Ветеран, спортсмен і тренер Артем Кичко облаштовує свій спортивний клуб Kychko Fight Club у Києві так, щоб там могли займатися ветерани з ампутаціями. Для цього він отримав грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
Військова кар’єра Артема Кичка розпочалася в 2005 році, коли він вступив до військового інституту. Після навчання й до 2012 року служив у спецпідрозділі «Омега». Відтак розпочав тренерську кар’єру — й дотепер займається з дітьми та дорослими. Коли в 2014 року Артема не взяли до війська через проблеми зі здоровʼям, допомагав військовим як волонтер.
2022-го, коли почалася повномасштабна війна, Артем став до лав Національної гвардії України. Під час бойового завдання отримав мінно-вибухове поранення обох ніг. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «За доблесну службу».
Ветеран має багаторічний досвід у спорті: він багаторазовий чемпіон України та віцечемпіон світу з тхеквондо, чемпіон Києва з кікбоксингу, бронзовий призер чемпіонату Європи з джиу-джитсу.
“Моє завдання — виховувати нашу молод не лише фізично сильною, а й патріотично налаштованою”
Власний спортивний простір Kychko Fight Club, у якому могли б займатися і діти, і дорослі, Артем створив ще в 2012 році. Спершу тренував у орендованому приміщенні, а згодом, напередодні великої війни, придбав власне.
«Сьогодні моє завдання — виховувати нашу молодь, робити так, щоб діти росли не лише фізично сильними та здоровими, але й патріотично налаштованими. У мене за плечима – бойовий та значний спортивний досвід, знання і вміння, якими я охоче ділюся як із самими дітьми, так із їхніми батьками», — так бачить свою місію ветеран.
У його спортивному залі постійно займаються військові та діти захисників. Для них діє 50-відсоткова знижка на тренування. Це ініціатива Артема, в яку він вкладає власні кошти.
Водночас мета ветерана — зробити спорт доступним для всіх, і насамперед для ветеранів з ампутаціями. Реабілітація через спорт — підхід, який Артем побачив у реабілітаційних центрах, зокрема у своїх друзів та партнерів із TMS HUB, де військові після поранень відновлюються за допомогою бразильського джиу-джитсу.
Щоб зробити свій спортивний клуб інклюзивним, чоловік подав заявку на грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів — і переміг. За грантові кошти в приміщенні облаштували інклюзивні санвузли, встановили систему вентиляції.
Артем Кичко також запустив інформаційну кампанію, щоб якомога більше захисників з травмами дізналися про можливість безкоштовно займатися спортом у комфортних умовах. Наразі українські ветерани уже відвідують перші тренування з параджиу-джитсу у Kychko Fight Club.
Ветеран Олександр Шилін з нуля створив власний бізнес із вивезення побутових відходів у Харкові. Кошти отримав як переможець конкурсів “Варто” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
Олександр Шилін — ветеран АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік знову пішов до війська. До цивільного життя повернувся після поранення. Ще під час реабілітації почав замислюватися над ідеєю розпочати власну справу. Вирішив зайнятися вивезенням побутового сміття, зокрема великогабаратних відходів. Насамперед тому, що упродовж 10 років працював на підприємствах із поводження з побутовими відходами у Харкові. До того ж у місті, яке постійно зазнає ворожих атак, вивезення побутового сміття — нагальна потреба.
Вперше подав заявку на конкурс “Варто” у 2022 році. Фінансування, яке отримав, коли переміг, дало змогу створити власний автопарк та придбати контейнери для відходів, взяти на роботу двох водіїв.
Бізнес Олександра активно розвивався, тож у 2024 році чоловік вирішив масштабувати справу, придбавши додаткові автомобілі для перевезення побутових відходів і збільшивши обсяги надання послуг. Таку можливість йому дав другий грант від Українського ветеранського фонду, який отримав в межах конкурсу “Варто почати власну справу”.
