Свій армійський досвід та довколаармійські технології наші ветерани так філігранно та скрупульозно переносять в цивільні сфери!
Наприклад, в агросферу. Як це зробити? Відповіді на ці питання знає підприємець та ветеран Олександр Квятковський – і вже застосовує все на практиці.
На війні він був з 2014 року, аеророзвідником працював із дронами та БПЛА.
Зараз через стан здоровʼя не на службі, але натомість робить внесок в економіку країни.
Так, Олександр здобув перемогу в конкурсі #ВАРТО від Українського ветеранського фонду та отримав фінансування на обробку сільськогосподарських культур за допомогою агродрона. Такі послуги він надаватиме для фермерських господарств.
Крім того, під час агросезону ветеран надає послуги зі створення карт полів та аналізу стану посівів за допомогою зйомки з дрону.
Це – необхідні дані для впровадження точного землеробства.
“Мало хто знає, що Україна зараз перебуває на одній із лідируючих позицій у розвитку безпілотних технологій в агросфері. І дрони в цьому зараз дуже активно допомагають для зменшень витрат грошей і добрив для обробки -це дуже економить ресурси фермерам. Бувають навіть періоди, коли заміни таким дронам немає. Наприклад, коли висока кукурудза чи соняшник, і просто неможливо зайти туди комбайном, бо це буде пошкоджувати врожай”.
Ветерана Олександра Голопотелюка знають в Одесі, як громадського діяча та власника піцерії Veterano Pizza. Зараз чоловік відкрив вже другий заклад у спальному районі міста. Допоміг йому у цьому саме Український ветеранський фонд.
Олександр Голопотелюк став на захист країни у 2014 році. Був артилеристом у складі 28-ї окремої гвардійської механізованої бригади. Отримавши поранення, Олександр демобілізувався та вирішив відкрити Veterans HUB ODESA. Проєкт був створений з метою допомогти учасникам АТО, надати їм корисну інформацію щодо їхніх прав та можливостей згідно з діючими законами.
Ветеран придбав піцерію та став власником франшизи Veterano Pizza в Одесі. Настав час нового етапу бізнесу, Олександр запланував відкрити ще один заклад. Тому подав заявку на конкурсну програму від УВФ.
Ветерани є, ветерани працюють
Через декілька років Олександр очолив франшизу Veterano Pizza в Одесі та зробив піцерію особливим закладом. Військові тут можуть спілкуватись у теплому побратимському колі та залишати на згадку свої шеврони. Олександр має вже цілу колекцію таких. Крім цього проєкт має і соціальну складову — гості закладу можуть придбати «підвішену піцу», яку піцерія передає у лікарні та шпиталі для поранених українських героїв.
Завдяки конкурсній програмі #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Олександр отримав можливість масштабувати бізнес та відкрити ще одну піцерію. Виграні кошти підприємець скерував на закупівлю печі, холодильного устаткування, тістоміса та іншого обладнання.
Як зазначає сам ветеран, для одеситів Veterano Pizza стала не тільки затишним місцем зі смачною піцою, але й сигналом, що ветерани є, ветерани працюють.
Український ветеранський фонд Мінветеранів приділяє особливу увагу проєктам, які мають соціальну складову. Олександр каже, що планує безплатно постачати продукцію у лікарні та шпиталі для поранених. А також працевлаштовуватиме ветеранів і їхніх родин. Тому експерти вирішили підтримати ініціативу Олександра Голопотелюка.
Дивіться більше у спільному відеопроєкті з ШоТам:
Олександр вже мав досвід роботи з бухгалтерським обліком, податковою звітністю, тому йому було не складно зібрати всі необхідні документи та заповнити заявку на конкурсну програму #ВАРТО.
Ветеран відкрив новий заклад. Відповідно на отримані від Українського ветеранського фонду кошти придбає обладнання:
піч
холодильне устаткування
тістоміс тощо
Бажаємо пану Олександру успіхів. Радіємо, що своєю справою він також підтримує ветеранів, захисниць і захисників і їхні родини.
