“Ампутація — це як закінчення школи: просто починається новий етап життя”, — ветеран Сергій Храпко 

… Був спекотний липень 2022 року. Чоловік йшов набережною Дунаю у Відні. На його футболці виднілися сліди поту. Обличчя теж було розпашіле. Він характерно розкачувався всім тілом: замість лівої ноги у нього протез, ліва рука – теж ампутована. Чоловік крокує азартно та вперто. 

Це — ветеран російсько-української війни Сергій Храпко. У 2015 році він втратив ногу та руку під час обстрілу на Світлодарській дузі. 

Він влаштував собі марафон і долає відстань заради того, щоб зібрати кошти та  придбати дизельний позашляховик для побратимів. 

“Сподіваюся, що не зітру останні ноги до спини”, — іронізував він, закликаючи всіх задонатити. Зрештою, зібрав потрібну суму, придбали та передали авто в район виконання завдань підрозділу. 

Спорт, стрибки з парашутом, занурення з аквалангом: “Адреналінчик чіпляє гарно”

Ми спілкуємося в його авто у Печерському районі столиці. Чоловік приємно вражений, що парковочне місце для людей із інвалідністю не було зайнятим — вдень, у будній, у середмісті. 

До речі, сів за автомобіль Сергій якраз після поранення — доти не кермував, хоча права мав. 

“Вперше сів за кермо у 2018 році. Було трішки незвично, бо вчився на механіці, а сів за автомат”, — говорить він із ледь помітною гордістю. 

Відтак, мимоволі починаємо розмову про те, як держава та громади на місцях опікуються ветеранами, котрі втратили кінцівки. Співрозмовник злегка дратується та випромінює здоровий скепсис: за дев’ять років війни та повернення з фронту поранених військових мало помітних змін. 

“Все такий же головняк із МСЕКом та ВЛК. Багато планується, але без результату. Деякі проєкти заморожуються та розпорошуються по дорозі, а потім закривають фінансування тощо. А поранених багато. Якщо раніше поранений з ампутацією — це “вау”, то зараз заходиш в будь-яку палату, і там таких п’ять людей, грубо кажучи. Я, наприклад, вже другий місяць не можу потрапити до свого протезиста, і з розумінням до цього ставлюся, в нього зараз мало часу”, — говорить із запалом співрозмовник. 

Після лікування та реабілітації Сергій — невід’ємний член української ветеранської тусовки, спортивних змагань. Був учасником найбільших в Україні змагань для військових Invictus Games. Та й зараз не гребує участю у спортивних заходах. 

“Спорт, найперше, — це спілкування, зустрічі з побратимами, іншими людьми. Але я зараз ще й ходжу в зал, бо треба підтримувати себе в формі. Протез фіксується на животі, я доволі часто звертаюся до протезиста, і якщо мене ще буде “розносити” – то я ходитиму до нього ще частіше. Тому треба тримати себе в формі”, — пояснює Сергій. 

У нього за спиною — два стрибки з парашутом (у тандемі з інструктором) та занурення з аквалангом. 

“Це круто. Вперше — з висоти 4,5 км. Перехопило подих, коли вистрибнули з літака. Хвилина вільного падіння. Це неймовірні відчуття. Це зашкалює, адреналінчик чіпляє гарно. Коли у Єгипті занурювався з аквалангом – там були інші відчуття, але трішки стрьомновастєнькі. Інструктор контролював, але цікаво”, – говорить азартно ветеран. 

“Діти мене не пам’ятають з двома руками та ногами”

Акурат після стрибка з парашутом в одному з інтерв’ю Храпко сказав, що “наша земля дуже гарна з висоти. Варта того, щоб іти воювати і втратити ноги”.  

“Коли я полюбив цю країну?.. Та це було давно. Пам’ятаю, ще з 91-го року все почалося: прапори на футболках носили, робили патріотичні значки з копійок. Ось цей “національний присмак” приходив із часом у російськомовний Київ. А під час вивчення історії більше дізнався про УПА – і це було цікаво, щось нове. Я занурився в тему, це стало поштовхом. Я не був патріотично дуже спрямований, але… земля наша дійсно гарна (сміється). І розуміння того, що це саме наша країна! А в 2014 році після перших обстрілів з території РФ я зрозумів, що це вже ніяка не АТО і що завтра-післязавтра це все не закінчиться…”. 