Для Олександра Шиліна власний бізнес — це не лише джерело доходу, а й справа, яка приносить реальну користь для міста, що потерпає від війни. Зараз у ветерана 5 вантажних автомобілів для вивезення побутових відходів, придбаних завдяки фінансуванню від фонду, а також авто, які вдалося купити за власні кошти. 36 контейнерів встановлені на території різних установ та організацій міста, а ще напрацьована велика клієнтська база та виконані сотні замовлень.
Сьогодні автівки Олександра Шиліна вивозять тонни сміття з Харкова — це внесок ветерана у відновлення рідного міста, яке дуже любить, і у відбудову держави, на захист якої двічі ставав без вагань.
Максим Стукало — раніше успішний менеджер світових компаній, потім командир взводу вогневої підтримки в ЗСУ, а тепер ветеран та підприємець, який розвиває новий напрям туризму в Україні та прагне допомагати іншим ветеранам відновлювати здоровʼя серед мальовничої української природи.
До початку повномасштабної війни Максим Стукало з Дніпра працював менеджером у великих компаніях. Однак вже у лютому 2022 року пішов до війська. Служив у 128-й окремій бригаді ТрО. Під час виконання бойового завдання під Вугледаром отримав тяжке поранення.
Ідея власного проєкту зʼявилася під час реабілітації після поранення
Тривала реабілітація надихнула ветерана створити власний проєкт — “Мандри in UA”, який популяризує культуру сімейного відпочинку та сприяє відновленню військових. Чоловік розповів, що внаслідок поранення не може довгий час працювати за компʼютером, а перебування на природі допомагає йому відновити не лише фізичні сили, але й душевну рівновагу.
У 2024 році Максим взяв участь у конкурсі “Варто почати власну справу” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. В основі його проєкту — ідея здавати в оренду будинки на колесах (кемпери) для сімейного відпочинку та відновлення військових на природі.
Ветеран став одним із переможців конкурсу. Отримане фінансування дало змогу придбати сучасні кемпери, щоб забезпечити клієнтам комфорт під час подорожей. Такі мобільні оселі дозволяють відкривати для себе нові куточки України та насолоджуватися її неймовірними краєвидами.
Крім того, щороку 10 ветеранів можуть відпочивати в автокемперах Максима безплатно, а решті він обовʼязково надаватиме знижки. Адже його мета — показати побратимам, що життя після поранення може бути цікавим, сповненим подорожей та вражень.
Наразі Максим активно розвиває свій бізнес, налагоджує співпрацю з різними організаціями для впровадження нових форматів зеленого туризму. А ще він є тренером Києво-Могилянської академії і проводить тренінги для соціальних служб та представників громад про особливості спілкування з ветеранами та про створення інклюзивної кадрової політики.
“Мандри in UA” Максима Стукала — це не лише про унікальний досвід подорожей для військових та цивільних, але й про допомогу в реабілітації ветеранів.
Ветеран із Києва Петро Красицький отримав контузії на фронті та переніс два інсульти. А нині розвиває власний бізнес — медичний центр. Клініку він заснував разом зі своєю сімейною лікаркою.
Петро Красицький двічі долучався до лав Збройних сил України. У 2015 році служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді. З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році, став на захист держави у складі 72-ї окремої механізованої бригади.
Під час служби чоловік переніс два інсульти, після чого проходив тривале лікування та реабілітацію в Україні й за кордоном, в Чехії.
Увесь цей час Петра Красицького підтримувала його сімейна лікарка Юлія Барболіна. Саме пані Юлія викликала швидку допомогу, коли ветеран прийшов до неї на прийом із повторним інсультом.
Якось під час розмови Петро Красицький ділився зі своєю лікаркою досвідом лікування в Чехії. Тоді ж вони вирішили разом заснувати медичний центр. Ідея, яка спершу здавалася нездійсненною, швидко переросла в реальний проєкт — Медичний центр “РАЗОМ”. Нині Юлія Барболіна є медичною директоркою центру, консультує пацієнтів і проводить УЗД-діагностику.
