Категорія: Амбасадори

Денис Суділковський – директор з маркетингу ЛУН. Денис має багаторічний досвід в IT та комунікаціях. Він щиро захоплюється ветеранськими бізнесами, адже переконаний – це справжні підприємницькі початки, на котрих тримаються економіки розвинутих країн.

Знайомимо з Денисом Суділковським у бліцінтерв’ю:

Ким для Вас є ветеран/-ка? Які цінності уособлює цей образ? 

«Ветеран — людина достойна найбільшої шани. Чоловіки та жінки на фронті ризикують найціннішим особистим для збереження нашого спільного. Це вчинок, ця відданість, це те, що може бути виключно справжнім і це заслуговує бути поміченим і шанованим як сьогодні, так і в наступних поколіннях».

У чому вбачаєте свою місію як Амбасадора Українського ветеранського фонду? 

«Амбасадори привертають увагу людей до важливих речей. Бачу особисту місію допомогти українцям та у світі дізнатись про підприємства засновані ветеранами, чи таких, що активно залучають ветеранів до роботи». 

Як ми підсилюватимемо ветеранів разом? 

«Підприємництво — нелегка справа. Успіх там приходить від наполегливості та удачі. Щиро вірю, що ми можемо підтримати такі бізнеси популяризуючи і їх, і цілком просуваючи ідею залучення ветеранів до підприємницької діяльності». 

Що мотивує Вас підтримувати ветеранів?

«Будьмо чесними, підтримувати ветеранів — це наш суспільний борг “тилу”. Це найменше, на що ми спроможні перед військовими, приділити увагу до тих, хто повернувся з фронту до мирного життя, допомогти їм з реінтеграцією, проєктами та ідеями власного бізнесу. Подивіться на перелік ветеранських бізнесів, це ж справжні підприємницькі початки, на котрих тримаються економіки розвинутих країн! 

Ініціатива подібна Українському ветеранському фонду — це кроки у дуже важливій справі відновлення України, її економіки й, зокрема, повернення ветеранів до життя в наших мирних містах». 

Ви з командою однодумців активно застосовуєте досвід комунікацій і технологій мирного часу у час війни. Як вважаєте, чи є перспектива реалізувати навички, набуті ветеранами на військовій службі, згодом у цивільному житті та професії?

“Краще про це звісно запитати ветеранів, але особисто вважаю їхній досвід достатньо цінним, щоб про нього говорити. Їхні мотиви захищати Батьківщину зі зброєю в руках можуть стати підґрунтям до патріотичного виховання наступних поколінь, а їхній вишкіл і витривалість — точно стануть у пригоді у створенні та розвитку власного бізнесу”. 

Детальніше про інших амбасадорів УВФ – за ось цим посиланням.

Ірина Цілик — українська поетка, письменниця, режисерка, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка 2023 року.

У своїх роботах, у літературі та кіно, вона розповідає історії так, ніби тримає читача/глядача за руку й веде життєвим шляхом своїх героїв. Про Ірину Цілик та її творчість знають далеко за межами України. Лауреатка престижних міжнародних фестивалів, перша українка, яка увійшла до складу журі Каннського фестивалю та багато іншого.

З початком повномасштабного вторгнення Цілик не припиняє говорити про Україну та звитягу її захисників і захисниць на міжнародній арені, спонукаючи весь світ допомагати нам. А нещодавно Ірина стала амбасадоркою Українського ветеранського фонду та робитиме все можливе, аби голоси ветеранів і ветеранок лунали гучніше. Режисерка допомагає ЗСУ з 2014 року, а її чоловік — письменник, ветеран Артем Чех — удруге взяв до рук зброю та пішов до війська.

Однак відлік війни для Ірини Цілик почався раніше.

— Більш травматичного досвіду, ніж я пережила за три дні розстрілів на Майдані, в моєму житті, мабуть, не було, — каже вона. — Вперше тоді так близько стикнулася зі смертю й усвідомила, наскільки ми крихкі та незахищені. Світ руйнується просто на очах, якщо в центрі великого європейського міста можуть розстрілювати беззбройних людей…

Ми всі переживаємо гойдалки вгору — вниз. Нібито й адаптувалися до нереальної, ненормальної реальності. Але бувають пікові точки — й ніби знову падаємо до чорної ями, де не можеш повірити, що це відбувається. Війна складається з таких амплітуд. Нескінченний коловорот, у якому ми перебуваємо дев’ять із половиною років.

— Пані Ірино, як ви сприйняли рішення вашого чоловіка Артема Чеха долучитися до війська?

— Це сталося 2015 року. Починаючи з 2014-го, Чех був у стані внутрішніх вагань і моральних дилем. Не наважувався зробити цей крок — вступити до добровольчого батальйону, але водночас відчував, що не може бути поза цим усім. Ходив до військкомату, перевіряв себе в списках. Коли 2015 року зрештою прийшла повістка, ми на якусь мить обидва замовкли. Він до цього готувався, але було зрозуміло, що починається новий період у нашому житті.

Чех служив у 2015–2016 роках, 14 місяців, із них 10 — на передовій, під Попасною. Це був сюрреалістичний досвід для нас усіх: для мене, сина, для нього. Досі ніколи не думала, що я, сучасна жінка XXI століття, раптом знайду себе в ролі жінки, яка чекає на чоловіка з війни.

Читайте інтерв’ю повністю – за ось цим посиланням.

Український ветеранський фонд Мінветеранів на благодійному заході зібрав більше 700 тисяч гривень на проєкти для ветеранів та їхніх родин.

Благодійний вечір з тихим аукціоном “Герої підтримують героїв” відбувся у Вашингтоні, 20 квітня. 

Особливою частиною заходу став виступ відомого українського скрипаля та військового – Мойсея Бондаренка, чиї виступи з передової надихають тисячі людей у всьому світі. Також на вечорі пройшов аукціон, де розігрувалися картини українських захисників, листівки з підписами українських військових та ін. На торгах вдалося залучити близько 700 тисяч гривень для підтримки ветеранів та їхніх родин.

“Сполучені Штати Америки мають найдовший у світі досвід щодо розбудови ветеранських політик. Ми залучаємо їх найкращі практики, які зможуть задовольнити потреби наших ветеранів”, – заявила Юлія Лапутіна, очільниця Міністерства у справах ветеранів під час заходу.

Цей захід організовано в рамках візиту делегації Міністерства у справах ветеранів, на чолі з очільницею Юлією Лапутіною, а також Українського ветеранського фонду.  До складу делегації увійшли також українські ветерани: Мойсей Бондар та Олександр Голопотелюк. 

“Організація такого заходу – це не про “зібрати гроші”. Ми налагоджуємо контакти з представниками американського Конгресу, інших урядових та неурядових установ, бізнесу. З часом це дозволить відкрити ширші перспективи й можливості для наших ветеранів. А ще, світ стає однією великою ветеранською комьюніті, коли ми всі між собою знайомі через одне рукостискання”, – наголосила Наталія Калмикова, виконавча директорка Українського ветеранського фонду.

Найбільше грошей вдалося зібрати продажем лота-прапора Сил спеціальних операцій. Його придбали за 185 тисяч гривень.

Другим по вартості лотом став прапор “Борсуків” – Окремого батальйону морської піхоти. Його відвідувачі заходу придбали за 130 тисяч гривень. 

Фоторепортаж із заходу: