Андрій Несмачний — ветеран із десятирічним досвідом, чинний військовий, офіцер і засновник крафтової майстерні Batart — про шлях ветерана у війську та в цивільному житті; про потребу творити своїми руками та відкриття майстерні; про війну та відновлення роботи майстерні в Ірпені.
особистий архів Андрія Несмачного
Тут плавлять скло та видувають склянки із кулями. Тут шиють ремені та виточують ножі. Тут плетуть символічні браслети з паракорду.
Саме тут восьмеро ветеранів, чинних військових знімають із себе броніки, РПСки та військову форму, відкладають автомати та одягають свої робочі фартухи.
У своїй майстерні вони відновлюються справою після фронту. Для них це не просто робота чи хобі – це реабілітація та магічна здатність ремесла лікувати.
фото з особистого архіву Андрія Несмачного
Один для одного – вони не просто колеги. Ці чоловіки створили своє ветеранське ком’юніті, де панують розуміння та підтримка. Разом вони радіють власним перемогам, разом вони переживають втрати своїх, рідних.
особистий архів Андрія Несмачногоособистий архів Андрія Несмачного
Засновник ветеранської благодійної майстерні Андрій Несмачний – ветеран із 10-річним досвідом, чинний військовий, офіцер та один іх переможців нашої конкурсної програми #Варто: Золоті руки.
особистий архів Андрія Несмачного
Про шлях ветерана у війську та у цивільному житті, про потребу творити своїми руками та відкриття майстерні, про війну та про відновлення роботи майстерні в Ірпені – читайте в інтерв’ю Андрія Несмачного для видання “Дзеркало тижня”
Втілити креативний задум та піклуватись про найвищу якість послуг — досяжна ціль Юрія Грицака, ветерана та підприємця з Львівщини. У сімейному кафе, яке він створив разом із дружиною Мар’яною, на клієнтів чекають ароматні напої, свіжа випічка та … справжні мурашки! Про те, як власна справа допомогла ветерану повернутись до цивільного життя та про вчасну фінансову підтримку від Українського ветеранського фонду — далі про все по черзі.
Юрій Грицак розпочав військову службу ще у 2014 році. Він виконував завдання інженерної підтримки українських військ у зоні АТО. Згодом демобілізувався і повернувся до цивільного життя. Вирішив почати з саморозвитку. Вивчав англійську мову, пройшов спеціальні курси, аби почати власну справу.
Разом з дружиною Юрій створив місце відпочинку для сімей у рідних Винниках. Грицаки придбали приміщення і вклали душу у його облаштування. Так з’явилося кафе “Coffee Ant”. Його легко знайти на карті ветеранських бізнесів, яку створили LUN, УВФ та Uklon. На цій інтерактивній карті зібрані ветеранські кафе, майстерні, крамниці. Мапа постійно наповнюється, тож підтримати ветеранів та їхні родини тепер ще простіше. Знаходьте себе на карті та дивіться, які ветеранські бізнеси є поряд.
За словами Юрія, родзинкою закладу “Coffee Ant” є один з найбільших у світі формікаріїв. Оселю для мурах виготовляли майстри з Харкова. Це була кропітка робота, адже проект — унікальний за масштабом і формою. На фермі мешкає колонія італійських мурах. Два роки тому вони приїхали в пробірці. Наразі колонія неабияк збільшилась. За декілька років вони заселять усі гнізда мега-формікарію.
Мар’яна, дружина ветерана, підкреслює: “Цей вид мурашок особливий — зовсім не їдять цукру, лише зерно. Ще вони невибагливі у догляді та самостійні. У кожного мурашки своя роль. Є робітники, ті, що переносять їжу, інші прибирають, ще є розвідники-вояки тощо. Спостерігати за ними дуже цікаво і дорослим, і дітям. А ще це заняття дуже заспокоює”.
Кафе працює вже 2 роки, є пунктом незламності, слугує укриттям під час повітряних тривог. Оскільки кафе створила сім’я для сімей, тут є і дитячий куточок. Пізнавальне і смачне дозвілля стало традицією для багатьох місцевих родин.
У мурашок, як кажуть постійні відвідувачі, пригощають гарячими напоями та свіжоспеченими круасанами. Спеціальну пічку власники придбали за кошти програми відшкодування від Українського ветеранського фонду.
Ветеран згадує: “Раніше ми брали обладнання в оренду і воно було досить неякісне. Ми хотіли найкраще для наших клієнтів. Тож купили нову піч для випікання круасанів, хліба та іншого. Кошти отримали за програмою відшкодування від УВФ”.
Попереду у сім’ї Грицаків ще багато планів та задумів. Підтримувати ветеранів-підприємців та їхні сім’ї — місія Українського ветеранського фонду Мінветеранів. УВФ створює можливості для ветеранів у розвитку власної справи. Зокрема, пропонує швидке відшкодування коштів за покупку у сумі до 20 000 грн. Цією можливістю скористалися герої нашої історії. Щоб і вам отримати відшкодування, потрібно лиш зібрати пакет копій документів та заповнити заявку. Процедура проста і швидка, а усі деталі – на нашому сайті.
Ремонт – справа не з простих. Іноді тут треба трішки магії. Це легко може організувати ветеран Дмитро Поліщук. Адже у його магазині Woodбуд можна знайти колір та текстуру на абсолютно будь-який смак. Розкажемо про це детальніше.
Дмитро переміг у конкурсі Варто 2.0. До слова, зовсім нещодавно ми разом із ветеранами США їздили до нього на виробництво у Львів.
Сьогодні Woodбуд – це великий магазин у Львові, а його філіали у Києві, Вінниці та Івано-Франківську та повноцінна онлайн-платформа, де можна придбати фарбу, лак, клей та багато іншого. Розмаїття кольорів та текстур. Якщо ви маєте зразок кольору, яким хочете пофарбувати стіни або підлогу в вашому будинку – у Woodбуд із цим швидко допоможуть.
Але шлях до цього був поступовим. Усе долалось крок за кроком. З 2007 року Дмитро почав розвивати власну фірму. Напрацьовував базу постачальників та клієнтів. Проте звичне життя довелось відкласти. У 2014 році настав час боронити українську землю. Дмитро воював на Луганщині, а в 2015 році демобілізувався.
Повернувшись з фронту, ветеран почав відновлювати власний бізнес. За рік відсутності Дмитра фірма занепала, тож довелось починати все з нуля.
Так почалась історія Woodбуд.
Досвід та бажання рухатись вперед показали свій результат. Дмитро разом із партнерами стали успішними імпортерами лакофарбових виробів в Україні. Сировину підприємець закуповує за кордоном і перетворює її на багату палітру для клієнтів.
24 лютого 2022 року – повномасштабне вторгнення росіян. Вибухи по всій країні, паніка та хаос у перші дні та титанічна робота захисників та захисниць України. Після паузи Woodбуд знову відчинив свої двері. Адже ветеранський бізнес співпрацює з іншими українськими підприємствами – а це цілий ланцюжок роботи, де від кожної ланки залежить зарплатні сотень людей. Дмитро разом з партнерами відповідально працюють, підтримуючи економіку країни.
Так чи інакше бізнес потребував допомоги та фінансової підтримки. Тож ветеран шукав можливості для розвитку власної справи.
“Для розвитку необхідне додаткове фінансування. тож я шукав можливості. Дієву можливість надав Український ветеранський фонд та конкурсна програма Варто 2.0”, – говорить ветеран.
Отримані кошти підприємець скерував на розвиток сайту, соціальних мереж і на придбання спеціального обладнання:
“Ми можемо продати стандартни колір, а можемо заміксувати потрібний клієнтові колір. Придбали професійну техніку, яка допомагає швидко змішувати фарбу в необхідних пропорціях. Одне відро фарби важить 24 кг. Палітра налічує 40 кольорів. Тож наші колористи раніше змішували усе руками. Тепер їм допомагає машина”, — радіє Дмитро.
Сьогодні Woodбуд активно працює та впевнено займає одну з лідируючих позицій на ринку. А ми щиро раді підтримувати ветеранський бізнес.
Ветеран Тарас Лелюх допомагає ветеранам отримати безплатні земельні ділянки, а потім орендує у бійців землю та засіває зерновими. Таким чином захисники мають прибуток, а Тарас разом із партнерами — агробізнес «Деметра Агро-Груп». Сучасне обладнання: сівалку та польовий комп’ютер із GPS-приймачем — допоміг придбати Український ветеранський фонд Мінветеранів.