До речі, сучасний УЗД-апарат, яким можна обстежувати усі органи і системи людського організму, для медичного центру придбали завдяки гранту від Українського ветеранського фонду. Кошти отримали як переможці конкурсу “Варто почати власну справу”, який відбувся минулого року.
Нещодавно центр відзначив свою першу річницю. Двері для пацієнтів тут відчинили 6 лютого 2024 року. Нині в закладі створено 10 робочих місць, майже 1100 людей уклали декларації з сімейним лікарем та педіатром, а загальна кількість пацієнтів, які відвідали клініку, перевищує 2000 осіб.
Отримати медичну допомогу в клініці Петра Красицького можуть як цивільні, так і військові. У визначені дні тут проводять безоплатні медогляди військових, а також надають 20-відсоткову знижку для військових, ветеранів, членів їхніх сімей і родин загиблих захисників.
Ернест Лобанов — ветеран та підприємець, власник сервісу відновлення автомобільних шин — шинопекарні “TIREX” у Харкові.
Першу шину на підприємстві Ернеста “запекли” у 2018 році. Однак з початком повномасштабного вторгнення чоловік втратив можливість займатися власною справою. Уже в квітні 2022 року долучився до Збройних сил України, боронив рідну країну в Сумській та Запорізькій областях.
Восени 2023 року Ернест повернувся додому, і незабаром, після двох років перерви, відновив роботу сервісу. Щоб вивести підприємство на новий рівень, ветеран подав проєктну заявку на конкурс “Варто почати власну справу” від Українського ветеранського фонду. Його проєкт “Шинопекарня Tirex — перший в Україні цех з повного відновлення легкових та легковантажних шин” став одним із переможців.
За отримані кошти придбали сировину та налагодили виробництво шин у 20 популярних типорозмірах. А незабаром планують відкрити точку продажу шин з шиномонтажем.
У шинопекарні Ернеста дають друге життя зношеним шинам: перевіряють їх на дефекти, знімають з них верхній шар, натомість наносять гумову суміш і в такий спосіб отримують відновлені шини, з новими протекторами. Вони, каже ветеран, ні в чому не поступаються новим.
“Підтримка від Українського ветеранського фонду — це унікальна можливість для розвитку як уже наявного бізнесу, так і нового”, — зазначає Ернест Лобанов.
Довідково:
У межах конкурсної програми “Варто почати власну справу” Український ветеранський фонд надавав фінансування бізнесу ветеранів, родин ветеранів (дружина, чоловік), членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України
Андрій Несмачний — ветеран із десятирічним досвідом, чинний військовий, офіцер і засновник крафтової майстерні Batart — про шлях ветерана у війську та в цивільному житті; про потребу творити своїми руками та відкриття майстерні; про війну та відновлення роботи майстерні в Ірпені.
особистий архів Андрія Несмачного
Тут плавлять скло та видувають склянки із кулями. Тут шиють ремені та виточують ножі. Тут плетуть символічні браслети з паракорду.
Саме тут восьмеро ветеранів, чинних військових знімають із себе броніки, РПСки та військову форму, відкладають автомати та одягають свої робочі фартухи.
У своїй майстерні вони відновлюються справою після фронту. Для них це не просто робота чи хобі – це реабілітація та магічна здатність ремесла лікувати.
фото з особистого архіву Андрія Несмачного
Один для одного – вони не просто колеги. Ці чоловіки створили своє ветеранське ком’юніті, де панують розуміння та підтримка. Разом вони радіють власним перемогам, разом вони переживають втрати своїх, рідних.
особистий архів Андрія Несмачногоособистий архів Андрія Несмачного
Засновник ветеранської благодійної майстерні Андрій Несмачний – ветеран із 10-річним досвідом, чинний військовий, офіцер та один іх переможців нашої конкурсної програми #Варто: Золоті руки.
особистий архів Андрія Несмачного
Про шлях ветерана у війську та у цивільному житті, про потребу творити своїми руками та відкриття майстерні, про війну та про відновлення роботи майстерні в Ірпені – читайте в інтерв’ю Андрія Несмачного для видання “Дзеркало тижня”
Втілити креативний задум та піклуватись про найвищу якість послуг — досяжна ціль Юрія Грицака, ветерана та підприємця з Львівщини. У сімейному кафе, яке він створив разом із дружиною Мар’яною, на клієнтів чекають ароматні напої, свіжа випічка та … справжні мурашки! Про те, як власна справа допомогла ветерану повернутись до цивільного життя та про вчасну фінансову підтримку від Українського ветеранського фонду — далі про все по черзі.
Юрій Грицак розпочав військову службу ще у 2014 році. Він виконував завдання інженерної підтримки українських військ у зоні АТО. Згодом демобілізувався і повернувся до цивільного життя. Вирішив почати з саморозвитку. Вивчав англійську мову, пройшов спеціальні курси, аби почати власну справу.
Разом з дружиною Юрій створив місце відпочинку для сімей у рідних Винниках. Грицаки придбали приміщення і вклали душу у його облаштування. Так з’явилося кафе “Coffee Ant”. Його легко знайти на карті ветеранських бізнесів, яку створили LUN, УВФ та Uklon. На цій інтерактивній карті зібрані ветеранські кафе, майстерні, крамниці. Мапа постійно наповнюється, тож підтримати ветеранів та їхні родини тепер ще простіше. Знаходьте себе на карті та дивіться, які ветеранські бізнеси є поряд.
За словами Юрія, родзинкою закладу “Coffee Ant” є один з найбільших у світі формікаріїв. Оселю для мурах виготовляли майстри з Харкова. Це була кропітка робота, адже проект — унікальний за масштабом і формою. На фермі мешкає колонія італійських мурах. Два роки тому вони приїхали в пробірці. Наразі колонія неабияк збільшилась. За декілька років вони заселять усі гнізда мега-формікарію.
Мар’яна, дружина ветерана, підкреслює: “Цей вид мурашок особливий — зовсім не їдять цукру, лише зерно. Ще вони невибагливі у догляді та самостійні. У кожного мурашки своя роль. Є робітники, ті, що переносять їжу, інші прибирають, ще є розвідники-вояки тощо. Спостерігати за ними дуже цікаво і дорослим, і дітям. А ще це заняття дуже заспокоює”.
Кафе працює вже 2 роки, є пунктом незламності, слугує укриттям під час повітряних тривог. Оскільки кафе створила сім’я для сімей, тут є і дитячий куточок. Пізнавальне і смачне дозвілля стало традицією для багатьох місцевих родин.
У мурашок, як кажуть постійні відвідувачі, пригощають гарячими напоями та свіжоспеченими круасанами. Спеціальну пічку власники придбали за кошти програми відшкодування від Українського ветеранського фонду.
Ветеран згадує: “Раніше ми брали обладнання в оренду і воно було досить неякісне. Ми хотіли найкраще для наших клієнтів. Тож купили нову піч для випікання круасанів, хліба та іншого. Кошти отримали за програмою відшкодування від УВФ”.
Попереду у сім’ї Грицаків ще багато планів та задумів. Підтримувати ветеранів-підприємців та їхні сім’ї — місія Українського ветеранського фонду Мінветеранів. УВФ створює можливості для ветеранів у розвитку власної справи. Зокрема, пропонує швидке відшкодування коштів за покупку у сумі до 20 000 грн. Цією можливістю скористалися герої нашої історії. Щоб і вам отримати відшкодування, потрібно лиш зібрати пакет копій документів та заповнити заявку. Процедура проста і швидка, а усі деталі – на нашому сайті.
Ремонт – справа не з простих. Іноді тут треба трішки магії. Це легко може організувати ветеран Дмитро Поліщук. Адже у його магазині Woodбуд можна знайти колір та текстуру на абсолютно будь-який смак. Розкажемо про це детальніше.
Дмитро переміг у конкурсі Варто 2.0. До слова, зовсім нещодавно ми разом із ветеранами США їздили до нього на виробництво у Львів.
Сьогодні Woodбуд – це великий магазин у Львові, а його філіали у Києві, Вінниці та Івано-Франківську та повноцінна онлайн-платформа, де можна придбати фарбу, лак, клей та багато іншого. Розмаїття кольорів та текстур. Якщо ви маєте зразок кольору, яким хочете пофарбувати стіни або підлогу в вашому будинку – у Woodбуд із цим швидко допоможуть.
Але шлях до цього був поступовим. Усе долалось крок за кроком. З 2007 року Дмитро почав розвивати власну фірму. Напрацьовував базу постачальників та клієнтів. Проте звичне життя довелось відкласти. У 2014 році настав час боронити українську землю. Дмитро воював на Луганщині, а в 2015 році демобілізувався.
Повернувшись з фронту, ветеран почав відновлювати власний бізнес. За рік відсутності Дмитра фірма занепала, тож довелось починати все з нуля.
Так почалась історія Woodбуд.
Досвід та бажання рухатись вперед показали свій результат. Дмитро разом із партнерами стали успішними імпортерами лакофарбових виробів в Україні. Сировину підприємець закуповує за кордоном і перетворює її на багату палітру для клієнтів.
24 лютого 2022 року – повномасштабне вторгнення росіян. Вибухи по всій країні, паніка та хаос у перші дні та титанічна робота захисників та захисниць України. Після паузи Woodбуд знову відчинив свої двері. Адже ветеранський бізнес співпрацює з іншими українськими підприємствами – а це цілий ланцюжок роботи, де від кожної ланки залежить зарплатні сотень людей. Дмитро разом з партнерами відповідально працюють, підтримуючи економіку країни.
Так чи інакше бізнес потребував допомоги та фінансової підтримки. Тож ветеран шукав можливості для розвитку власної справи.
“Для розвитку необхідне додаткове фінансування. тож я шукав можливості. Дієву можливість надав Український ветеранський фонд та конкурсна програма Варто 2.0”, – говорить ветеран.
Отримані кошти підприємець скерував на розвиток сайту, соціальних мереж і на придбання спеціального обладнання:
“Ми можемо продати стандартни колір, а можемо заміксувати потрібний клієнтові колір. Придбали професійну техніку, яка допомагає швидко змішувати фарбу в необхідних пропорціях. Одне відро фарби важить 24 кг. Палітра налічує 40 кольорів. Тож наші колористи раніше змішували усе руками. Тепер їм допомагає машина”, — радіє Дмитро.
Сьогодні Woodбуд активно працює та впевнено займає одну з лідируючих позицій на ринку. А ми щиро раді підтримувати ветеранський бізнес.
Ветеран Тарас Лелюх допомагає ветеранам отримати безплатні земельні ділянки, а потім орендує у бійців землю та засіває зерновими. Таким чином захисники мають прибуток, а Тарас разом із партнерами — агробізнес «Деметра Агро-Груп». Сучасне обладнання: сівалку та польовий комп’ютер із GPS-приймачем — допоміг придбати Український ветеранський фонд Мінветеранів.
Далі з перших уст про участь у конкурсній програмі:
“Як і тисячі інших добровольців 2014 року я теж з 24.02.2022 року і по теперішній час служу в лавах ЗСУ. Наш з Олегом, теж учасником бойових дій 2014-2015 років, ветеранський бізнес сильно постраждав від повномасштабної агресії.
Більшість наших працівників мобілізувалися, більше мільйона гривень ми витратили на закупівлю тепловізорів, автомобілів, квадрокоптерів та іншого необхідного спорядження, а про падіння цін на зернові та різке зростання вартості пального, добрив та насіннєвого матеріалу знає кожен дотичний до аграрного сектору… Ситуація для фермерів в країні – просто критична і вижити в цей складний час нам допомогла програма Варто 2.0 від Українського ветеранського фонду.
Трохи розповім що таке Ветеранський фонд з моєї точки зору. Перш за все – це люди. Люди, які днями і ночами працюють для підтримки ветеранів.
Проводять дослідження потреб ветеранів, організовують гарячі лінії психологічної підтримки, безкоштовну допомогу фахових юристів, проектну підтримку ветеранських громадських організацій, а головне – їм вдалося на постійній основі запустити грантову підтримку ветеранського бізнесу!
Це – не роздача подачок, для створення красивої картинки, а конкурсний відбір проектів, де ветерани-підприємці змагаються між собою за отримання коштів для розвитку власної справи. Так, необхідно вміти писати проекти, подавати заявки, складати бізнес-плани, але цьому усьому Ветеранський фонд безкоштовно навчає на своїх заходах. Хто хоче розвиватися як спеціаліст та отримати кошти на розширення власної справи – зараз триває конкурс ”Варто: Золоті руки”, ветерани які відповідають критеріям і переможуть у відборі зможуть отримати до ТРЬОХ МІЛЬЙОНІВ гривень на розвиток власної справи! Вводимо в пошук Гугла ”Ветеранський Фонд”, переходимо на сторінку, читаємо, подаємо заявки, перемагаємо!
Але повернемося до нашого проекту. По програмі Варто 2.0 ми отримали мільйон гривень на придбання сівалки точного висіву та польового комп’ютера з системою JPS.
Завдяки цій сівалці нам вдалося вчасно та якісно засіятися та підвищити урожайність. Тепер ще б продати урожай не за копійки баригам, але це вже інша історія.
У самій посівній я участі не брав, бо перебуваю на службі, але Олег та Андрій на відмінно впоралися з весняними польовими роботами, багато в чому завдяки сівалці від Ветеранського Фонду.
Гранти від Ветеранського Фонду – промінчик надії в мороці корупції та зашкварів наших можновладців та “тримачів тилового фронту”, завдяки ним зберігається віра в те, що про нас не забули, нас підтримують, ми будемо потрібні Державі та українському суспільству після повернення з війни!”
“Як ми вистояли? Я не знаю відповідь на це питання. Такі фермерські господарства, як ми, вже або віддали в суборенду земельні ділянки, або продали своє право оренди агрохолдингам. Я вже не раз отримувала дзвінки: “Продайте землі — 1000 доларів за гектар”. Але коли ми брали в оренду в хлопців цю землю, ми не домовлялися, що можемо її продати комусь”.
Так з честю та гідністю звучить Марина Кумечко — дружина ветерана та фермера Ігоря Кумечка.
Їхнє фермерське господарство “Кумечко” має в обробітку 99 земельних ділянок у Полтавській області, понад 90 з яких – власність учасників бойових дій та членів сімей полеглих.
Під час повномасштабного вторгнення та заблокованого “зернового коридору” фермерам України живеться складно, але вони стоять, шукають шляхи для розвитку та вдосконалення.
Так, ФГ “Кумечко” взяло участь у конкурсній програмі підтримки ветеранського бізнесу «ВАРТО робити своє» від Українського ветеранського фонду та Фонду “МХП-Громаді”. Перемогли.
За отримані кошти планують запровадити сучасну систему землеробства прямого посіву No-Till. Йдеться про 980 тисяч гривень.
Далі — ще одна історія ветерана та фермера Ігоря Кумечка, яку ми записали від його дружини, поки сам Ігор перебуває наразі в районі виконання бойових завдань.
“Коли хлопці дізнавалися, що Ігор воює, то дзвонили і казали, що не треба їм виплачувати орендну плату”
Ігор Кумечко — учасник Революції Гідності. Після Майдану не зміг залишатися осторонь подій в країні — і став у чергу до військкомату, розповідає дружина Марина.