За матеріалами – The Page.
Фото – з особистого архіву Олександра Голопотелюка.
Ветеран Сергій Свириденко — переможець конкурсу #ВАРТО. І ми раді, що можемо підтримати його власну справу. Історія життя пана Сергія унікальна.
Після повернення з АТО у 2016 році Сергій Свириденко заснував екоферму “Козацьке подвір’я” у селі Іванопілля на Донеччині. Тривалий час він розводив там кіз і виготовляв крафтові м’ясні делікатеси і запашні сири.
Але 24 лютого активні бойові дії наблизилися впритул до його населеного пункту. Ринку збуту не стало, а умови для вирощування тварин ускладнилися.
Тому чоловік зважився на переїзд зі 150 козами, обладнанням та технікою за тисячу кілометрів від дому…
До 2014 року Сергій Свириденко жив у Донецьку. Але довкола почали зʼявлятися російські “гастролери”, мітинги, ситуація стала геть напруженою. І тоді усією родиною Сергій “на два тижні” виїхав на дачу в село Іванопілля Костянтинівського району, яке залишилося на підконтрольній території. А вийшло, що зосталися там на 8 років.
Коли Сергій зрозумів, що за два тижні додому вони не повернуться, то пішов до військкомату. Півтора року служив у 54-й бригаді артилеристом. Воював на Світлодарській дузі. А після демобілізації заснував в Іванопіллі козине господарство.
Сергій Свириденко каже: “Чим же ще в селі займатися, як не фермерством? Корови є у всіх, а кози — мало в кого. Спочатку ми придбали сім звичайних кіз. Потім почали вивчати, що й до чого. Замовили з Німеччини першого елітного цапа. І так воно все потихеньку закрутилося”.
Паралельно з тим чоловік почав виготовляти м’ясні делікатеси зі свинини.
М’ясні делікатеси та сири продавали у місцевих крамничках, на ярмарках та через інтернет. Справи йшли непогано. Готувалися нарощувати обсяги виробництва та продажу.
Але 24 лютого почалася широкомасштабна війна і зруйнувала всі плани. Навесні почало “прилітати” в Іванопілля… З травня в селі зник газ. А потім росіяни розстріляли насосну станцію, тож люди залишилися ще й без води.
У господарстві Сергія була власна свердловина. Він каже, що міг би вижити в селі сам, але тримати худобу ставало дедалі важче через дефіцит води та кормів.
У те, що все мине за “пару тижнів”, чоловік більше не вірив, бо мав досвід 2014-го. Тому вирішив виїжджати на більш спокійну територію. Транспортувати таке велике стадо було непросто.
“У мене не було вибору: або кози помруть з голоду в Іванопіллі, або ми переїдемо і я матиму змогу знайти корм для них. Тому я з липня їздив Україною, дивився, куди можна перебратися. Десь по телебаченню вийшла передача про мою ферму, її побачив волинський підприємець Іван Будь. Він і запросив мене до свого старого господарства на Волинь”, — каже чоловік.
Тож на початку вересня Сергій Свириденко найняв скотовоза. На перший поверх завантажив обладнання, трактор, техніку, на другий – 150 кіз. Забрав двох працівниць та готову до продажу продукцію і вирушив у дорогу.
Кози на новому місці вже обжилися. Хоча це було не просто: інший клімат, трава. Сергій каже, що багато тварин перехворіли, шестеро померли. Але наразі вони більш-менш стабілізувалися.
Облаштування на фермі тривають. Дивіться у відео ШоТам.
На розвиток своє фермерської справи Сергій Свириденко отримав фінансування від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. І ми раді, що, переживши стільки всього, пан Сергій продовжує вірити і робити те, що любить.
До слова, Сергій Свириденко брав участь у нашій програмі “20 тисяч” – та отримав 20 тисяч гривень на ПЕТ-пляшки для розливу кисломолочної продукції.
“Почну оновлення із печі. Це ж як двигун в авто” – говорить власник однієї з піцерій з мережі Veterano Pizza, ветеран Ігор Чепіжко.
Після АТО він не хотів повертатись до журналістики. Пригадав, що з дитинства захоплюється куховарством і пішов працювати у Veterano Pizza. Готував в колі ветеранів і ветеранок. Але згодом поставив собі планку – і у 2018 році відкрив перше відділення доставки Veterano Pizza у Києві.
Команда зібрала кошти у друзів, додали свої заощадження і придбали б/в обладнання.
“Налагодити процес роботи було непросто. Були помилки, технічні труднощі. Згодом команда, як то кажуть, “набила руку”, і зараз процес уже пішов.”, – каже ветеран.
З повномасштабним вторгненням Ігор Чепіжко повернувся до захисту країни – долучився до ТрО. Його будинок – у Стоянці. Там стояли мопеди, на яких кур’єри доставляли піцу.
“Весь цей парк стояв у дворі, навіть із ключами у замках запалювання і документами під сидіннями, бо ніхто не очікував такого широкого вторгнення. Але якимось дивом нас оминуло це, мародери не зайшли. А прильоти були за 100 метрів будинку”
Коли росіяни відійшли з Київщини Ігор Чепіжко з командою розуміли, що треба відновлювати роботу. Київ у квітні був напівживий, полиці з продуктами пустували. Але вони зібрались й вирішили запускати піцерію, як волонтери, щоб годувати хлопців на блокпостах, патрульну поліцію.
“Про заробіток не йшлося. Кошти, які ще трохи залишалися на балансі, ми витратили на продукти. Частину продуктів нам привезли безоплатно. Ми почали виробляти нашу продукцію і роздавати тим, кому це потрібно. Команда продовжувала робити це, поки у Києві не стабілізувалася ситуація.”
До Києва починали повертатись люди, відкривались кав’ярні, Veterano Pizza потребували другого дихання. Старе обладнання було зовсім не придатне до роботи.
Ігор Чепіжко почув про конкурс #Варто 2.0. від бойового побратима Сергія Свириденка. Сергій переміг у конкурсі, перевіз козину ферму з Донеччини на Волинь й отримав фінансування на розвиток власної справи. Тож вирішив розповісти про це другу.
Ігор Чепіжко також взяв участь і переміг. “Тепер поетапно будемо замінювати обладнання. Починаємо з печі, бо це як двигун в автомобілі. Застаріле вивезу на майданчик, де його трохи “підрихтують”. Це буде запасне обладнання на майбутнє відкриття нових закладів. У мріях і планах – розширення зони доставляння, нові заклади. Це – нові робочі місця, які наразі є необхідністю, особливо для захисників, які повертаються з фронту. Тим самим ми допомагаємо державі. Чим більше бізнес працює, створює нові робочі місця, тим більше податків надходить до бюджету. Країна має жити, працювати навіть в умовах воєнного стану.”
Ми раді допомагати усім ветеранам. Особливо цінно, коли вони піклуються і про своїх побратимів і посестер. Пропонують їм робочі місця, волонтерять.
Двічі витягував себе після контузій і флешбеків. Тепер допомагатиме реабілітуватись іншим.
Ветеран Денис Дудник відкрив хаб психологічної допомоги «Танто». Бо хоче підтримати військових, які, як і він, захищали державу. У хабі психологи допомагатимуть жінкам і чоловіками морально відновитись та отримати нові ментальні навички.
Але що було до цього. Читайте історію ветерана Дениса Дудника.
Денис – професійний льотчик. З 1993 по 1995 служив в аеропорту Бельбек у Севастополі. Але далі почав шукати власну улюблену справу. Спробував різне: здобув освіту у Міжрегіональній академії управління персоналом і працював у сфері продажів мав власну справу – проєктував та монтував системи вентиляції, кондиціювання та опалення
У 2014 як доброволець воював під Дебальцевим і Волновахою. У 2015 повернувся до цивільного життя. Денис Дудник мав сильний ПТСР, депресивний стан, панічні атаки. Йому не допомагали антидепресанти. Вирішив практикувати альтернативну медицину – рейкі. Це ветерану допомогло.
Денис відкрив майстерню з виготовлення ножів. Це був хороший спосіб реабілітації для нього і для інших ветеранів АТО/ООС, які мали там працювати. Але її знищили росіяни під час повномасштабного вторгнення.
24 лютого 2022 року Денис Дудник став на оборону Ірпеня – приєднався до ДФТГ. Боровся попри хворобу. А ще переживав за кицьок, які залишились у його домі, в частині Ірпеня, яку захопив ворог.
«Зрештою виявилося, що будинок мій розбитий вщент. Він тепер вже тільки під знос, але мої кішечки вижили» – каже ветеран Денис.
21 березня росіяни штурмували Ірпінь, але замість бою обрали мародерство. Ветерана Дениса та його побратимів врятувала російська жадібність. Вони не виконували бойове завдання, а крали українське добро.
Того самого дня Денис Дудник отримав поранення. Згодом повернувся у стрій, але почувався так само як після АТО.
«Після того, як я зміг самого себе «вивезти» зі складного стану після Ірпеня, я зрозумів, що хочу допомагати іншим» – каже ветеран.
Денис Дудник став переможцем конкурсної програми Українського ветеранського фонду #Варто 2.0. Він отримав кошти на відкриття хабу психологічної допомоги. І вже 4 березня він відкрив двері «Танто».
У хабі чекають чоловік і жінок, які воювали, які втратили близьких під час війни. Професійні психологи допоможуть вам прожити свої емоції та навчитись «вивозити», як і Денис Дудник навчився це робити після складних бійнь.
Український ветеранський фонд Мінветеранів радий допомагати ветеранам у відкритті їхніх бізнесів. Особливо, коли справа суспільно корисна. Що з впевненістю можемо підтвердити у ситуації з ветераном Денисом Дудником.
Андрій Васильченко на Луганщині мав ферму на 300 поросят — росіяни їх вкрали. Він обробляв 1000 гектарів землі — росіяни їх окупували.
Цю ферму пан Андрій заснував ще в 1993 році в Старобільському районі Луганщини. Землю обробляли, засівали зерновими. Збіжжя возили в порти Бердянська й Маріуполя, продавали в Туреччину. Мав власний автопарк. Дохід від продажу свинини теж був — реалізовували на ринках Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного.
З повномасштабним вторгненням росіян ветеран Андрій Васильченко втратив усе, всю справу його життя — і сотні поросят, і гектари землі, й автопарк. Але зараз починає працювати — вже на Житомирщині. А Український ветеранський фонд Мінветеранів йому в цьому допомагає.
Село, де діяла ферма пана Андрія, знаходилося, з його слів, “у кишеньці” відносно росії та так званої “ЛНР” — за 100 км вже Воронезька область, з іншого боку — окупована Росією територія Луганщини, фронт – поруч.
Вранці 24 лютого почалися перші прильоти. Найперше, пан Андрій евакуював свою родину на захід України.
27 лютого до його обійстя прийшли росіяни — розшукували, бо пан Андрій є учасником бойових дій: у травні 2014-го став до лав спочатку самооборони Старобільська, в червні — до лав батальйону “Айдар”. Брав участь у боях за Щастя, Золоте-4 на рідній Луганщині. Служив у ЗСУ до кінця 2015 року.
“Перевернули в хаті все догори дном. З кухні навіть горілку із шафи винесли, яка позалишалася після святкування Нового року. З морозилки повитягували м’ясо, рибу. Поламали замки, віджали всю техніку. 300 голів свиней теж забрали — вантажили та вивозили, шість-сім разів приїздили за поросятами”, — каже він.
Рідне село зараз окуповане, а пан Андрій осів на Житомирщині — життя триває. Він подав заявку на програму “Варто” від Українського ветеранського фонду, й отримав фінансування для здійснення послуг вантажних перевезень — буде возити зернові. Авто вже придбав, у планах — причіп.
Чоловік працює, мріє повернутися на рідну Луганщину, а перемогою в російсько-українській війні називає припинення існування рф як держави та повернення Україні її кордонів станом на 1991 рік.
Це символ незламності нашої країни, економіки та власне захисників і захисниць.
У 2022 році УВФ підтримував власні справи захисників і захисниць двома програмами макрофінансування #ВАРТО і #ВАРТО 2.0.
53 переможці – ветерани та родини полеглих захисників, котрі ведуть власну справу – отримали від 500 тисяч до мільйона гривень на розвиток бізнесу.
Серед них:
внутрішньо переміщені бізнеси
підприємці з Маріуполя та прифронтових зон
власні справи, ідеї яких виникли після військового досвіду тощо
Хто отримав кошти та які особливості цих бізнесів? Підсумки підбила Наталія Калмикова, Виконавча директорка УВФ. Читайте за посиланням у колонці на Українській правді: https://www.pravda.com.ua/columns/2022/12/30/7382583/
“Наступного року буде ще більше проєктів, спрямованих на підтримку ветеранської справи. Адже в бюджеті вже закладено 200 мільйонів гривень на фінансування проєктів. А ще Український ветеранський фонд веде проактивну політику залучення коштів. У 2022 році залучили понад 4 млн грн на фінансування ветеранського бізнесу. У 2023 році ми плануємо залучити ще більше коштів”, – Наталія Калмикова про плани на наступний рік.
Ми у Фонді реалізовуємо принцип “можливості, а не пільги”. Адже вважаємо ветеранів перспективною елітою українського суспільства. Підтримуватимемо ініціативи захисників і захисниць й надалі.
Ветерани-переможці конкурсної програми #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів розповідають на телебаченні про свою участь у нашому конкурсі, історії свого життя та про свої власні справи, які вони розвивають сьогодні.
Сергій і Віталій Пирогови разом заснували бізнес і перемогли у конкурсній програмі #ВАРТО.
Сергій – ветеран, був у АТО з 2014, а зараз на реабілітації. Тому зараз справою займається Віталій. Чоловіки мають свій бренд “Active Season”. Працюють у Дніпрі та виготовляють товари, які покращують умови для військових на лінії фронту: надувні матраци для відпочинку – його можна швидко надути в окопах, а матеріал гнучкий і міцний, гермомішки (баули) для особистих речей, м’які відра для комфортного побуту.
Докладніше у сюжеті телеканалу Суспільне.Дніпро:
Ветеран Володимир Скосогоренко отримав кошти від УВФ на розширення виробництва із переробки часнику на пасту, а ферментованого чорного часнику — для створення спецій та соусів та фасування їх у стіки для разового використання.
Дізнавайтесь історію ветерана та його бізнесу у відео від телеканалу “ВІТА”.
Віримо, що бізнес Володимира буде ще активніше розвиватися і раді, що можемо підтримати цей розвиток.
Ідея бізнесу в Романа Янка народилася буквально в окопі кілька років тому.
А зараз він отримав фінансування на розвиток своєї справи від Українського ветеранського фонду. У листопаді 2019 року ветеран 10-ї гірсько-штурмової бригади Роман Янко повернувся додому з війни. Ще, перебуваючи в госпіталі, він обмірковував різні ідеї власної справи. Й однією із них стала переробка відходів від столярного виробництва у вигляді гранул.
Ветеран каже, що у нього була мрія ще в окопах, щоб переробляти відходи з деревини у щось корисне: “Палета – це найкращий біоресурс для опалення приміщень на сьогоднішній день”. Як просувається бізнес ветерана?
Дізнавайтесь у відео від телеканалу “ICTV”.
Наразі в Українському ветеранському фонді завершилися усі конкурсі програми з макрофінансування, але діє програма мікрофінансування, за якою ветерани-підприємці та їхні родини можуть отримати до 20 тисяч гривень відшкодування на придбані товари для свого бізнесу.
Ветерани-переможці конкурсної програми #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів розповідають у сюжеті про свою участь у нашому конкурсі, про свої бізнеси.
Зробили добірку сюжетів:
Фермер Сергій Свириденко вивіз 150 кіз із Донецької області в Олицьку громаду на Волині. У 2016 році Сергій завершив службу в ЗСУ й почав господарювати. Розводив кіз, виготовляв крафтові сири, кисломолочні продукти. З початком повномасштабного вторгнення продовжувати фермерство вдома стало небезпечно. Та й постійні клієнти евакуювались. Його колега Іван запропонував переїхати на Волинь і працювати разом. Тож Сергій ухвалив таке сміливе рішення і зараз веде господарство далеко від дому.
Сергій Свириденко – переможець конкурсу #ВАРТО. Він отримав – 1 мільйон гривень на мікроавтобус з рефрижератором і причепом для виїзної торгівлі. Під час евакуації Сергій перевіз лише одну машину, яка непридатна для перевезення продукції. Нова автівка допоможе реалізовувати крафтовий сир і інші смаколики, які виготовляє Сергій. Всю історію Сергія Свириденка дізнавайтесь із відео Суспільного.
Співзасновниця Жіночого ветеранського руху Катерина Приймак взяла участь у конкурсі #ВАРТО від Українського ветеранського фонду й стала однією із переможців. Вона розповідає, що в цеху працюють талановиті люди, але вони потребують професійного обладнання. Тому кошти підуть на нові швейні машинки, а отже — на розвиток цієї важливої справи. У майбутньому планують шити мілітарі та цивільний одяг.
З цивільної лінійки планують отримувати заробіток і спрямовувати його на розвиток ветеранської справи. Команда прагне надавати робочі місця ветеранкам, щоб вони змогли опанувати нову професію після перемоги.
Докладніше у сюжеті 5 каналу:
Якщо ви хвилюєтеся, що податися на конкурс було складно і важко, то послухайте переможця першого конкурсу #ВАРТО – ветерана Артура Красовського. Він говорить, що здивований тим, як все було легко. Артур виграв конкурс на розвиток виробництва натурального екологічно чистого меду і корисних бджолопродуктів “Азовські бджілки”. Займатиметься розведенням бджіл “української степової” та “карпатської” порід. І придбає розумні вулики.
Дякуємо за сюжет ТВ7+ Хмельницький телеканал. Україна
Ветеранка, підприємиця Вікторія Ткач виграла конкурс #ВАРТО на розвиток її сімейного бізнесу Slice&dry’s.
Її виробництво займається сушінням фруктів, овочів, грибів, а також додалося і м’ясо.
“Наші вироби користуються популярністю у людей, які більшість свого часу проводять поза зоною особистого комфорту, свого житла, а саме спортсмени, рятувальники, військові, медики, поліцейські, туристи, альпіністи, а об’єднує їх всіх — любов до корисної їжі та повага до свого здоров’я,” — розповідає ветеранка.
Докладніше у сюжеті Суспільного
Ветеран Віталій Кучеренко заснував компанію гумунітарного розмінування деокупованих територій. Він – один із переможців конкурсної програми УВФ #ВАРТО. За кошти придбає спеціальне обладнання.
Докладніше у сюжеті Суспільного
12 канал (Волинь) розповів у своєму сюжеті про знаного в Україні фермера із Донеччини Сергія Свириденка. Він виграв конкурс #ВАРТО від Українського ветеранського фонду. І зараз на Волині козячу ферму та завершує облаштовувати сироварню.
Детальніше у відео.
Наразі в Українському ветеранському фонді завершилися усі конкурсі програми з макрофінансування, але діє програма мікрофінансування, за якою ветерани-підприємці та їхні родини можуть отримати до 20 тисяч гривень відшкодування на придбані товари для свого бізнесу.
піч
здобув освіту у Міжрегіональній академії управління персоналом і працював у сфері продажів
Денис Дудник став переможцем конкурсної програми Українського ветеранського фонду 