Далі з перших уст про участь у конкурсній програмі:
“Як і тисячі інших добровольців 2014 року я теж з 24.02.2022 року і по теперішній час служу в лавах ЗСУ. Наш з Олегом, теж учасником бойових дій 2014-2015 років, ветеранський бізнес сильно постраждав від повномасштабної агресії.
Більшість наших працівників мобілізувалися, більше мільйона гривень ми витратили на закупівлю тепловізорів, автомобілів, квадрокоптерів та іншого необхідного спорядження, а про падіння цін на зернові та різке зростання вартості пального, добрив та насіннєвого матеріалу знає кожен дотичний до аграрного сектору… Ситуація для фермерів в країні – просто критична і вижити в цей складний час нам допомогла програма Варто 2.0 від Українського ветеранського фонду.
Трохи розповім що таке Ветеранський фонд з моєї точки зору. Перш за все – це люди. Люди, які днями і ночами працюють для підтримки ветеранів.
Проводять дослідження потреб ветеранів, організовують гарячі лінії психологічної підтримки, безкоштовну допомогу фахових юристів, проектну підтримку ветеранських громадських організацій, а головне – їм вдалося на постійній основі запустити грантову підтримку ветеранського бізнесу!
Це – не роздача подачок, для створення красивої картинки, а конкурсний відбір проектів, де ветерани-підприємці змагаються між собою за отримання коштів для розвитку власної справи. Так, необхідно вміти писати проекти, подавати заявки, складати бізнес-плани, але цьому усьому Ветеранський фонд безкоштовно навчає на своїх заходах. Хто хоче розвиватися як спеціаліст та отримати кошти на розширення власної справи – зараз триває конкурс ”Варто: Золоті руки”, ветерани які відповідають критеріям і переможуть у відборі зможуть отримати до ТРЬОХ МІЛЬЙОНІВ гривень на розвиток власної справи! Вводимо в пошук Гугла ”Ветеранський Фонд”, переходимо на сторінку, читаємо, подаємо заявки, перемагаємо!
Але повернемося до нашого проекту. По програмі Варто 2.0 ми отримали мільйон гривень на придбання сівалки точного висіву та польового комп’ютера з системою JPS.
Завдяки цій сівалці нам вдалося вчасно та якісно засіятися та підвищити урожайність. Тепер ще б продати урожай не за копійки баригам, але це вже інша історія.
У самій посівній я участі не брав, бо перебуваю на службі, але Олег та Андрій на відмінно впоралися з весняними польовими роботами, багато в чому завдяки сівалці від Ветеранського Фонду.
Гранти від Ветеранського Фонду – промінчик надії в мороці корупції та зашкварів наших можновладців та “тримачів тилового фронту”, завдяки ним зберігається віра в те, що про нас не забули, нас підтримують, ми будемо потрібні Державі та українському суспільству після повернення з війни!”
“Як ми вистояли? Я не знаю відповідь на це питання. Такі фермерські господарства, як ми, вже або віддали в суборенду земельні ділянки, або продали своє право оренди агрохолдингам. Я вже не раз отримувала дзвінки: “Продайте землі — 1000 доларів за гектар”. Але коли ми брали в оренду в хлопців цю землю, ми не домовлялися, що можемо її продати комусь”.
Так з честю та гідністю звучить Марина Кумечко — дружина ветерана та фермера Ігоря Кумечка.
Їхнє фермерське господарство “Кумечко” має в обробітку 99 земельних ділянок у Полтавській області, понад 90 з яких – власність учасників бойових дій та членів сімей полеглих.
Під час повномасштабного вторгнення та заблокованого “зернового коридору” фермерам України живеться складно, але вони стоять, шукають шляхи для розвитку та вдосконалення.
Так, ФГ “Кумечко” взяло участь у конкурсній програмі підтримки ветеранського бізнесу «ВАРТО робити своє» від Українського ветеранського фонду та Фонду “МХП-Громаді”. Перемогли.
За отримані кошти планують запровадити сучасну систему землеробства прямого посіву No-Till. Йдеться про 980 тисяч гривень.
Далі — ще одна історія ветерана та фермера Ігоря Кумечка, яку ми записали від його дружини, поки сам Ігор перебуває наразі в районі виконання бойових завдань.
“Коли хлопці дізнавалися, що Ігор воює, то дзвонили і казали, що не треба їм виплачувати орендну плату”
Ігор Кумечко — учасник Революції Гідності. Після Майдану не зміг залишатися осторонь подій в країні — і став у чергу до військкомату, розповідає дружина Марина.
“Стояння в чергах та оббивання порогів військкомату не увінчалося успіхом, тому мій чоловік взяв рюкзак і став до лав добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри”. Разом із Яною Зінкевич пройшов навчання. Потім йому запропонували участь в лавах цього медбатальйону в районі проведення бойових дій. Погодився”, — розповідає Марина.
За спиною в нього — не одні курси парамедиків. А вже під час повномасштабного вторгнення був інструктором, навчаючи тактичній медицині новобранців.
У 2018 році Кумечко вирішив заснувати фермерське господарство “Кумечко”. Першопричина — довіра учасників бойових дій.
Кумечки є подружжям адвокатів, і до них почали звертатися учасники бойових дій з проханням проконсультувати, допомогти в супроводі щодо оформлення земельної ділянки.
“Потім хлопці з Карлівки запропонували йому: “Ти ж місцевий, забери землю”. Ми й вирішили спробувати. Тому 90 відсотків наших земельних ділянок — це земля УБД. З усіма підтримуємо зв’язок, з усіма контактуємо. “Коли хлопці дізнавалися, що Ігор воює, то дзвонили і казали, що не треба їм виплачувати орендну плату”, — ділиться Марина Кумечко.
24 лютого 2022 року родина Кумечків прокинулася від гулу авіації — в квартирі на 10-му поверсі в Полтаві. Ігор евакуював родину з обласного центру, сам — поїхав у напрямку Харкова. Учасник боїв за, зокрема, Дергачі.
“Ігор постійно говорив, що буде велика, повномасштаба війна. Він говорив, що РФ нас не залишить в спокої. І що ми не маємо залишити цю війну своїм дітям. 23 лютого 2022 року в наших хороших друзів була гендер-вечірка, і Ігор у вузькому колі друзів тоді говорив, що РФ нападе. Наступного ранку, 24 лютого 2022 року, так і сталося”, — пригадує Марина.
“Маріна, тримайся, нам ще відбудовувати країну”.
Після того, як Ігор пішов на війну, Марина менеджерила процеси фермерського господарства самотужки. А ще — стала матір’ю втретє: 12-річний син Гліб та 4-річна донька Уляна отримали сестричку Меланію.
Дружина ветерана-фермера зізнається: в 2022 році було важко реалізувати вирощену продукцію: пшеницю, сою, соняшник, кукурудзу.
“У нас — маленьке господарство. Вплинули і погода, і ціни, і “зернові коридори”. Ціна по 800 грн за тонну пшениці — це плачевно, якщо порахувати суму затрат на те, щоби її виростити”, — каже Марина.
“Як ми вистояли? Я не знаю відповідь на це питання. Такі фермерські господарства, як ми, вже або віддали в суборенду земельні ділянки, або продали своє право оренди агрохолдингам. Я вже не раз отримувала дзвінки: “Продайте землі — 1000 доларів за гектар”. Але коли ми брали в оренду в хлопців цю землю, ми не домовлялися, що можемо її продати комусь”, — наголошує дружина захисника.
Цьогоріч каже, кілька партій пшениці вже вдалося продати — співпрацюють з “Нібулоном”.
Але пізніше різко впала ціна на зерно після атаки на одеський порт.
“У нас є недобудований ангар, в якому треба перекривати дах. Але там ми тимчасово розстеляємо клейонку, розстилаємо зерно, і так зберігаємо. Коли дощить — переживаємо, щоб не затекло… Але саме так ми в 2022 році зберігали пшеницю, поки не стабілізувалася ціна”, — переповідає пані Марина.
Ячмінь реалізувати було простіше — продали на свинокомплекс у Глобиному.
“Це нас врятувало. Зараз дуже складно, намагаємося триматися. І нам ще пощастило, чи то бог оберіг — область не зачепила суттєво велика війна. Ігор часто каже: “Маріна, тримайся, нам ще відбудовувати країну”, – ділиться жінка.
З її слів, подружжя дуже шкодує, що не встигло побувати в Мелітополі та Маріуполі, а дітям показати Крим.