“Стояння в чергах та оббивання порогів військкомату не увінчалося успіхом, тому мій чоловік взяв рюкзак і став до лав добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри”. Разом із Яною Зінкевич пройшов навчання. Потім йому запропонували участь в лавах цього медбатальйону в районі проведення бойових дій. Погодився”, — розповідає Марина.
За спиною в нього — не одні курси парамедиків. А вже під час повномасштабного вторгнення був інструктором, навчаючи тактичній медицині новобранців.
У 2018 році Кумечко вирішив заснувати фермерське господарство “Кумечко”. Першопричина — довіра учасників бойових дій.
Кумечки є подружжям адвокатів, і до них почали звертатися учасники бойових дій з проханням проконсультувати, допомогти в супроводі щодо оформлення земельної ділянки.
“Потім хлопці з Карлівки запропонували йому: “Ти ж місцевий, забери землю”. Ми й вирішили спробувати. Тому 90 відсотків наших земельних ділянок — це земля УБД. З усіма підтримуємо зв’язок, з усіма контактуємо. “Коли хлопці дізнавалися, що Ігор воює, то дзвонили і казали, що не треба їм виплачувати орендну плату”, — ділиться Марина Кумечко.
24 лютого 2022 року родина Кумечків прокинулася від гулу авіації — в квартирі на 10-му поверсі в Полтаві. Ігор евакуював родину з обласного центру, сам — поїхав у напрямку Харкова. Учасник боїв за, зокрема, Дергачі.
“Ігор постійно говорив, що буде велика, повномасштаба війна. Він говорив, що РФ нас не залишить в спокої. І що ми не маємо залишити цю війну своїм дітям. 23 лютого 2022 року в наших хороших друзів була гендер-вечірка, і Ігор у вузькому колі друзів тоді говорив, що РФ нападе. Наступного ранку, 24 лютого 2022 року, так і сталося”, — пригадує Марина.
“Маріна, тримайся, нам ще відбудовувати країну”.
Після того, як Ігор пішов на війну, Марина менеджерила процеси фермерського господарства самотужки. А ще — стала матір’ю втретє: 12-річний син Гліб та 4-річна донька Уляна отримали сестричку Меланію.
Дружина ветерана-фермера зізнається: в 2022 році було важко реалізувати вирощену продукцію: пшеницю, сою, соняшник, кукурудзу.
“У нас — маленьке господарство. Вплинули і погода, і ціни, і “зернові коридори”. Ціна по 800 грн за тонну пшениці — це плачевно, якщо порахувати суму затрат на те, щоби її виростити”, — каже Марина.
“Як ми вистояли? Я не знаю відповідь на це питання. Такі фермерські господарства, як ми, вже або віддали в суборенду земельні ділянки, або продали своє право оренди агрохолдингам. Я вже не раз отримувала дзвінки: “Продайте землі — 1000 доларів за гектар”. Але коли ми брали в оренду в хлопців цю землю, ми не домовлялися, що можемо її продати комусь”, — наголошує дружина захисника.
Цьогоріч каже, кілька партій пшениці вже вдалося продати — співпрацюють з “Нібулоном”.
Але пізніше різко впала ціна на зерно після атаки на одеський порт.
“У нас є недобудований ангар, в якому треба перекривати дах. Але там ми тимчасово розстеляємо клейонку, розстилаємо зерно, і так зберігаємо. Коли дощить — переживаємо, щоб не затекло… Але саме так ми в 2022 році зберігали пшеницю, поки не стабілізувалася ціна”, — переповідає пані Марина.
Ячмінь реалізувати було простіше — продали на свинокомплекс у Глобиному.
“Це нас врятувало. Зараз дуже складно, намагаємося триматися. І нам ще пощастило, чи то бог оберіг — область не зачепила суттєво велика війна. Ігор часто каже: “Маріна, тримайся, нам ще відбудовувати країну”, – ділиться жінка.
З її слів, подружжя дуже шкодує, що не встигло побувати в Мелітополі та Маріуполі, а дітям показати Крим.
“Знаєте, перемога для кожного буде різною. Для когось це сльози, для когось — свято, але ми однозначно поїдемо в Крим”, — наголошує Марина Кумечко.
Майже мільйон гривень від УВФ — із любов’ю до української землі
Розвиток важливий навіть під час війни. За отримані від Українського ветеранського фонду кошти у фермерському господарстві “Кумечко” планують запровадити сучасну систему землеробства прямого посіву No-Till. Йдеться про 980 тисяч гривень.
“За рахунок придбання сівалки рядкової зернової СРЗ-4,2 з турбодисками No-Till посіву з маркерною системою впровадити сучасну систему землеробства прямого посіву зернових та бобових культур. Оскільки переважна частина орендованих нами земельних ділянок має площу до 2 гектарів, дуже важливо раціонально та в повному обсязі її використовувати”, – наголошують наші заявники.
Це важливо із кількох причин. Запровадження системи No-Till посіву зерновою сівалкою СРЗ-4,2 з турбодисками дозволять:
мінімізувати використання гербіцидів та пестицидів;
підвищити врожайність;
вирощувати екологічно чисту продукцію;
знизити витрати паливо-мастильних матеріалів;
оптимізувати робочий час працівників;
зменшити амортизацію техніки та збереження родючості грунту.
“Також через велику кількість ділянок, їх невеликий розмір та географічну розкиданість ми несемо великі логістичні витрати. Придбання сівалки рядкової зернової СРЗ-4,2 дозволить нам вчасно та якісно проводити засівання земель наших побратимів”. — наголошують у фермерському господарстві.
Господарську діяльність це фермерське господарство веде так, що не передбачається оптових чи роздрібних продажів вирощеної продукції. 100% урожаю продають, згідно з попередньо підписаних договорів, на елеватори Полтавської області.
За рахунок придбання необхідного обладнання господарство зможе провести висів насіння та внесення добрив на 50 ділянках учасників бойових дій, орієнтовною загальною площею 120 гектарів.
Очікувані якісні результати від впровадження проєкту — збільшення надходження коштів з ділянок, оброблених за допомогою нової техніки, на 30% до кінця 2023 року.
Мовою цифр: чому кошти від УВФ будуть ефективні
Загальна площа, яку обробляє фермерського господарства “Кумечко”, становить 239 га. Збільшення загального доходу прогнозується на рівні 15% до кінця 2023 року.
Актуальна ціна за тонну:
озимої пшениці 4-го класу з доставкою на елеватор така 6100 грн./тонна;
пшениці 3-го класу- 6400 грн/тонна;
пшениці 2-го класу – 6650 грн/тонна.
Урожайність пшениці в 2022 році становила 4,5 тогн/га.
Один гектар пшениці 4-го класу приносив 6100 грн. помножити на 4,5 тонн/гектар урожайності = 27 450 грн./га
“Впровадження технології сучасної системи землеробства прямого посіву, за нашими розрахунками, дозволить збільшити урожайність з 4,5 тонн/гектар до 6,5 тонн/гектар. та покращити якість пшениці до 2-го класу”, — кажуть полтавські фермери.
Внаслідок збільшення урожайності з 4,5 тонн/гектар до 6,5 тонн/гектара пшениці кращої якості кожен гектар, оброблений новим обладнанням, приноситиме 6650 грн. х 6,5 тонн = 43 225 грн./га.
Обробіток 120 гектарів збільшить надходження з 120 х 27 450 = 3 294 000 грн.
до 120 х 43225=5 187 000 грн., тобто на 1 893 000 грн. за рік.
Нагадаємо, що до 21 серпня триває набір заявок на нову конкурсну програму від Українського ветеранського форуму Мінветеранів #ВАРТО: золоті руки.
