Стигматизація залишається серйозною перешкодою для успішної реінтеграції ветеранів і ветеранок у суспільство. Це засвідчують результати дослідження, яке провів Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів спільно з Сиракузьким університетом (США) та Соціологічною групою “Рейтинг”.
Понад мільйон українців і українок сьогодні мають досвід служби. При цьому, як зазначила Міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова, ветерани і ветеранки — це також люди, які зараз повертаються в громади та змінюють їх на краще.
«Ветеранський досвід є цінністю для України, а не викликом для суспільства. Розуміння досвіду ветеранів і ветеранок — це не лише питання етики, а насамперед — питання стійкості держави. Завдання державної політики полягає у тому, щоб створити умови, за яких цей досвід сприятиме розвитку країни, а не перетворювався на причину бар’єрів у цивільному житті. Дослідження, проведене Українським ветеранським фондом, є цінним аналітичним ресурсом, що допоможе нам формувати ефективні рішення, спрямовані на подолання упереджень, розвиток культури вдячності та забезпечення соціальної згуртованості», — підкреслила Міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова.
Чим загрожує стигматизація
Стигматизація створює загрози для якісного повернення захисників і захисниць до цивільного життя. Стигма посилює відчуття відмінності, ізолює, погіршує якість життя ветеранів і може спричиняти соціальні конфлікти.
Дослідження «Стигматизація ветеранів і ветеранок: ситуація в Україні та досвід США» продемонструвало: після початку повномасштабного вторгнення ставлення до захисників і захисниць, що повертаються до цивільного життя, у суспільстві загалом поліпшилося. Однак помітним є певне зниження довіри, зокрема, до тих, хто проходив службу ще до 2022 року, — до ветеранів АТО і ООС часто ставляться з меншим розумінням.
На основі інтерв’ю з ветеранами та ветеранками, їхніми близькими та фокус-групових дискусій дослідники виокремили ключові стереотипи, з якими стикаються ветерани й ветеранки. Серед них — уявлення про нібито притаманну їм агресію, психоемоційну нестабільність, радикальний націоналізм, меркантильну мотивацію до служби, а також схильність до насилля. Часто ветеранів сприймають як людей, які потребують допомоги та пільг і не здатні до самозарадності.
«Окремим аспектом стигматизації є героїзація. За надмірної ідеалізації образ ветерана може спотворюватися, формуючи завищені очікування та спричиняючи розчарування при реальному контакті. Героїзація, з одного боку, є важливою для формування позитивного образу військових, але з іншого — може стати причиною перекладання відповідальності за безпеку й стійкість держави винятково на плечі захисників», — наголосила начальниця навчально-аналітичного відділу Українського ветеранського фонду Анастасія Селянінова.
Думка близьких ветеранів і ветеранок
Близькі ветеранів і ветеранок також зазначають, що люди часто не розуміють, як правильно поводитися з військовими. Як наслідок — жалість, страх, а іноді й агресія у ставленні до захисників і захисниць.
Особливо виразною є подвійна стигматизація, з якою стикаються ветеранки. Їх сприймають як менш придатних до служби, менш авторитетних, сумніваються в їхньому досвіді та мотивації. Це проявляється навіть у побуті — наприклад, при пред’явленні посвідчення УБД для користування пільгами.
Поступово зростає емпатія до ветеранів і ветеранок з інвалідністю, однак при цьому зберігаються й стереотипи: тих, у кого поранення очевидні, часто сприймають як «нагадування про війну», що викликає страх чи жалість; до тих, у кого інвалідність не помітна зовні — ставляться з недовірою, що, зокрема, може спричиняти дискримінацію під час працевлаштування.
Дослідження медіаполя
Медіаполе також має вплив на сприйняття ветеранів. У проаналізованих дослідниками матеріалах журналісти переважно дотримуються етичних стандартів, однак трапляються окремі випадки вживання стереотипних або емоційно забарвлених формулювань — частіше це проявляється у клікбейтних заголовках.
Стигма щодо ветеранів та ветеранок — це не лише індивідуальна проблема. Вона може суттєво впливати на суспільство. Недовіра до ветеранів і ветеранок, конфлікти між цивільними та військовими, зростання агресії загрожують соціальній згуртованості.
Спираючись на світовий досвід та досвід США, дослідники розробили рекомендації, які допоможуть подолати стигму щодо ветеранів і ветеранок. Покращити ситуацію можна через впровадження інформаційно-просвітницьких кампаній, зміни у соціальній політиці, спрощення бюрократичних процедур, спрощення доступу до необхідних послуг.
“Суспільство розуміє соціальну політику як отримання статусу чи вищої виплати. Це той патерн, який ми сьогодні бачимо. Та насправді соціальна політика — це багатовекторна взаємодія держави з людиною для того, щоб забезпечити їй якість життя: житло, професійне навчання, працевлаштування, охорону здоров’я. І ми як уряд маємо зробити все можливе, щоб традиційним підходом до соціальної політики не занурювати наших ветеранів в стигму. Важливо, навпаки, створити їм можливості для гідного цивільного життя після служби”, — зауважила перша заступниця Міністра соціальної політики України Дарія Марчак.
Ознайомитися з результатами дослідження можна на сайті Українського ветеранського фонду за посиланням.
“Для нас важливо не просто забезпечити ветеранів роботою. Ми хочемо, щоб український бізнес бачив у них не вразливу групу, а сильних і мотивованих людей, які можуть стати драйверами змін у колективах. Саме тому ми заохочуємо роботодавців впроваджувати принципи ветерано дружнього бізнесу та змінювати корпоративну культуру”, – зазначила Міністерка у справах ветеранів України 
Ознайомитись зі методичними рекомендаціями можна за посиланням: 
Проєкт реалізується у рамках впровадження Формули гідного повернення до цивільного життя ветеранів та ветеранок на виконання Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року.
