Категорія: Історії ВАРТО

Ветеран, спортсмен і тренер Артем Кичко облаштовує свій спортивний клуб Kychko Fight Club у Києві так, щоб там могли займатися ветерани з ампутаціями. Для цього він отримав грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. 

Військова кар’єра Артема Кичка розпочалася в 2005 році, коли він вступив до військового інституту. Після навчання й до 2012 року служив у спецпідрозділі «Омега». Відтак розпочав тренерську кар’єру — й дотепер займається з дітьми та дорослими. Коли в  2014 року Артема не взяли до війська через проблеми зі здоровʼям, допомагав військовим як волонтер.  

2022-го, коли почалася повномасштабна війна, Артем став до лав Національної гвардії України. Під час бойового завдання отримав мінно-вибухове поранення обох ніг. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «За доблесну службу».

Ветеран має багаторічний досвід у спорті: він багаторазовий чемпіон України та віцечемпіон світу з тхеквондо, чемпіон Києва з кікбоксингу, бронзовий призер чемпіонату Європи з джиу-джитсу. 

“Моє завдання — виховувати нашу молод не лише фізично сильною, а й патріотично налаштованою”

Власний спортивний простір Kychko Fight Club, у якому могли б займатися і діти, і дорослі, Артем створив ще в 2012 році. Спершу тренував у орендованому приміщенні, а згодом, напередодні великої війни, придбав власне.

«Сьогодні моє завдання — виховувати нашу молодь, робити так, щоб діти росли не лише фізично сильними та здоровими, але й патріотично налаштованими. У мене за плечима – бойовий та значний спортивний досвід, знання і вміння, якими я охоче ділюся як із самими дітьми, так із їхніми батьками», — так бачить свою місію ветеран.

У його спортивному залі постійно займаються військові та діти захисників. Для них діє 50-відсоткова знижка на тренування. Це ініціатива Артема, в яку він вкладає власні кошти.

Водночас мета ветерана — зробити спорт доступним для всіх, і насамперед для ветеранів з ампутаціями. Реабілітація через спорт — підхід, який Артем побачив у реабілітаційних центрах, зокрема у своїх друзів та партнерів із TMS HUB, де військові після поранень відновлюються за допомогою бразильського джиу-джитсу.

Щоб зробити свій спортивний клуб інклюзивним, чоловік подав заявку на грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів — і переміг. За грантові кошти в приміщенні облаштували інклюзивні санвузли, встановили систему вентиляції. 

Артем Кичко також запустив інформаційну кампанію, щоб якомога більше захисників з травмами дізналися про можливість безкоштовно займатися спортом у комфортних умовах. Наразі українські ветерани уже відвідують перші тренування з параджиу-джитсу у Kychko Fight Club.

Ветеран Олександр Шилін з нуля створив власний бізнес із вивезення побутових відходів у Харкові. Кошти отримав як переможець конкурсів “Варто” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Олександр Шилін — ветеран АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік знову пішов до війська. До цивільного життя повернувся після поранення. Ще під час реабілітації почав замислюватися над ідеєю розпочати власну справу. Вирішив зайнятися вивезенням побутового сміття, зокрема великогабаратних відходів. Насамперед тому, що упродовж 10 років працював на підприємствах із поводження з побутовими відходами у Харкові. До того ж у місті, яке постійно зазнає ворожих атак, вивезення побутового сміття — нагальна потреба. 

Вперше подав заявку на конкурс “Варто” у 2022 році. Фінансування, яке отримав, коли переміг, дало змогу створити власний автопарк та придбати контейнери для відходів, взяти на роботу двох водіїв. 

Бізнес Олександра активно розвивався, тож у 2024 році чоловік вирішив масштабувати справу, придбавши додаткові автомобілі для перевезення побутових відходів і збільшивши обсяги надання послуг. Таку можливість йому дав другий грант від Українського ветеранського фонду, який отримав в межах конкурсу “Варто почати власну справу”.

Для Олександра Шиліна власний бізнес — це не лише джерело доходу, а й справа, яка приносить реальну користь для міста, що потерпає від війни. Зараз у ветерана 5 вантажних автомобілів для вивезення побутових відходів, придбаних завдяки фінансуванню від фонду, а також авто, які вдалося купити за власні кошти. 36 контейнерів встановлені на території різних установ та організацій міста, а ще напрацьована велика клієнтська база та виконані сотні замовлень. 

Сьогодні автівки Олександра Шиліна вивозять тонни сміття з Харкова — це внесок ветерана у відновлення рідного міста, яке дуже любить, і у відбудову держави, на захист якої двічі ставав без вагань. 

Максим Стукало — раніше успішний менеджер світових компаній, потім командир взводу вогневої підтримки в ЗСУ, а тепер ветеран та підприємець, який розвиває новий напрям туризму в Україні та прагне допомагати іншим ветеранам відновлювати здоровʼя серед мальовничої української природи.

До початку повномасштабної війни Максим Стукало з Дніпра працював менеджером у великих компаніях. Однак вже у лютому 2022 року пішов до війська. Служив у 128-й окремій бригаді ТрО. Під час виконання бойового завдання під Вугледаром отримав тяжке поранення. 

Ідея власного проєкту зʼявилася під час реабілітації після поранення

Тривала реабілітація надихнула ветерана створити власний проєкт — “Мандри in UA”, який популяризує культуру сімейного відпочинку та сприяє відновленню військових. Чоловік розповів, що внаслідок поранення не може довгий час працювати за компʼютером, а перебування на природі допомагає йому відновити не лише фізичні сили, але й душевну рівновагу.

У 2024 році Максим взяв участь у конкурсі “Варто почати власну справу” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. В основі його проєкту — ідея здавати в оренду будинки на колесах (кемпери) для сімейного відпочинку та відновлення військових на природі. 

Ветеран став одним із переможців конкурсу. Отримане фінансування дало змогу придбати сучасні кемпери, щоб забезпечити клієнтам комфорт під час подорожей. Такі мобільні оселі дозволяють відкривати для себе нові куточки України та насолоджуватися її неймовірними краєвидами. 

Крім того, щороку 10 ветеранів можуть відпочивати в автокемперах Максима безплатно, а решті він обовʼязково надаватиме знижки. Адже його мета — показати побратимам, що життя після поранення може бути цікавим, сповненим подорожей та вражень.

Наразі Максим активно розвиває свій бізнес, налагоджує співпрацю з різними організаціями для впровадження нових форматів зеленого туризму. А ще він є тренером Києво-Могилянської академії і проводить тренінги для соціальних служб та представників громад про особливості спілкування з ветеранами та про створення інклюзивної кадрової політики.

“Мандри in UA” Максима Стукала — це не лише про унікальний досвід подорожей для військових та цивільних, але й про допомогу в реабілітації ветеранів.

Ветеран із Києва Петро Красицький отримав контузії на фронті та переніс два інсульти. А нині розвиває власний бізнес — медичний центр. Клініку він заснував разом зі своєю сімейною лікаркою. 

Петро Красицький двічі долучався до лав Збройних сил України. У 2015 році служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді. З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році, став на захист держави у складі 72-ї окремої механізованої бригади.

Під час служби чоловік переніс два інсульти, після чого проходив тривале лікування та реабілітацію в Україні й за кордоном, в Чехії.

Увесь цей час Петра Красицького підтримувала його сімейна лікарка Юлія Барболіна. Саме пані Юлія викликала швидку допомогу, коли ветеран прийшов до неї на прийом із повторним інсультом.

Якось під час розмови Петро Красицький ділився зі своєю лікаркою досвідом лікування в Чехії. Тоді ж вони вирішили разом заснувати медичний центр. Ідея, яка спершу здавалася нездійсненною, швидко переросла в реальний проєкт — Медичний центр “РАЗОМ”. Нині Юлія Барболіна є медичною директоркою центру, консультує пацієнтів і проводить УЗД-діагностику.

До речі, сучасний УЗД-апарат, яким можна обстежувати усі органи і системи людського організму, для медичного центру придбали завдяки гранту від Українського ветеранського фонду. Кошти отримали як переможці конкурсу “Варто почати власну справу”, який відбувся минулого року.

Нещодавно центр відзначив свою першу річницю. Двері для пацієнтів тут відчинили 6 лютого 2024 року. Нині в закладі створено 10 робочих місць, майже 1100 людей уклали декларації з сімейним лікарем та педіатром, а загальна кількість пацієнтів, які відвідали клініку, перевищує 2000 осіб.

Отримати медичну допомогу в клініці Петра Красицького можуть як цивільні, так і військові. У визначені дні тут проводять безоплатні медогляди військових, а також надають 20-відсоткову знижку для військових, ветеранів, членів їхніх сімей і родин загиблих захисників.

Ернест Лобанов — ветеран та підприємець, власник сервісу відновлення автомобільних шин — шинопекарні “TIREX” у Харкові. 

Першу шину на підприємстві Ернеста “запекли” у 2018 році. Однак з початком повномасштабного вторгнення чоловік втратив можливість займатися власною справою. Уже в квітні 2022 року долучився до Збройних сил України, боронив рідну країну в Сумській та Запорізькій областях.

Восени 2023 року Ернест повернувся додому, і незабаром, після двох років перерви, відновив роботу сервісу. Щоб вивести підприємство на новий рівень, ветеран подав проєктну заявку на конкурс “Варто почати власну справу” від Українського ветеранського фонду. Його проєкт “Шинопекарня Tirex — перший в Україні цех з повного відновлення легкових та легковантажних шин” став одним із переможців.

За отримані кошти придбали сировину та налагодили виробництво шин у 20 популярних типорозмірах. А незабаром планують відкрити точку продажу шин з шиномонтажем.

У шинопекарні Ернеста дають друге життя зношеним шинам: перевіряють їх на дефекти, знімають з них верхній шар, натомість наносять гумову суміш і в такий спосіб отримують відновлені шини, з новими протекторами. Вони, каже ветеран, ні в чому не поступаються новим.

“Підтримка від Українського ветеранського фонду — це унікальна можливість для розвитку як уже наявного бізнесу, так і нового”, — зазначає Ернест Лобанов.

Довідково:

У межах конкурсної програми “Варто почати власну справу” Український ветеранський фонд надавав фінансування бізнесу ветеранів, родин ветеранів (дружина, чоловік), членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України

“Почну оновлення із печі. Це ж як двигун в авто” – говорить власник однієї з піцерій з мережі Veterano Pizza, ветеран Ігор Чепіжко.

Після АТО він не хотів повертатись до журналістики. Пригадав, що з дитинства захоплюється куховарством і пішов працювати у Veterano Pizza. Готував в колі ветеранів і ветеранок. Але згодом поставив собі планку – і у 2018 році відкрив перше відділення доставки Veterano Pizza у Києві.

Команда зібрала кошти у друзів, додали свої заощадження і придбали б/в обладнання.

“Налагодити процес роботи було непросто. Були помилки, технічні труднощі. Згодом команда, як то кажуть, “набила руку”, і зараз процес уже пішов.”, – каже ветеран.

З повномасштабним вторгненням Ігор Чепіжко повернувся до захисту країни – долучився до ТрО. Його будинок – у Стоянці. Там стояли мопеди, на яких кур’єри доставляли піцу.

“Весь цей парк стояв у дворі, навіть із ключами у замках запалювання і документами під сидіннями, бо ніхто не очікував такого широкого вторгнення. Але якимось дивом нас оминуло це, мародери не зайшли. А прильоти були за 100 метрів будинку”

Коли росіяни відійшли з Київщини Ігор Чепіжко з командою розуміли, що треба відновлювати роботу. Київ у квітні був напівживий, полиці з продуктами пустували. Але вони зібрались й вирішили запускати піцерію, як волонтери, щоб годувати хлопців на блокпостах, патрульну поліцію.

“Про заробіток не йшлося. Кошти, які ще трохи залишалися на балансі, ми витратили на продукти. Частину продуктів нам привезли безоплатно. Ми почали виробляти нашу продукцію і роздавати тим, кому це потрібно. Команда продовжувала робити це, поки у Києві не стабілізувалася ситуація.”

До Києва починали повертатись люди, відкривались кав’ярні, Veterano Pizza потребували другого дихання. Старе обладнання було зовсім не придатне до роботи.

Ігор Чепіжко почув про конкурс #Варто 2.0. від бойового побратима Сергія Свириденка. Сергій переміг у конкурсі, перевіз козину ферму з Донеччини на Волинь й отримав фінансування на розвиток власної справи. Тож вирішив розповісти про це другу.

Ігор Чепіжко також взяв участь і переміг.
“Тепер поетапно будемо замінювати обладнання. Починаємо з печі, бо це як двигун в автомобілі. Застаріле вивезу на майданчик, де його трохи “підрихтують”. Це буде запасне обладнання на майбутнє відкриття нових закладів. У мріях і планах – розширення зони доставляння, нові заклади. Це – нові робочі місця, які наразі є необхідністю, особливо для захисників, які повертаються з фронту. Тим самим ми допомагаємо державі. Чим більше бізнес працює, створює нові робочі місця, тим більше податків надходить до бюджету. Країна має жити, працювати навіть в умовах воєнного стану.”

Ми раді допомагати усім ветеранам. Особливо цінно, коли вони піклуються і про своїх побратимів і посестер. Пропонують їм робочі місця, волонтерять.