Коли Сергій отримав поранення, то старшому синові було сім років, доньці — рік. Запитуємо, як складалася комунікація з дітьми в той період життя. 

Діти не памʼятають із двома руками-ногами

“У більшій мірі, вони мене в іншому вигляді й не бачили, і не пам’ятають із (двома — ред.) руками-ногами. Вони на цьому не акцентували, ставилися до цього без зайвих питань. Головне — що живий і здоровий. Доволі просто все відбувалося. Ще в реанімації я зрозумів, що далі житиму без руки і ноги. І далі що?… Продовжуємо далі. Це як закінчуєш школу — і починається новий етап життя. Це приблизно так виглядає: так, як було — вже не буде, але буде трішечки інакше. Обов’язково буде. В мене не було психологічних проблем, я просто сприйняв це як новий етап життя. Але, слава богу, всі мої домашні до цього поставилися так само — життя продовжується. Все так, але трішечки не так”, — говорить ветеран. 

Він призвичаївся сам готувати – жартома каже, що “надає повний комплекс послуг”. 

“Якось став і зробив – і все. І досі це роблю. І не лише шинкую цибулю чи капусту – а й повністю готую, це повний комплекс послуг: від магазину до шлунку (сміється). У мене є повноцінна рука, і я в цьому не бачу проблеми. Маю знайомого ветерана без обох рук – і він це все теж робить, але двома протезами. Все, що я робив до поранення – я роблю й зараз, але все це робиться трішки повільніше”, – пояснює він. 

Евакуація в Австрію і повернення: “Діти сказали, що німецьку мову вчити не хочуть”

Ветеран констатує: не покидала “чуєчка”, що буде велика війна з pф.

“Все до того йшло. Останні три-чотири місяці до вторгнення, всі ці “укази” і “рішення” Путіна та терориста-самозванця Пушиліна… Було зрозуміло, що все це закінчиться великим кіпішем. Я був впевнений, що вони попруть з Донбасу, щоб пробити собі прохід до Криму. Але я навіть уявити не міг, що це будуть Суми, Київ, Чернігів. Це в голові не вкладалося”, – говорить він. 

Всередині березня 2022-го Сергій евакуював своїх дітей в Австрію. Виїхав і сам. Паралельно шукав тепловізори, спорядження там, за кордоном, та передавав в Україну, на потреби Сил оборони, які вели запеклі бої на кількох напрямках фронту. Допомагали українці за кордоном. 

“Більшість австрійців не люблять росіян. Підтримують Україну. Нам дуже допомагала місцева громада. Там досі залишається чимало українців, декому з них нема куди повертатися – їхніх міст немає, як-от Маріуполя. Але влітку 2022-го вирішили повертатися. В серпні вже були в Україні. Діти сказали, що німецьку мову вчити не хочуть (сміється)”. 

Далі – включеність у підтримку Сил оборони: збори коштів на ремонт авто, на ліки, марафон, який планував ще до повномасштабного вторгнення та чимало іншого – потрібного для ветеранів.  

А днями Сергій долучився до промоції інклюзивного класу авто від Uklon. 

“Вони хочуть запускати таксі для людей із інвалідністю. Це справді необхідна річ. Для Києва – дуже доречно, життєво необхідно. Те, що аналогічні процеси запускаються в Україні лише на дев’ятому році війни – про це я навіть говорити не хочу. Дуже часто запуск таких проєктів виглядає як ганяння води в ступі. Так, зараз зросла кількість можливостей для ветеранів, військових із ампутаціями. Але із повномасштабним вторгненням збільшилася кількість поранених, тому проблема зросла в геометричній прогресії. Треба більш системний підхід для вирішення комплексу проблем”, – азартно говорить чоловік. 

– Що би ви порадили рідним, дружинам молодих військових, які з повномасштабним вторгненням втратили кінцівки? 

– “Не холить і не лелеять” (не пестити і не плекати – ред.), однозначно. Я чудово пам’ятаю, як дружина сказала: для мене нічого не змінилося. Вставай, ходи, думай, рухайся. “Похолить” і “полелеять” – це, звісно, добре, якщо ти лежиш і не можеш нічого зробити в прямому сенсі, не можеш підняти ні рук, ні ніг. Але щойно ти більш менш стабілізувався – вперед, бо потім булки розслабляються і нічого більше не захочеш робити, вважають, що їм всі все винні”, – аргументує чоловік. 

