зупинити штучне завищення цін на ці елементи, встановивши обґрунтовану вартість. 

«Коли хтось накручує 200–300 % на комплектуючих, мені, як колишньому військовому, це важко зрозуміти. Націнки мають бути розумними – щоб платити зарплати, податки й мати прибуток. Але не наживатися на армії під час війни», – наголошує Андрій Поліщук.

Завдяки гранту Андрій закупив необхідне обладнання: навантажувач, 3D-принтер (для друку форм під збірки), зварювальні апарати та комплектуючі. Зібрані акумуляторні блоки не зберігаються на складі – усе виробництво працює під конкретні замовлення військових підрозділів.

«Наприклад, сьогодні нам телефонують із підрозділу, замовляють 50 збірок для мавіків – ми збираємо. Завтра попросять збірки більшого розміру, для FPV-дронів – зберемо. Тобто складу готової продукції у нас немає, ми працюємо на запит військових», – розповідає ветеран. 

Уся продукція, яку разом із виготовляє команда Андрія Поліщука, перед передачею військовим тестується. Результати перевірок ветеран публікує на своєму YouTube-каналі, який почав вести ще до повномасштабної війни, щоб робити огляди електроніки та ділитися інструкціями з її ремонту. Натомість тепер цей канал – ще одна можливість допомагати українським військовим: там ви знайдете чимало відеоінструкцій з відновлення техніки для армії.

Дружина загиблого воїна заснувала бізнес у сфері вантажних перевезень

Ірину Цигикал у Володимирі, на Волині, знають як активну волонтерку. Вона організовує й сама долучається до ініціатив на підтримку Збройних сил України. Її чоловік Олексій також був військовим, брав участь в АТО. Захищаючи рідну землю, неодноразово отримував поранення. Загинув підполковник Олексій Цигикал у ДТП під час виконання службових обов’язків.

Ірина дізналася, що родини загиблих захисників та захисниць можуть отримати грант від Українського ветеранського фонду на розвиток власного бізнесу. А тому вирішила й собі спробувати сили. 

Жінка, яка мала чималий досвід кермування легковим автомобілем, а згодом опанувала професію водійки вантажного автомобіля завдяки шведському проєкту з перекваліфікації українок, мріяла започаткувати власну справу в сфері вантажних перевезень.

Проєкт Ірини “Старт у сфері вантажних перевезень: подолання гендерних бар’єрів та підтримка місцевих громад” став одним із переможців конкурсу “Варто 11.0”.

За грантові кошти Ірина Цигикал придбала вантажівку, а незабаром хоче купити ще й причіп. Транспорт жінка планує використовувати для надання комерційних транспортних послуг місцевим мешканцям та підприємцям, а також перевозити волонтерську допомогу до віддалених громад.

“Для мене велика честь бути серед 79 переможців, обраних із рекордної кількості заявок — 248! Цей грант — це не просто фінансування, це шанс реалізувати ідею!” — зазначає жінка.

Своїм прикладом Ірина Цигикал руйнує стереотипи про те, що водієм вантажівки може бути лише водій. Вона наголошує: жінки успішно працюють у сфері вантажних перевезень. Історія підприємиці – це приклад сили, витримки та віри у власні можливості. 

Довідково:

У межах конкурсу “Варто 11.0” пріоритет надавався проєктам, що спрямовані на підтримку підприємницької діяльності ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України, дружин або чоловіків ветерана чи ветеранки, які в межах реалізації проєкту створюють додаткові робочі місця.

Ветеран створює у своєму спорклубі інклюзивний простір для захисників з ампутаціями

Ветеран, спортсмен і тренер Артем Кичко облаштовує свій спортивний клуб Kychko Fight Club у Києві так, щоб там могли займатися ветерани з ампутаціями. Для цього він отримав грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. 

Військова кар’єра Артема Кичка розпочалася в 2005 році, коли він вступив до військового інституту. Після навчання й до 2012 року служив у спецпідрозділі «Омега». Відтак розпочав тренерську кар’єру — й дотепер займається з дітьми та дорослими. Коли в  2014 року Артема не взяли до війська через проблеми зі здоровʼям, допомагав військовим як волонтер.  

2022-го, коли почалася повномасштабна війна, Артем став до лав Національної гвардії України. Під час бойового завдання отримав мінно-вибухове поранення обох ніг. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «За доблесну службу».

Ветеран має багаторічний досвід у спорті: він багаторазовий чемпіон України та віцечемпіон світу з тхеквондо, чемпіон Києва з кікбоксингу, бронзовий призер чемпіонату Європи з джиу-джитсу. 

Моє завдання — виховувати нашу молод не лише фізично сильною, а й патріотично налаштованою”

Власний спортивний простір Kychko Fight Club, у якому могли б займатися і діти, і дорослі, Артем створив ще в 2012 році. Спершу тренував у орендованому приміщенні, а згодом, напередодні великої війни, придбав власне.

«Сьогодні моє завдання — виховувати нашу молодь, робити так, щоб діти росли не лише фізично сильними та здоровими, але й патріотично налаштованими. У мене за плечима – бойовий та значний спортивний досвід, знання і вміння, якими я охоче ділюся як із самими дітьми, так із їхніми батьками», — так бачить свою місію ветеран.

У його спортивному залі постійно займаються військові та діти захисників. Для них діє 50-відсоткова знижка на тренування. Це ініціатива Артема, в яку він вкладає власні кошти.

Водночас мета ветерана — зробити спорт доступним для всіх, і насамперед для ветеранів з ампутаціями. Реабілітація через спорт — підхід, який Артем побачив у реабілітаційних центрах, зокрема у своїх друзів та партнерів із TMS HUB, де військові після поранень відновлюються за допомогою бразильського джиу-джитсу.

Щоб зробити свій спортивний клуб інклюзивним, чоловік подав заявку на грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів — і переміг. За грантові кошти в приміщенні облаштували інклюзивні санвузли, встановили систему вентиляції. 

Артем Кичко також запустив інформаційну кампанію, щоб якомога більше захисників з травмами дізналися про можливість безкоштовно займатися спортом у комфортних умовах. Наразі українські ветерани уже відвідують перші тренування з параджиу-джитсу у Kychko Fight Club.

Вивезення побутових відходів — бізнес ветерана із Харкова

Ветеран Олександр Шилін з нуля створив власний бізнес із вивезення побутових відходів у Харкові. Кошти отримав як переможець конкурсів “Варто” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Олександр Шилін — ветеран АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік знову пішов до війська. До цивільного життя повернувся після поранення. Ще під час реабілітації почав замислюватися над ідеєю розпочати власну справу. Вирішив зайнятися вивезенням побутового сміття, зокрема великогабаратних відходів. Насамперед тому, що упродовж 10 років працював на підприємствах із поводження з побутовими відходами у Харкові. До того ж у місті, яке постійно зазнає ворожих атак, вивезення побутового сміття — нагальна потреба. 

Вперше подав заявку на конкурс “Варто” у 2022 році. Фінансування, яке отримав, коли переміг, дало змогу створити власний автопарк та придбати контейнери для відходів, взяти на роботу двох водіїв. 

Бізнес Олександра активно розвивався, тож у 2024 році чоловік вирішив масштабувати справу, придбавши додаткові автомобілі для перевезення побутових відходів і збільшивши обсяги надання послуг. Таку можливість йому дав другий грант від Українського ветеранського фонду, який отримав в межах конкурсу “Варто почати власну справу”.

Для Олександра Шиліна власний бізнес — це не лише джерело доходу, а й справа, яка приносить реальну користь для міста, що потерпає від війни. Зараз у ветерана 5 вантажних автомобілів для вивезення побутових відходів, придбаних завдяки фінансуванню від фонду, а також авто, які вдалося купити за власні кошти. 36 контейнерів встановлені на території різних установ та організацій міста, а ще напрацьована велика клієнтська база та виконані сотні замовлень. 

Сьогодні автівки Олександра Шиліна вивозять тонни сміття з Харкова — це внесок ветерана у відновлення рідного міста, яке дуже любить, і у відбудову держави, на захист якої двічі ставав без вагань. 

Ветеран розвиває новий напрям туризму в Україні

Максим Стукало — раніше успішний менеджер світових компаній, потім командир взводу вогневої підтримки в ЗСУ, а тепер ветеран та підприємець, який розвиває новий напрям туризму в Україні та прагне допомагати іншим ветеранам відновлювати здоровʼя серед мальовничої української природи.

До початку повномасштабної війни Максим Стукало з Дніпра працював менеджером у великих компаніях. Однак вже у лютому 2022 року пішов до війська. Служив у 128-й окремій бригаді ТрО. Під час виконання бойового завдання під Вугледаром отримав тяжке поранення. 

Ідея власного проєкту зʼявилася під час реабілітації після поранення

Тривала реабілітація надихнула ветерана створити власний проєкт — “Мандри in UA”, який популяризує культуру сімейного відпочинку та сприяє відновленню військових. Чоловік розповів, що внаслідок поранення не може довгий час працювати за компʼютером, а перебування на природі допомагає йому відновити не лише фізичні сили, але й душевну рівновагу.

У 2024 році Максим взяв участь у конкурсі “Варто почати власну справу” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. В основі його проєкту — ідея здавати в оренду будинки на колесах (кемпери) для сімейного відпочинку та відновлення військових на природі. 

Ветеран став одним із переможців конкурсу. Отримане фінансування дало змогу придбати сучасні кемпери, щоб забезпечити клієнтам комфорт під час подорожей. Такі мобільні оселі дозволяють відкривати для себе нові куточки України та насолоджуватися її неймовірними краєвидами. 

Крім того, щороку 10 ветеранів можуть відпочивати в автокемперах Максима безплатно, а решті він обовʼязково надаватиме знижки. Адже його мета — показати побратимам, що життя після поранення може бути цікавим, сповненим подорожей та вражень.

Наразі Максим активно розвиває свій бізнес, налагоджує співпрацю з різними організаціями для впровадження нових форматів зеленого туризму. А ще він є тренером Києво-Могилянської академії і проводить тренінги для соціальних служб та представників громад про особливості спілкування з ветеранами та про створення інклюзивної кадрової політики.

“Мандри in UA” Максима Стукала — це не лише про унікальний досвід подорожей для військових та цивільних, але й про допомогу в реабілітації ветеранів.

Ветеран відкрив медичний центр “Разом” у Києві

Ветеран із Києва Петро Красицький отримав контузії на фронті та переніс два інсульти. А нині розвиває власний бізнес — медичний центр. Клініку він заснував разом зі своєю сімейною лікаркою. 

Петро Красицький двічі долучався до лав Збройних сил України. У 2015 році служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді. З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році, став на захист держави у складі 72-ї окремої механізованої бригади.

Під час служби чоловік переніс два інсульти, після чого проходив тривале лікування та реабілітацію в Україні й за кордоном, в Чехії.

Увесь цей час Петра Красицького підтримувала його сімейна лікарка Юлія Барболіна. Саме пані Юлія викликала швидку допомогу, коли ветеран прийшов до неї на прийом із повторним інсультом.

Якось під час розмови Петро Красицький ділився зі своєю лікаркою досвідом лікування в Чехії. Тоді ж вони вирішили разом заснувати медичний центр. Ідея, яка спершу здавалася нездійсненною, швидко переросла в реальний проєкт — Медичний центр “РАЗОМ”. Нині Юлія Барболіна є медичною директоркою центру, консультує пацієнтів і проводить УЗД-діагностику.

До речі, сучасний УЗД-апарат, яким можна обстежувати усі органи і системи людського організму, для медичного центру придбали завдяки гранту від Українського ветеранського фонду. Кошти отримали як переможці конкурсу “Варто почати власну справу”, який відбувся минулого року.

Нещодавно центр відзначив свою першу річницю. Двері для пацієнтів тут відчинили 6 лютого 2024 року. Нині в закладі створено 10 робочих місць, майже 1100 людей уклали декларації з сімейним лікарем та педіатром, а загальна кількість пацієнтів, які відвідали клініку, перевищує 2000 осіб.

Отримати медичну допомогу в клініці Петра Красицького можуть як цивільні, так і військові. У визначені дні тут проводять безоплатні медогляди військових, а також надають 20-відсоткову знижку для військових, ветеранів, членів їхніх сімей і родин загиблих захисників.

Ветеранський фонд (Поруч з ветераном)

Банківські реквізити:

Український ветеранський фонд
ЄДРПОУ 44565396
МФО 820172
UA388201720313231001301022947
в Державна казначейська служба України м. Київ

Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/ company Name УВФ IBAN Code UA863052990000025300015000517
Назва банку/ Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/ Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/ Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 001-1-000080
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASUS33
Банк-кореспондент/Correspondent bank JP Morgan Chase Bank, New York ,USA
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 890-0085-754
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank IRVT US 3N
Банк-кореспондент/Correspondent bank The Bank of New York Mellon, New York, USA
Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/company Name УВФ IBAN Code UA453052990000025302035000647
Назва банку/Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/ Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/ Account in the correspondent bank 400886700401
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank COBADEFF
Банк-кореспондент/Correspondent bank Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 6231605145
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASDEFX
Банк-кореспондент/Correspondent bank J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY

Партнерство

Ці питання допоможуть нам першочергово зрозуміти Ваші очікування, як потенційних партнерів, та визначити спільні цілі для успішного початку співпраці.

    Зазначте назву Вашої організації.*

    Вкажіть сферу діяльності організації.*

    ПІБ контактної особи*

    Контакна електронна адреса*

    Контактний номер телефону*

    Якщо у Вас є вебсайт, будь ласка, залиште на нього посилання.

    З якою аудиторією Ви переважно працюєте?*

    Які напрямки або сфери діяльності Ви розглядаєте для співпраці?*

    Які результати Ви очікуєте досягти через потенційне партнерство?*

    Які ресурси Ваша організація готова запропонувати в межах партнерства? Чи є Ваші послуги безкоштовними для нашої цільової аудиторії?*

    Які у Вас очікування від УВФ у рамках потенційного партнерства?*

    Чи є у Вас досвід співпраці з партнерами, подібними до нашої установи?*

    Що є для Вас пріоритетним в реалізації партнерського проєкту?*

    Як Ви уявляєте розподіл обов'язків у партнерстві?*