“Знаєте, перемога для кожного буде різною. Для когось це сльози, для когось — свято, але ми однозначно поїдемо в Крим”, — наголошує Марина Кумечко.
Майже мільйон гривень від УВФ — із любов’ю до української землі
Розвиток важливий навіть під час війни. За отримані від Українського ветеранського фонду кошти у фермерському господарстві “Кумечко” планують запровадити сучасну систему землеробства прямого посіву No-Till. Йдеться про 980 тисяч гривень.
“За рахунок придбання сівалки рядкової зернової СРЗ-4,2 з турбодисками No-Till посіву з маркерною системою впровадити сучасну систему землеробства прямого посіву зернових та бобових культур. Оскільки переважна частина орендованих нами земельних ділянок має площу до 2 гектарів, дуже важливо раціонально та в повному обсязі її використовувати”, – наголошують наші заявники.
Це важливо із кількох причин. Запровадження системи No-Till посіву зерновою сівалкою СРЗ-4,2 з турбодисками дозволять:
мінімізувати використання гербіцидів та пестицидів;
підвищити врожайність;
вирощувати екологічно чисту продукцію;
знизити витрати паливо-мастильних матеріалів;
оптимізувати робочий час працівників;
зменшити амортизацію техніки та збереження родючості грунту.
“Також через велику кількість ділянок, їх невеликий розмір та географічну розкиданість ми несемо великі логістичні витрати. Придбання сівалки рядкової зернової СРЗ-4,2 дозволить нам вчасно та якісно проводити засівання земель наших побратимів”. — наголошують у фермерському господарстві.
Господарську діяльність це фермерське господарство веде так, що не передбачається оптових чи роздрібних продажів вирощеної продукції. 100% урожаю продають, згідно з попередньо підписаних договорів, на елеватори Полтавської області.
За рахунок придбання необхідного обладнання господарство зможе провести висів насіння та внесення добрив на 50 ділянках учасників бойових дій, орієнтовною загальною площею 120 гектарів.
Очікувані якісні результати від впровадження проєкту — збільшення надходження коштів з ділянок, оброблених за допомогою нової техніки, на 30% до кінця 2023 року.
Мовою цифр: чому кошти від УВФ будуть ефективні
Загальна площа, яку обробляє фермерського господарства “Кумечко”, становить 239 га. Збільшення загального доходу прогнозується на рівні 15% до кінця 2023 року.
Актуальна ціна за тонну:
озимої пшениці 4-го класу з доставкою на елеватор така 6100 грн./тонна;
пшениці 3-го класу- 6400 грн/тонна;
пшениці 2-го класу – 6650 грн/тонна.
Урожайність пшениці в 2022 році становила 4,5 тогн/га.
Один гектар пшениці 4-го класу приносив 6100 грн. помножити на 4,5 тонн/гектар урожайності = 27 450 грн./га
“Впровадження технології сучасної системи землеробства прямого посіву, за нашими розрахунками, дозволить збільшити урожайність з 4,5 тонн/гектар до 6,5 тонн/гектар. та покращити якість пшениці до 2-го класу”, — кажуть полтавські фермери.
Внаслідок збільшення урожайності з 4,5 тонн/гектар до 6,5 тонн/гектара пшениці кращої якості кожен гектар, оброблений новим обладнанням, приноситиме 6650 грн. х 6,5 тонн = 43 225 грн./га.
Обробіток 120 гектарів збільшить надходження з 120 х 27 450 = 3 294 000 грн.
до 120 х 43225=5 187 000 грн., тобто на 1 893 000 грн. за рік.
Нагадаємо, що до 21 серпня триває набір заявок на нову конкурсну програму від Українського ветеранського форуму Мінветеранів #ВАРТО: золоті руки.
Іван Прибило загинув на фронті, поклав своє життя за свободу та незалежність України. Проте його мрія живе далі. Її втілює у життя його родина у Східниці на Львівщині. Ця історія про сімейний ветеранський бізнес – равликову ферму, яку мають дружина полеглого героя Світлана Прибило та невістка Ольгу Баумкетнер.
Ідея створення равликової ферми серед Карпат виникла у Івана Прибила. У розпал війни втілити ідею у життя та створити ферму “Східницький равлик” змогли дружина та невістка.
“Ніхто не знав, чи вийде, чи виросте той равлик. Найбільше за цю справу, напевно, вболівав саме свекор. Навіть перебуваючи на війні, він постійно цікавився нашими успіхами. Ба більше, останнє наше листування – також про равликів”.
Іван Прибило загинув восени 2022 року. У пам’ять про коханого чоловіка, батька, гідного сина українського народу його рідні продовжують справу.
У перший сезон роботи вдалось зібрати понад 7 тонн равликів з 50 соток землі. З досвідом стає зрозумілим, як краще годувати, вирощувати, збирати та куди краще експортувати равликів.
Ба більше, дивитись на життя-буття равликів у Східниці – стало прекрасним досвідом для дітей з Луганщини. 40 дівчаток та хлопчиків гостювали у пані Ольги: грались, відпочивали, пізнавали гори та із захватом роздивлялись та годували равликів на фермі. Тому у пані Ольги виникла ідея: чому б не масштабуватись? Чому б не організовувати гастротури й для дорослих?
У цьому жінкам допоміг Український ветеранський фонд. Жінки стали переможницями нашої спільної з Фонд “МХП-Громаді” конкурсної програми #Варто “РобиТИ своє”. Та отримали надійну фінансову підтримку родинній справі.
Світлана та Ольга планують висадити майже гектар поля й отримати 20 т равлика. Бізнес матиме два напрямки:
вирощування та реалізація дорослого равлика за кордон через експортерів
Ось він — тімбілдинг незламних: усі 4 керівники компанії пішли на фронт, а колектив тримає бізнес попри брак робочих рук! Більш того — компанія планує збільшувати кількість робочих місць, аби працевлаштовувати ветеранів.
Як Український ветеранський фонд Мінветеранів допоміг братам Сороковим та ТОВ «Полтава Спецбуд» вчасно розпочати сезон, та які вони — шефи у пікселі — дивіться у свіжому відео від ШоТам!
Саме таку назву отримала ветаптека Миколи Бондаренка — Ветаптека “БМВ”
Пан Микола — лікар ветеринарної медицини. Батько загиблого воїна. І мрія мати власну справу та можливість її втілення повернули чоловіка до життя.
“Виникла ідея створити власну справу для надання допомоги тваринам та реалізації ветеринарних медикаментів. Для цього потрібне приміщення, яке було викуплене раніше, але потребувало капітальних вкладень для його ремонту”, — ділиться пан Микола.
Він розробив проєкт під назвою “Здорові тварини та якісне насіння — ключ до успіху особистих селянських господарств”. Подав його на програму “ВАРТО РОБИти СВОЄ”, яку ми реалізували спільно з БФ “МХП – Громаді”. І став переможцем!
Команда проєкту вже отримала перший пакет фінансування для реалізації задуманого.
Пан Микола відповідально звітує про прогрес у соцмережах:
“Було зроблено: ремонт даху, облаштували коньки, ринви для водовідведення, поставили пластикові вікна, зробили ґанок та здійснили облаштування плиткою. Підвели світло, інтернет, воду та зробили каналізацію”.
Він підкреслює — ремонтні роботи йдуть посиленими темпами, адже важливо вкластися у встановлені проєктом терміни.
Микола Бондаренко з командою вже проробив грандіозну роботу. Та попереду — не менш амбітні плани! Особливістю ветеринарних послуг ветаптеки “БМВ” в майбутньому буде можливість виїзду до місця проживання хворих тварин та послуги “готелю для тварин” на час відсутності їхніх власників.
Віримо, цей важливий проект приноситиме користь і радість як команді, так і жителям Липовецької громади на Вінниччині.
Безмежно поважаємо пана Миколу, який віднайшов у собі сили розвивати соціально корисний бізнес. Підтримуємо родини ветеранів, сім’ї загиблих захисників і захисниць України.
Попереду ще не одна програма фінансування ветеранських бізнесів. І про нову конкурсну програму #ВАРТО: золоті руки, що триває просто зараз – ви дізнаєтеся у коментарях
Ягоди — його пристрасть та успішний домашній бізнес. А тим часом поки він у лавах ЗСУ: аби якомога швидше повернути на українські столи та прилавки й мелітопольську черешню, і херсонські кавуни.
Василь Мартюк знає, як збудувати бізнес на полуниці та малині, і хоче вчити цьому інших ветеранів. Як партнери по кооперативу Файна поляна «Файна поляна» та Український ветеранський фонд Мінветеранів допомогли фермеру-військовому не просто зберегти урожай зі свого поля, а навіть вийти на експорт — розкаже ШоТам!