– Після ампутації статеве життя не завершується?

– Ні. Все було чудово і безпроблемно. Можливо, навіть щось оригінальніше з’являється (усміхається – ред.)… Іноді бувало доволі важко, але.. Все це доволі індивідуально – в кожного своя проблематика, поранення, в когось можуть бути пошкоджені статеві органи. Але в цілому – ні, статеве життя не завершується. 

– Що для вас буде перемогою в російсько-українській війні? 

– Це складне питання. Особисто для мене станом на 2015 рік перемогою було б звільнення наших територій, включно з Кримом. А зараз я розумію, що цей “головняк” під боком буде постійно, цей малохольний сусід з імперськими амбіціями. Якби не ядерний статус цієї держави – все було би набагато простіше… Але для початку – звільнення наших територій. Включно з Кримом.

… Кінець зими 2022 року. Польща, густий снігопад. Чоловік з ампутованою рукою, підстрибуючи на одній нозі, приземляється у снігову перину, і робить “метелика”. 

Це теж Сергій Храпко. Ветеран російсько-української війни. Він разом із дітьми з візитом у Польщі в рамках однієї з програм з реабілітації. Пізніше публікував ці відео та закликав донатити на ремонт автівок побратимів. І гроші таки збирали. Військо продовжувало битися. 

Нагадаємо, що український онлайн-сервіс виклику авто Uklon запустив клас “Інклюзивний”. Ветерани, бійці та всі користувачі крісел колісних зможуть безперешкодно пересуватися на спеціально оснащених авто. Новий клас авто доступний в Києві та його передмісті в радіусі 20 км, а надалі планується розширення географії. 

Український ветеранський фонд Мінветеранів — партер Uklon Inclusive серед ветеранів та їхніх родин.

Цілюща арттерапія допомагає в реабілітації українським бійцям з пораненням

Нещодавно ми розповідали вам, як на Рівненщині арттерапією допомагають в реабілітації українським бійцям з пораненням. З гордістю додамо, що про проєкт “Через творчість про біль” від ГО “Обласна ветеранська спілка учасників АТО Рівненщини” знають далеко за межами України. Адже картини, написані нашими захисниками запалюють серця людей по всьому світу.

22 березня у Мадриді відкрилась виставка “Історія пораненої України” з роботами, українських захисників. Вони створювали їх під час реабілітації у Клеванському шпиталі. Усі вилучені кошти з продажу картин хлопці вирішили передати своїм побратимам на закупівлю евакуаційних пікапів.

Чому мистецтво може лікувати, а написані картини долати кордони та зачаровувати людей. Про це розповідає художниця та кураторка арттерапії Аліна Оборська.

“Арттерапія — це методика, яка допомагає лікувати мистецтвом. Це напрям психотерапії, який використовується не так давно, але доволі стрімко розвивається та довів свою ефективність. У нашому випадку ми говоримо про ізотерапію”, – пояснює пані Аліна.

Ізотерапія або малюнкова терапія орієнтується не лише на сам процес, проте й на результат. Адже наприкінці заняття учасники отримують роботу високого рівня. Пані Аліна допомагає бійцям вже п’ять років. Художниця дослідила, як мистецтво корегує поведінку військових. Це помічний метод навіть при важких пораненнях.

“Співпраця з практикуючими психологами зробила арттерапію потужним інструментом під час реабілітації. Ізотерапія знижує рівень стресу та покращує психологічний стан кожного учасника групи. Учасники показують на полотні те, що не можуть виразити словами: емоції, думки Військові дуже зосереджені під час процесу. Їх концентрують палітри фарби, рухи пензлів по полотну, образи. Це допомагає забути про біль та виразити власні емоції, які ховались глибоко у душі. Ще знижує рівень тривожності, депресії та навіть ПТСР. Арттерапія покращує комунікацію, соціальну адаптацію захисників, які брали участь у бойових діях”, — говорить Аліна Оборська.

Але, як зізнається художниця, найголовніші чари — це атмосфера, яка панує на зустрічах у шпиталі.

“За ці 5 років нам вдалось вдихнути в арттерапію окреме життя. У Клеванському шпиталі арттерапія має свій настрій — жартівливо-творчий. Вона жива. Не суто технічна з діагнозами. А з душею, без болю, з перемогами, творчими й особистісними під час реабілітації! Цю атмосферу важко передати словами. Малювання не просто стало корисним інструментом для підтримки психоемоційного добробуту та реабілітації військових. Мистецтво – це посередник при спілкуванні між військовими та нами, кураторами арттерапії, на простому, символічному, дружньому рівні. У таких невимушених обставинах хлопці наважуються на творчі експерименти. Милує те, що ще вчора вони тримали зброю в руках, а вже сьогодні малюють пензлем, вони й тут також виявляють свою наполегливість, сміливість та завзятість”, — каже пані Аліна.

Кураторка проєкту впевнена, що жорстока, підла та ненависна війна, яку приніс на наші землі ворог, не вкрала у воїнів їхню душу. Вони часто малюють портрети своїх рідних, донечок, наречених, дружин або ж своїх домашніх улюбленців.

“Хлопці завжди втішені результатами своїх робіт, Вони радіють, коли про їх роботи говорять, коли їх роботами захоплюються, коли приємно дивуються, що вони до цього ніколи не малювали й досягли таких результатів. А я пишаюсь та радію, що знайома з ними. Для мене честь працювати та допомагати нашим захисникам”, — з гордістю говорить Аліна Оборська.

Мистецтво – лікує. І найголовніша вдячність тим, хто піклується про військових і ветеранів. Тим, хто пропонує їм ці ліки – творчість.

На порталі Дія.Бізнес з’явився розділ про розвиток та заснування ветеранського бізнесу 

На порталі національного проєкту з розвитку підприємництва та експорту Дія.Бізнес з’явився новий розділ «Ветеранський бізнес», де зібрана вся важлива та актуальна інформація про ведення власної справи ветеранами, а також їхніми родинами.

Тут ветерани війни, їхні сім’ї, а також родини полеглих захисників і захисниць зможуть знайти ініціативи щодо фінансування й освіти та ідеї для старту бізнесу.

Розділ на порталі Дія.Бізнес підготовлено Міністерством у справах ветеранів України спільно з Міністерством цифрової трансформації, Офісом з розвитку підприємництва та експорту та Українським ветеранським фондом.

«Наразі більшість наших ветеранів й ветеранок знову захищають Україну на фронті. Переважна більшість з них – молоді люди. І ми маємо створити всі необхідні умови, надати сучасні інструменти для того, щоб зі здобуттям Україною перемоги наші Захисники та Захисниці змогли долучитись до відновлення країни, стати в стрій на економічному фронті. Одним з таких інструментів є сприяння розвитку ветеранського підприємництва, підтримка ветеранських підприємницьких ініціатив. Така підтримка зі сторони держави допоможе нашим Воїнам започаткувати власну справу, отримати більше можливостей для самореалізації у цивільному житті», — відзначила Міністр у справах ветеранів України Юлія Лапутіна.

Окрім корисних ініціатив щодо фінансування та освіти, ветерани також можуть ознайомитися з історіями тих підприємців, які вже отримали фінансування від УВФ та реалізували свої проєкти.

«Наразі економіка країни потребує підтримки з усіх боків, це стосується і ветеранського підприємництва. Створивши новий розділ на порталі Дія.Бізнес, ми плануємо не лише стимулювати розвиток ветеранського підприємництва, а й допомогти розв’язати наявну проблему працевлаштування ветеранів війни та створити підґрунтя для їхніх побратимів, які невдовзі повернуться до цивільного життя після перемоги», — заявив директор Офісу з розвитку підприємництва та експорту Андрій Ремізов. 

Інформаційний розділ містить перелік державних та міжнародних інституцій, що підтримують ветеранів та ветеранський бізнес. 

«Ми створюємо єдине вікно можливостей для ветеранів. Наразі зібрали усю необхідну інформацію з підприємництва. Згодом функціонал цієї сторінки розширюватиметься. Додамо більше можливостей з навчання для підприємців і можливості щодо розвитку бізнесу, інформацію про фінансову підтримку тощо. Й обов’язково додаємо можливості для членів родин ветеранів та полеглих захисників і захисниць. Створюємо рівні можливості для всіх груп», — зазначила перша заступниця виконавчої директорки Українського ветеранського фонду Руслана Величко-Трифонюк.