Друзі! Якщо ви знаєте ветеранські родини, які розвивають власні бізнеси, розкажіть їм про можливість отримати фінансову допомогу від УВФ, деталі тут: https://veteranfund.com.ua/projects/20000-2
Ветеран Сергій Швець має власну… страусину ферму! А ще Сергій переміг у конкурсній програмі #ВАРТО РОБИти СВОЄ! Тепер підприємець отримає кошти та поповнить свою “Саванну” чотирма сім’ями екзотичних пташок.
Ви також можете отримати кошти на розвиток власної справи. Незабаром стартує чергова конкурсна програма від УВФ на підтримку ветеранського бізнесу.
А поки ви готуєтесь до участі та доопрацовуєте останні штрихи бізнес-проєктів, розповідаємо історію Сергія Швеця.
Сьогодні ферма “Саванна” на Прикарпатті добре відома туристам. Подивитись струнких та дужих африканських страусів приїжджають із різних куточків України. Тут родина Швеців створила для птахів усі умови. Але шлях до цього був непростим.
🔶2013-й рік – ідея створення страусиної ферми виникає у мами Сергія. Саме пані Оксана стала ініціаторкою власної справи, а син підтримав маму та з часом втілив у життя.
🔶2014-й рік – усі плани Сергія та його родини відійшли на другий план. Адже, першочерговим завданням і обов’язком став захист країни від окупанта. Сергій Швець пішов до війська та воював на гарячих точках Донецького напрямку.
🔶2015 рік – повернення з фронту та початок будівництва ферми. Ветеран Сергій Швець разом з родиною власними руками почали будувати ферму у затишному селі на Прикарпатті.
🔶 5 років тривало будівництво. Земельна ділянка, де розташована ферма, дісталась Сергію у спадок від дідуся, згодом ветеран отримав ще й 2 гектари від держави. Дім для птахів був готовий тож Сергій придбав страусину ферму та перевіз страусів з Миколаївщини у хутір Ловаги.
Страусине господарство ветерана розвивалось: розведення молодняка, виробництво яєць, туризм та навіть унікальні писанки на страусиних яйцях. Саме сюди приїжджають дорослі та діти аби більше дізнатись про страусів: яка їхня вага? Що вони їдять? Як виглядають маленькі страусенята?
“Це дуже гарна, екзотична птиця. Це одна з причин того, що ми обрали саме такий вид сільського господарства. За ними дуже цікаво спостерігати. Страус – це найбільший птах у світі. Вони несуть найбільші яйця у світі, від 1,5 до 2 кг. Одне таке заміняє лоток курячих яєць. Наших птахів люблять туристи. А самі страуси дуже допитливі і залюбки йдуть на контакт з людьми”, – каже про свою справу Сергій.
Проте історія успішного бізнесу перетворилась у історію бізнесу, який виживав під час війни. Після 24 лютого 2023 року прибуток значно скоротився і саме існування ферми було під загрозою. Бізнесу потрібен був шанс, можливість на розвиток. У цьому Сергію допоміг Український ветеранський фонд Мінветеранів. У 2023 році ветеран Сергій Швець став учасником нашої конкурсної програми, переміг та отримує кошти на розвиток бізнесу.
“Я не знаю чи могли б ми впоратись з цими викликами самі. Аби вийти на рівень хоча б 2021 року, нам би знадобилось декілька років. А завдяки такій підтримці ми зможемо не тільки відновити попередні потужності, але й розвиватись та масштабуватись”, – ділиться своїм досвідом ветеран.
На отримані кошти Сергій вже придбав вантажний автомобіль, аби швидше та ефективніше виконувати господарські питання, а згодом планує придбати 4 племінні сім’ї африканських страусів та збудувати для них окреми загін. Бізнес працює, головне не стояти на місці та рухатись вперед.
Розведення екзотичних птахів чи відкриття кав’ярні, розбір завалів чи вирощування ягід, виробництво одягу чи видавництво книг… Ми знаємо, що сфери вашої діяльності – найрізноманітніші і готові підтримати вас. Слідкуйте за нашими новинами, зовсім скоро старт нової конкурсної програми. Беріть участь та зміцнюйте фундамент власної справи.