Також ветерани мають можливість одразу в розділі перейти на послугу з реєстрації ФОП чи ТОВ, якщо вже готові запускати власну справу. Більше корисної інформації читайте за посиланням: https://business.diia.gov.ua/veteran-business 


Як усунути проблеми з оформленням статусу УБД: чіткі пропозиції

Автор: Олег Солімчук, юрист, експерт НАКО 

Український ветеранський фонд Мінветеранів та Незалежна антикорупційна комісія у січні 2023 року запровадили спільний проєкт юридичних консультації ветеранів та членів їхніх сімей

Під час масштабного заходу “Гідність і Повага” поділилися результатами роботи за цей час. 

У період з січня по березень 2023 року до фахівців юридичної консультації звернулось 277 осіб. За результатом звернень юристи надали 163 усних та 114 письмових консультацій. У тому числі: скерували запити на отримання інформації та документи, підготували проєкти рапортів, звернень та інші документи

Найпоширеніші запити, з якими зверталися громадяни це: 

 

    • неможливість отримання у військовій частині необхідних документів для оформлення статусу учасника бойових дій

    • проходженням ВЛК

    • неможливість отримання у військовій частині документів необхідних для оформлення одноразової грошової допомоги

Проблеми з оформленням статусу УБД

Порядком передбачено, що командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний термін із дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов’язані подати на розгляд комісії перелік документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. 

На практиці ж, ці терміни не дотримуються та захисники і захисниці змушені самостійно починати процес зібрання документів з метою оформлення статусу УБД.

Коли військовослужбовці починають процес отримання усіх необхідних документів, вони часто стикаються з тим, що у в/ч довго не видають необхідні документи, оскільки на сьогоднішній день термін розгляду рапортів не обумовлений. Є випадки безпідставних відмов у видачі таких документів.

Часто захисникам видають довідки, що не відповідають встановленому зразку. А це в подальшому унеможливлює отримання статусу УБД. Така форма довідки затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20 серпня 2014 року.

Натомість, довідки, які видаються, мають помилки в назвах, неточності у формулюваннях, не відповідають зразку.

Часто військовослужбовці не можуть розібратися до якої комісії їм необхідно звернутися і куди безпосередньо скеровувати документи.

Терміни розгляду документів та ухвалення рішення про надання/не надання статусу УБД не дотримуються, що також негативно впливає на процес розгляду документів.

Що пропонуємо!

Враховуючи збільшення кількості осіб, які приймали безпосередню участь в бойових діях, актуальність питання оформлення статусу учасника бойових дій буде лише зростати. У зв’язку з цим пропонується внести зміни до Постанови КМУ №413 від 20 серпня:

 

    1. На період дії воєнного стану розглядати питання про надання статусу учасника бойових дій на підставі довідки (Додаток 6 до Положення) без подачі інших підтверджуючих документів: витягів (копій) бойових донесень, журналів бойових дій, вахтових журналів, польотних листів, тощо. Адже, сама довідка видається на їх підставі і не може бути видана без наявності відповідних підтверджуючих документів.

 

    1. Встановити термін протягом якого військові частини повинні надати документи необхідні для оформлення статусу учасника бойових дій.

Внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та доповнити його статтею щодо відповідальності за порушення строків надання документів, передбачених для отримання статусу учасника бойових дій.

Враховуючи той факт, що до Постанови КМУ №413 від 20 серпня 2014 року вносились численні зміни, наразі її зміст не відповідає базовим принципам нормотворчості, а саме: практичності тексту та доступності для громадян його змісту. 

Потрібно удосконалити зміст нормативного акту: систематизувати категорії учасників бойових дій та документів, які подаються для оформлення такого статусу та викласти його у новій редакції.

Сайт працює у тестовому режимі.

Зауваження та пропозиції просимо надсилати на e-mail:

Банківські реквізити:

Український ветеранський фонд
ЄДРПОУ 44565396
МФО 820172
UA388201720313231001301022947
в Державна казначейська служба України м. Київ

Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/ company Name УВФ IBAN Code UA863052990000025300015000517
Назва банку/ Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/ Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/ Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 001-1-000080
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASUS33
Банк-кореспондент/Correspondent bank JP Morgan Chase Bank, New York ,USA
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 890-0085-754
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank IRVT US 3N
Банк-кореспондент/Correspondent bank The Bank of New York Mellon, New York, USA
Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/company Name УВФ IBAN Code UA453052990000025302035000647
Назва банку/Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/ Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/ Account in the correspondent bank 400886700401
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank COBADEFF
Банк-кореспондент/Correspondent bank Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 6231605145
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASDEFX
Банк-кореспондент/Correspondent bank J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY