min_vet_min

Сергій Свириденко: фермер, який вивіз з Донеччини з-під обстрілів 150 кіз

Ветеран Сергій Свириденко — переможець конкурсу #ВАРТО. І ми раді, що можемо підтримати його власну справу. Історія життя пана Сергія унікальна.

Після повернення з АТО у 2016 році Сергій Свириденко заснував екоферму “Козацьке подвір’я” у селі Іванопілля на Донеччині. Тривалий час він розводив там кіз і виготовляв крафтові м’ясні делікатеси і запашні сири.

Але 24 лютого активні бойові дії наблизилися впритул до його населеного пункту. Ринку збуту не стало, а умови для вирощування тварин ускладнилися.

Тому чоловік зважився на переїзд зі 150 козами, обладнанням та технікою за тисячу кілометрів від дому…

До 2014 року Сергій Свириденко жив у Донецьку. Але довкола почали зʼявлятися російські “гастролери”, мітинги, ситуація стала геть напруженою. І тоді усією родиною Сергій “на два тижні” виїхав на дачу в село Іванопілля Костянтинівського району, яке залишилося на підконтрольній території. А вийшло, що зосталися там на 8 років.

Коли Сергій зрозумів, що за два тижні додому вони не повернуться, то пішов до військкомату. Півтора року служив у 54-й бригаді артилеристом. Воював на Світлодарській дузі. А після демобілізації заснував в Іванопіллі козине господарство.

Сергій Свириденко каже: “Чим же ще в селі займатися, як не фермерством? Корови є у всіх, а кози — мало в кого. Спочатку ми придбали сім звичайних кіз. Потім почали вивчати, що й до чого. Замовили з Німеччини першого елітного цапа. І так воно все потихеньку закрутилося”.

Паралельно з тим чоловік почав виготовляти м’ясні делікатеси зі свинини.

М’ясні делікатеси та сири продавали у місцевих крамничках, на ярмарках та через інтернет. Справи йшли непогано. Готувалися нарощувати обсяги виробництва та продажу.

Але 24 лютого почалася широкомасштабна війна і зруйнувала всі плани. Навесні почало “прилітати” в Іванопілля… З травня в селі зник газ. А потім росіяни розстріляли насосну станцію, тож люди залишилися ще й без води.

У господарстві Сергія була власна свердловина. Він каже, що міг би вижити в селі сам, але тримати худобу ставало дедалі важче через дефіцит води та кормів.

У те, що все мине за “пару тижнів”, чоловік більше не вірив, бо мав досвід 2014-го. Тому вирішив виїжджати на більш спокійну територію. Транспортувати таке велике стадо було непросто.

“У мене не було вибору: або кози помруть з голоду в Іванопіллі, або ми переїдемо і я матиму змогу знайти корм для них. Тому я з липня їздив Україною, дивився, куди можна перебратися. Десь по телебаченню вийшла передача про мою ферму, її побачив волинський підприємець Іван Будь. Він і запросив мене до свого старого господарства на Волинь”, — каже чоловік.

Тож на початку вересня Сергій Свириденко найняв скотовоза. На перший поверх завантажив обладнання, трактор, техніку, на другий – 150 кіз. Забрав двох працівниць та готову до продажу продукцію і вирушив у дорогу.

Кози на новому місці вже обжилися. Хоча це було не просто: інший клімат, трава. Сергій каже, що багато тварин перехворіли, шестеро померли. Але наразі вони більш-менш стабілізувалися.

Облаштування на фермі тривають. Дивіться у відео ШоТам.

На розвиток своє фермерської справи Сергій Свириденко отримав фінансування від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. І ми раді, що, переживши стільки всього, пан Сергій продовжує вірити і робити те, що любить.

До слова, Сергій Свириденко брав участь у нашій програмі “20 тисяч” – та отримав 20 тисяч гривень на ПЕТ-пляшки для розливу кисломолочної продукції.

Замовити крафтові сири і підтримати Сергія ви можете, натиснувши на кнопку: 

“Мій тато повернувся з війни”: переможці програми УВФ випускають комікс для дітей ветеранів

Уявіть ситуацію: чоловік, ветеран, повернувся з війни. Він намагається поступово адаптуватись до реалій цивільного життя після пекла у якому побував. І ось одного вечора ветеран сів пограти у комп’ютерну гру. Біля нього спокійно бавиться його син. І ось хлопчик вирішив пожартувати з татком: він підкрався до нього позаду і закрив рученятами йому очі… Чоловік стрімко схопився та різко повернувся до ймовірної “небезпеки”, готовий дати відсіч. Секунда аналізу ситуації й ветеран міцно обіймає переляканого сина. Він вже не на війні. 

Про що історії ветерана Іллі Шполянського

Цю та інші  історії розповідає ветеран АТО/ООС, військовослужбовець Ілля Шполянський. Деякі з історій —  з власного досвіду, деякі — з розповідей інших ветеранів. Ілля у складі команди ГО “Асоціація учасників та інвалідів АТО” у місті Миколаїв працюють над тим, аби ветерани та ветеранки та їхні діти навчились розуміти один одного у новій реальності. Команда  реалізує проєкт “Мій тато повернувся з війни” в рамках конкурсу “Варто+ГО” від Українського ветеранського фонду. Це книга-комікс, яка допоможе пояснити дітям, як поводитися з батьками, які повернулися з війни, як підтримати та зрозуміти їх.

Ідея проєкту  виникла в Іллі Шполянського ще 5 років тому.  Ветеран — батько 3 дітей та з власного досвіду знає, що таке адаптація до цивільного життя. Ілля разом з побратимами захищав країну у 2014-2015 роках. А повернувшись став одним з засновників ГО  “Асоціація учасників та інвалідів АТО”.  Громадська організація втілила у життя багато проєктів, а після повномасштабного вторгнення росіян Ілля та інші члени організації повернулись до війська. Нині Ілля — командир зведеного загону ударних БпЛА “Angry Birds”. 

У час фази повномасштабного вторгнення російсько-української війни ідея допомоги дітям краще розуміти батьків, які повертаються з фронту стала ще актуальнішою. Тож, команда громадської організації взялась за її реалізацію. У цьому допоміг Український ветеранський фонд.

“ Я подумав, дитині ветерана треба пояснити зрозумілою мовою: що відбувалось зі мною на фронті?  Чому я не такий, як всі? Як нам потрібно далі жити разом? Тож, наразі, виготовляємо книгу-комікс “Мій тато повернувся з війни”, тиражем 1500 екземплярів. У команді працюють провідні психологи України. Ми до кожного питання у проєкті підходимо дуже детально.  Ми обговорюємо кожен кадр, кожну картинку для того, щоб не дай Боже, не травмувати дітей чи їх батьків. Тому що це непроста тема. Ми підходимо до неї з різних сторін. Як це виглядає очима ветерана? А очима дитини, дружини?”, – розповідає автор ідеї.

Чому комікси – це ефективно для дітей

Керівниця проєкту Ксенія Давченко впевнена, що комікс  – це найефективніший спосіб пояснити дитині складні речі простими словами. 

“Література не дає можливості візуалізації, а кіно дуже обмежує нашу уяву, задає певні образи. Комікс зацікавлюють дітей тим, що зображене не все, щось залишається “поза кадром” – інтригує. Художник ніби чіпляє за ниточку і розмотує клубок образів в уяві юних читачів. Легко та ненав’язливо, наче граючись дає відповіді на складні запитання. І уже не помічаєш, як Герой коміксу – це ти!”, — говорить Ксенія.

Ілля додає,  усі події у коміксі реалістичні, аби у них повірила не тільки дитина, а і її тато ветеран або мама, дружина ветерана. 

“Щоб не вийшло так, що дитина принесе татові і скаже: “Дивись, який комікс”. А тато відповість: “Це все не так. На фронті все не так”. Такого точно не буде. Адже це проєкт створений ветеранами для ветеранів та їхніх родин. Ми розуміємо про що говоримо”,  — натхненно пояснює Ілля Шполянський. 

Хто головний герой коміксу

Говорити на таку складну тему допоможе головний герой коміксу — кіт Патрон. Так, ви не помилились, саме кіт. 

“Це не плагіат на відомого прекрасного песика. Патрон – це мій реальний кіт. – з посмішкою говорить ветеран. – Він зі мною пройшов бойові дії на Донеччині і я його привіз додому. Він у нас довго жив, але Патрон дуже волелюбний і втік жити на вулицю. І ось герой коміксу Патрон пояснює дітям, що відбувається з татом. Пояснює, що тато не поганий, а це тому, тому що він просто інший. Тому що тато – герой”.

Родини ветеранів зможуть отримати комікс безплатно, заповнивши заявку. Команда громадської організації впевнена, що проєкт допоможе у комунікації в родинах.

Проєктом передбачено проходження ряду завдань дитиною онлайн після прочитання коміксу, і як результат (у разі успішного подолання квесту) отримання від команди проєкту подарунка.

Наступним, планується створення коміксу: “Моя мама повернулась з війни”, адже в нашій армії служать десятки тисяч жінок-військовослужбовців.

“Цей комікс буде популярним і в США, і в Ізраїлі. Я просто в цьому впевнений, тому що це також країни ветеранів і ці проблеми в родинах актуальні й для них”, – говорить Ілля.

 «Люди – це найголовніше». Як реалізує проєкти ГО «Центр розвитку Студенянської громади»

«У нас у громаді вже 265 ветеранів, разом з учасниками бойових дій на території інших держав. Враховуючи членів їх родин – це приблизно 1000 осіб, тобто майже 20% населення громади. Саме цим людям наразі потрібно найважливіше – соціальна та психологічна підтримка, відновлення здоров’я», – пояснює пані Валентина, проєктна менеджерка ГО «Центр розвитку Студенянської громади».

Громадська організація ще кілька років тому обрала працювати лише над важливими питаннями. Ті, що є на часі. Зараз – це ветерани

«Працюємо для людей. Люди – це найголовніше», – каже пані Валентина.

У «Центрі розвитку Студенянської громади» швидко взялась за справу. Поки керівник організації Олександр Старостін активно їздить на схід України, доставляє продукти та товари першої необхідності нашим захисникам, команда визначилась, як може бути корисною ветеранам.

«У кожного є знайомі, друзі чи родичі у ветеранських родинах. Ми знаємо ці історії: дехто досі відновлюється після отриманих травм під час АТО/ООС, дехто повернувся з травмами, отриманими в боях вже під час повномасштабного вторгнення росіян. А у деяких родинах діти залишились без батька або жінка без чоловіка», – розповідає про односельців пані Валентина.

Допомагати ветеранам та їхнім родинам вирішили у декількох напрямках:
🔹 створити ветеранський громадський Центр «Пульс»
🔹 соціальний супровід ветеранів, членів їхніх родин та членів сімей загиблих ветеранів, захисників та захисниць України
🔹 неформальна освіта та психологічні тренінги для ветеранів та їхніх родин
🔹 створення сайту з актуальною інформацією для ветеранів

Реалізувати ці задуми допомагає Український ветеранський фонд Мінветеранів. Громадська організація «Центр розвитку Студенянської громади» подала заявку та стала переможницею конкурсу проєктів Варто+ГО та отримала фінансування на свій проєкт «Соціальна підтримка ветеранів – потенціал розвитку Студенянської громади».

«Ми були такі щасливі, коли дізнались про перемогу. Це навіть можна порівняти з народженням дитини. Радісні емоції! Ти розумієш, що це не просто робота, це твоє натхнення. Це твій вклад», – згадує свої емоції після виграшу проєктна менеджерка пані Валентина.

Громадська організація почала рік із реалізації проєкту:
✅ замовили меблі та техніку для центру
✅ за допомогою партнерів ветерани вже отримують соціальні послуги, юридичні консультації та психологічну підтримку

«Ми готуємось до відкриття. Центру підтримки ветеранів – це буде місце, де не тільки можна буде отримати послуги. Затишний простір для спілкування у колі побратимів. Наші ветерани планують створити свою громадську організацію для того, щоб їхнє керівництво могло представляти інтереси усіх побратимів і посестер. Вже було перше обговорення», – розповідає пані Валентина.

Окрім соціальної підтримки ветеранів, ГО «Центр розвитку Студенянської громади» хочуть, аби імена захисників та захисниць, що поклали своє життя задля свободи країни, лишились в історії.

«Ми плануємо встановити пам’ятний знак для вшанування та увіковічення пам’яті загиблих Захисників України. Вже маємо дизайн. Це буде гранітний тризуб з викарбуваними словами вдячності та шани захисникам. І ще – плануємо музейну експозицію, де зберемо та збережемо історії наших учасників російсько-української війни. Бо це наша історія», – говорить Валентина.

Студенянська громада дійсно стала прикладом турботи про своїх захисників та захисниць. Для них ветерани – це справжні герої, а для ветеранів ГО «Центр розвитку Студенянської громади» – надійна підтримка.

Як ветеранам отримати фінансування для бізнесу: покрокова інструкція

Досвідом подачі на конкурсну програму #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів ділиться ветеран-підприємець Олександр Квятковський.

Розвиток власного бізнесу є одним із важливих та складних викликів, з якими може зіштовхнутися людина. Ця пригода змушує вчитися, адаптуватися та змінюватися, але водночас надає можливість впливати на своє оточення, створювати робочі місця, сприяти розвитку економіки та суспільства в цілому. Особливого значення цей шлях набуває тоді, коли його проходить людина з військовим минулим. Як ветарану стати підприємцем, на власному досвіді спеціально для Mind пояснив Олександр Квятковський.

До захисту держави я долучився у 2014 році. Потрапив у аеророзвідку на Донецькому напрямку. На початку повномасштабного вторгнення долучився до проєктів Міноборони України та паралельно волонтерив. І продовжував би тим займатися, якби не проєкт Українського ветеранського фонду Мінветеранів «#ВАРТО 2.0» наприкінці 2022 року. Тоді я зрозумів, що настав час створювати своє та розвивати власне ветеранське підприємство.

Цієї весни УВФ спільно з благодійним фондом «МХП – Громаді» запустив нову хвилю грантів для ветеранів – можна отримати від 500 000 грн до 1,5 млн грн на свою справу в сфері продовольчої безпеки.

З власного досвіду знаю, що перед подачею заявки багато хто сумнівається, чи варто братися за це, чи є сенс, чи вдасться виграти. Тож нижче ділюся власним кейсом і даю поради, щоб розвіяти сумніви й мотивувати побратимів не боятися робити своє.

Крок 1: з чого почати

Варто зрозуміти, що ви вже вмієте.​

У моєму випадку був попередній підприємницький досвід, я мав онлайн-магазин туристичного спорядження та надавав ІТ-послуги. Далі – був аеророзвідником, тож працював з дронами, впроваджував нові технології в роботу. Після цього будував карти полів і працював з внесенням засобів захисту рослин в полях дронами.

Крок 2: обрати нішу

Опрацювавши власний досвід, я вирішив зосередитися на сервісному бізнесі. Він буде допомагати українським компаніям з сучасним методом обробки полів за допомогою дронів. Аналіз ринку показав, що попит досить високий, і хоча конкуренція теж присутня, головне в цій сфері – якість роботи та своєчасність послуг.

Бізнес специфічний і сильно прив’язаний до флоту дронів, які є в наявності. Поріг входження високий, як для малого бізнесу, потрібно щонайменше 1 мільйон гривень на запуск.

Крок 3: знайти фінансування

Варто розглянути усі можливі грантові програми. Минулого року я, наприклад, виграв грант від Українського ветеранського фонду на розвиток підприємства.

Зібрати усі потрібні документи було не складно, проте цим краще зайнятися заздалегідь. Потрібно описати терміни реалізації, зібрати деякі виписки з податкової, гарантійні листи, підготувати проєктну заявку і створити кошторис. Але це варте того.

Крок 3.1: заповнити конкурсну заявку

Загалом на заповнення усіх документів потрібно закладати близько одного тижня. Найбільше часу зайняло отримання виписок із податкової. На жаль, поки в один клік отримати їх не можна, тож на це точно варто закладати кілька днів.

Форми для заявки та кошторису можна завантажити на сайті програми, залишається лиш їх заповнити. Це не складно, якщо у вас є вже сформована ідея або бізнес, який працює. В цих документах ви чітко описуєте конкретні етапи, за якими будете рухатися, і цілі, яких будете досягати. Також велика увага приділяється ризикам. Це дозволяє зрозуміти, як ви з ними будете справлятися. А ще допоможе подивитися на свою компанію під іншим кутом.

Усі критерії, за якими експерти оцінюють ваш проєкт, є на сайті. Тому, коли ви підготували ці два документи, можете попросити допомоги у друзів чи колег, аби вони оцінили вашу заявку. Для цього вони можуть використати усі ці критерії та поділитися своїм зворотним зв’язком. Так ви побачите зі сторони, які ще сильні та слабкі сторони будуть у вашому бізнесі. Особисто мені це допомогло покращити мій план.

А ще варто поспілкуватися з проєктними менеджерами Фонду. Вони допомагають оформити все згідно з вимогами й правилами програми.

Після подання заявки її оцінює низка експертів. У фінальному резюме вони надають свої оцінки та поради щодо бізнес-ідей та процесів. Вони допомогли мені фінально скоригувати мій план роботи.

Крок 4: запуск

У рамках програми я взяв на себе зобов’язання надати роботу ветерану чи ветеранці. Ветеран – це людина, яка може привнести багато доданої вартості до продуктів завдяки унікальному досвіду. На початку бізнесу я буду самостійно надавати послуги, займатися бізнес-процесами, а працівник буде мені з цим допомагати. Також і для одного екіпажу нас двох буде достатньо.

Дотичність ветеранів до бізнесу набиратиме авторитетності в суспільстві. Тому закликаю ветеранів проявити ініціативу і заповнити заявку, сформулювати для себе цілі, етапи роботи, стратегію власної компанії. Незалежно від результатів – це дуже допоможе структурувати ідею чи вже готовий бізнес, а також дасть краще розуміння його розвитку.

Ветерани – це частина суспільства, яка є пасіонаріями, що проявили ініціативу в той чи інший момент часу. Тому дуже важливо, аби ми могли складати активну частину суспільства, зокрема економічно. Нам потрібні міцні, стійкі та якісні проєкти. Я вболіваю за те, аби їх ставало тільки більше, а фонди бачили зацікавленість та розвивали ще більше таких програм.

“Почну оновлення із печі. Це ж як двигун в авто” – говорить ветеран Ігор Чепіжко

“Почну оновлення із печі. Це ж як двигун в авто” – говорить власник однієї з піцерій з мережі Veterano Pizza, ветеран Ігор Чепіжко.

Після АТО він не хотів повертатись до журналістики. Пригадав, що з дитинства захоплюється куховарством і пішов працювати у Veterano Pizza. Готував в колі ветеранів і ветеранок. Але згодом поставив собі планку – і у 2018 році відкрив перше відділення доставки Veterano Pizza у Києві.

Команда зібрала кошти у друзів, додали свої заощадження і придбали б/в обладнання.

“Налагодити процес роботи було непросто. Були помилки, технічні труднощі. Згодом команда, як то кажуть, “набила руку”, і зараз процес уже пішов.”, – каже ветеран.

З повномасштабним вторгненням Ігор Чепіжко повернувся до захисту країни – долучився до ТрО. Його будинок – у Стоянці. Там стояли мопеди, на яких кур’єри доставляли піцу.

“Весь цей парк стояв у дворі, навіть із ключами у замках запалювання і документами під сидіннями, бо ніхто не очікував такого широкого вторгнення. Але якимось дивом нас оминуло це, мародери не зайшли. А прильоти були за 100 метрів будинку”

Коли росіяни відійшли з Київщини Ігор Чепіжко з командою розуміли, що треба відновлювати роботу. Київ у квітні був напівживий, полиці з продуктами пустували. Але вони зібрались й вирішили запускати піцерію, як волонтери, щоб годувати хлопців на блокпостах, патрульну поліцію.

“Про заробіток не йшлося. Кошти, які ще трохи залишалися на балансі, ми витратили на продукти. Частину продуктів нам привезли безоплатно. Ми почали виробляти нашу продукцію і роздавати тим, кому це потрібно. Команда продовжувала робити це, поки у Києві не стабілізувалася ситуація.”

До Києва починали повертатись люди, відкривались кав’ярні, Veterano Pizza потребували другого дихання. Старе обладнання було зовсім не придатне до роботи.

Ігор Чепіжко почув про конкурс #Варто 2.0. від бойового побратима Сергія Свириденка. Сергій переміг у конкурсі, перевіз козину ферму з Донеччини на Волинь й отримав фінансування на розвиток власної справи. Тож вирішив розповісти про це другу.

Ігор Чепіжко також взяв участь і переміг.
“Тепер поетапно будемо замінювати обладнання. Починаємо з печі, бо це як двигун в автомобілі. Застаріле вивезу на майданчик, де його трохи “підрихтують”. Це буде запасне обладнання на майбутнє відкриття нових закладів. У мріях і планах – розширення зони доставляння, нові заклади. Це – нові робочі місця, які наразі є необхідністю, особливо для захисників, які повертаються з фронту. Тим самим ми допомагаємо державі. Чим більше бізнес працює, створює нові робочі місця, тим більше податків надходить до бюджету. Країна має жити, працювати навіть в умовах воєнного стану.”

Ми раді допомагати усім ветеранам. Особливо цінно, коли вони піклуються і про своїх побратимів і посестер. Пропонують їм робочі місця, волонтерять.

Цілюща арттерапія допомагає в реабілітації українським бійцям з пораненням

Нещодавно ми розповідали вам, як на Рівненщині арттерапією допомагають в реабілітації українським бійцям з пораненням. З гордістю додамо, що про проєкт “Через творчість про біль” від ГО “Обласна ветеранська спілка учасників АТО Рівненщини” знають далеко за межами України. Адже картини, написані нашими захисниками запалюють серця людей по всьому світу.

22 березня у Мадриді відкрилась виставка “Історія пораненої України” з роботами, українських захисників. Вони створювали їх під час реабілітації у Клеванському шпиталі. Усі вилучені кошти з продажу картин хлопці вирішили передати своїм побратимам на закупівлю евакуаційних пікапів.

Чому мистецтво може лікувати, а написані картини долати кордони та зачаровувати людей. Про це розповідає художниця та кураторка арттерапії Аліна Оборська.

“Арттерапія — це методика, яка допомагає лікувати мистецтвом. Це напрям психотерапії, який використовується не так давно, але доволі стрімко розвивається та довів свою ефективність. У нашому випадку ми говоримо про ізотерапію”, – пояснює пані Аліна.

Ізотерапія або малюнкова терапія орієнтується не лише на сам процес, проте й на результат. Адже наприкінці заняття учасники отримують роботу високого рівня. Пані Аліна допомагає бійцям вже п’ять років. Художниця дослідила, як мистецтво корегує поведінку військових. Це помічний метод навіть при важких пораненнях.

“Співпраця з практикуючими психологами зробила арттерапію потужним інструментом під час реабілітації. Ізотерапія знижує рівень стресу та покращує психологічний стан кожного учасника групи. Учасники показують на полотні те, що не можуть виразити словами: емоції, думки Військові дуже зосереджені під час процесу. Їх концентрують палітри фарби, рухи пензлів по полотну, образи. Це допомагає забути про біль та виразити власні емоції, які ховались глибоко у душі. Ще знижує рівень тривожності, депресії та навіть ПТСР. Арттерапія покращує комунікацію, соціальну адаптацію захисників, які брали участь у бойових діях”, — говорить Аліна Оборська.

Але, як зізнається художниця, найголовніші чари — це атмосфера, яка панує на зустрічах у шпиталі.

“За ці 5 років нам вдалось вдихнути в арттерапію окреме життя. У Клеванському шпиталі арттерапія має свій настрій — жартівливо-творчий. Вона жива. Не суто технічна з діагнозами. А з душею, без болю, з перемогами, творчими й особистісними під час реабілітації! Цю атмосферу важко передати словами. Малювання не просто стало корисним інструментом для підтримки психоемоційного добробуту та реабілітації військових. Мистецтво – це посередник при спілкуванні між військовими та нами, кураторами арттерапії, на простому, символічному, дружньому рівні. У таких невимушених обставинах хлопці наважуються на творчі експерименти. Милує те, що ще вчора вони тримали зброю в руках, а вже сьогодні малюють пензлем, вони й тут також виявляють свою наполегливість, сміливість та завзятість”, — каже пані Аліна.

Кураторка проєкту впевнена, що жорстока, підла та ненависна війна, яку приніс на наші землі ворог, не вкрала у воїнів їхню душу. Вони часто малюють портрети своїх рідних, донечок, наречених, дружин або ж своїх домашніх улюбленців.

“Хлопці завжди втішені результатами своїх робіт, Вони радіють, коли про їх роботи говорять, коли їх роботами захоплюються, коли приємно дивуються, що вони до цього ніколи не малювали й досягли таких результатів. А я пишаюсь та радію, що знайома з ними. Для мене честь працювати та допомагати нашим захисникам”, — з гордістю говорить Аліна Оборська.

Мистецтво – лікує. І найголовніша вдячність тим, хто піклується про військових і ветеранів. Тим, хто пропонує їм ці ліки – творчість.

ГО “Подільська агенція регіонального розвитку” допомагає реалізуватися ветеранам

Не дати ветеранам зануритись у складні посттравматичні стани. Натомість допомогти самореалізуватись, знайти місце в суспільстві й самому заробляти кошти.

Так ГО з Вінниці “Подільська агенція регіонального розвитку” прагне допомагати ветеранам. Тому розпочала проєкт, назва якого говорить сама за себе: “Мережа мужніх: центр розвитку соціального підприємництва для ветеранів”.

Про деталі проєкту нам розповів його керівник, учасник бойових дій, ветеран – Святослав Ніколайчук.

“Я зв’язківець. З 2015 по 2016 рік служив у 59 бригаді. Службу проходив біля Попасної. Зараз весь час присвячую волонтерству і роботі в проєктах реабілітації ветеранів”, – говорить Святослав.

Ветеран сам пройшов шлях адаптації до цивільного життя після бойових дій, тому доєднався до команди ГО “Подільська агенція розвитку”, аби тепер допомагати іншим:

“Я спілкувався і спілкуюсь з багатьма ветеранами, своїми побратимами. Багато чого залежить від того наскільки людина була занурена в усі ці події, наскільки людина емоційна. Наприклад, щодо мене: коли ти рік в однострої – це вже зовсім інше життя. Ти адаптувався до нього і вийти з цього стану непросто, треба чимось зайнятись”

Ідея допомоги ветеранам, теперішнім і майбутнім, виникла у команди спонтанно, проте водночас стала закономірним рішенням. Починаючи з лютого 2022 року проєктна діяльність ГО на 99% направлена на допомогу тим, хто постраждав від наслідків війни: це і переселенці, і релокований бізнес. Організація надає послуги з бізнес навчання, як етапу соціалізації для людей, які зазнали втрат від російського вторгнення.

«Під час одного з таких навчань виникла думка, що ветерани війни, захисники, які мають інвалідність наразі мають чи не найбільшу потребу в соціалізації та бізнес-навчанні. Тим, хто зараз воює – це не на часі. А ветеранам, які отримали травми та не можуть далі проходити службу, яким потрібно знайти місце у суспільстві, соціалізуватись – це актуально», – пояснює керівник проєкту.

Команда ГО впевнена, що бізнес-навчання – дієвий спосіб допомоги українським захисникам та захисницям. Ба більше, у рамках проєкту у Вінниці планують створити реабілітаційний центр з широким переліком різноманітних послуг для ветеранів.

«Це і фізична реабілітація, зокрема для тих хто має фантомні болі, втрати кінцівок. Це і бізнес-навчання. Це – спілкування «рівний рівному». Це, якщо говорити метафорично – вудка замість риби. Бо риба – це державні пільги, виплати, а вудка – це можливість самореалізуватись, знайти собі місце у суспільстві після війни й самому заробляти кошти. Ми хочемо зробити максимум послуг в одному центрі, бо розуміємо, що після перемоги потенційних бенефіціарів буде багато і їм потрібна буде допомога», – говорить Святослав Ніколайчук.

Приміщення для центру у Вінниці ГО вже має завдяки партнерству з міською радою. З іншим допомагає Український ветеранський фонд. ГО перемогла у конкурсі #Варто+ГО – і отримала фінансування проєкту.

«Ми постійно шукаємо можливості. У нас виникла ідея допомогти ветеранам і хто, як не УВФ може допомогти у цьому. Ідея почала жити», – говорить керівник проєкту.

Проєкт буде реалізовуватись у 3 етапи:

1. облаштування приміщення, яке буде ветеранським центром. У ньому буде обладнання для навчання і реабілітації. Також спеціальний ноутбук з поворотним екраном і VR-окулярами. Це для ветеранів з фантомним і хронічним болем

2. бізнес-навчання онлайн та офлайн. Це допоможе ветеранам забезпечити себе та свою родину й мати власну справу, над якою вони будуть працювати.

3. менторство. ГО шукає ветеранів-бізнесменів, які можуть стати менторами для своїх побратимів, які тільки починають повертатись до цивільного життя. В ідеалі – це будуть ветерани. Вони допомагатимуть один одному за принципом «Рівний – рівному».

У ГО “Подільська агенція регіонального розвитку” говорять, що довгостроковим успіхом проєкту стане не тільки розвиток ветеранського підприємництва у майбутньому, але й сам процес навчання та готовність ветеранів до змін вже сьогодні.

Щиро вболіваємо за громадську організацію, допомагаємо та дякуємо їм за такі важливі ініціативи.

Вони навчають жінок та родичок загиблих захисників вести власну справу

«Наші учасниці – це сильні та рішучі жінки. Багато хто втратив рідних, був свідками жахів війни, деякі з них ще й ВПО одночасно. Втративши все, вони готові починати все спочатку. Хтось готовий повністю змінити свою долю, хтось – пообіцяв своїм чоловікам, що не буде опускати руки, а продовжуватиме працювати й бути прикладом та опорою для своїх дітей. Наші українки, яких не зламати», – саме так розповідає про учасниць програма підтримки та розвитку ветеранського підприємництва для жінок «Від ідеї до власної справи» його очільниця Тетяна Жукова.

Тетяна – заступниця голови Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Соціальний вектор”. Ще з 2018 року організація проводила культурні заходи, виступи митців для дітей учасників бойових дій у зоні АТО/ООС. Зараз команда ГО змінила вектор своєї діяльності та вирішили допомагати жінкам: ветеранкам, комбатанкам та жінкам, які втратили на війні своїх рідних – захисників України.

«Спочатку ми почали організовувати для чоловіків, жінок, молоді, АТОвців заходи «Розпочни свою справу». З’ясувалось, що для них це цікаво. Дійшли висновку, що потрібно зробити це окремо безпосередньо для жінок. Адже працевлаштування для жінок, їх мотивація на створення власного бізнесу відрізняються на психологічному рівні від чоловіків», – розповідає пані Тетяна.

ВМГО «Соціальний вектор» розробили програму менторства для жінок. Учасниці проходитимуть декілька етапів. Почнуть із серії семінарів ненасильницького спілкування та базових тренінгів «Успішний стартап: перші кроки до власного бізнесу».

«Ми матимемо 3 групи учасниць по 25 жінок у кожній. На навчанні наші тренери будуть допомагати сформулювати ідею для бізнесу. Деякі учасниці вже мають свої ідеї і їм потрібно допомогти рухатись далі», – пояснює Тетяна.

Далі учасниці зможуть обрати собі менторів з-поміж 70 зголошених експертів. Серед них – бізнес-тренерки, журналістки, кандидатки економічних наук, проджект-менеджерки, керівниці закладів, бухгалтерки та багато інших. Усі – професіоналки своєї справи.

«Жінки зможуть працювати одразу з декількома менторами. Кожна учасниця обирає собі експертів.. На офлайн навчанні тренери допоможуть жінкам створити бізнес-план, розумітись на податках та особливостях ведення бізнесу у воєнний час і, маючи такий бази, учасниці розумітимуть, що потрібно від менторів, а ментори – як можуть допомогти. Ментори – це люди, які пройшли етапи становлення у бізнесі, у своїй кар’єрі. Вони знають на що потрібно звернути увагу і кваліфіковано допоможуть своїм менті», – розповідає Тетяна Жукова.

Реалізувати такий потужний проєкт та втілити усі задуми в життя ВМГО “Соціальний вектор” допомагає Український ветеранський фонд Мінветеранів. Команда громадської організації стала переможницею у конкурсі проєктів #Варто + ГО.

«УВФ у своїх конкурсних програмах має напрямок – менторство. Це саме про нас. Ми скористались цією можливістю, подались і нам приємно, що нас підтримали. Майже мільйон гривень ми скеруємо на організацію навчання, аби жінки могли комфортно приїхати та брати участь у семінарах та тренінгах, оплату тренерів, створення сайту з усією інформацією про проєкт та менторів та інше», – говорить пані Тетяна.

У проєкті «Від ідеї до власної справи» можуть брати участь не тільки ветеранки, комбатантки, які повернулись на фронт.

«Є ветеранки, які зараз не беруть участь у бойових діях і мають час та бажання розвивати свою справу. Є жінки, матері, сестри, доньки загиблих на війні українських захисників. Багато дівчат хочуть відкрити ГО та займатись соціальними послугами. У своїх анкетах вони пишуть: «Я хочу», «Я можу», «Я відчуваю», «Я розумію, що це потрібно». Вони відчувають, що мають досвід проходження складного життєвого шляху і хочуть допомагати одна одній. Це принцип рівний рівному», – каже Тетяна.

Уже наступного тижня в рамках проєкту розпочнеться навчання для першої групи учасниць. А після трьох місяців навчання і менторства для трьох груп команда проєкту презентує найкращі ідеї для представників ЗМІ, потенційних донорів, зацікавлених осіб та майбутніх партнерів.

Бажаємо усім учасницям успіху та надзвичайно пишаємось, що можемо підтримувати ініціативи для ветеранів і їхніх родин. Згодом запустимо нові конкурсні програми. Тримайте руку на пульсі.

Фото – з особистих архівів членів ГО.

Двічі витягував себе після контузій і флешбеків. Історія успіху ветерана Дениса Дудника

Двічі витягував себе після контузій і флешбеків. Тепер допомагатиме реабілітуватись іншим.

Ветеран Денис Дудник відкрив хаб психологічної допомоги «Танто». Бо хоче підтримати військових, які, як і він, захищали державу. У хабі психологи допомагатимуть жінкам і чоловіками морально відновитись та отримати нові ментальні навички.

Але що було до цього. Читайте історію ветерана Дениса Дудника.

Денис – професійний льотчик. З 1993 по 1995 служив в аеропорту Бельбек у Севастополі. Але далі почав шукати власну улюблену справу. Спробував різне:
✅ здобув освіту у Міжрегіональній академії управління персоналом і працював у сфері продажів
✅ мав власну справу – проєктував та монтував системи вентиляції, кондиціювання та опалення

У 2014 як доброволець воював під Дебальцевим і Волновахою. У 2015 повернувся до цивільного життя. Денис Дудник мав сильний ПТСР, депресивний стан, панічні атаки. Йому не допомагали антидепресанти. Вирішив практикувати альтернативну медицину – рейкі. Це ветерану допомогло.

Денис відкрив майстерню з виготовлення ножів. Це був хороший спосіб реабілітації для нього і для інших ветеранів АТО/ООС, які мали там працювати. Але її знищили росіяни під час повномасштабного вторгнення.

24 лютого 2022 року Денис Дудник став на оборону Ірпеня – приєднався до ДФТГ. Боровся попри хворобу. А ще переживав за кицьок, які залишились у його домі, в частині Ірпеня, яку захопив ворог.

«Зрештою виявилося, що будинок мій розбитий вщент. Він тепер вже тільки під знос, але мої кішечки вижили» – каже ветеран Денис.

21 березня росіяни штурмували Ірпінь, але замість бою обрали мародерство. Ветерана Дениса та його побратимів врятувала російська жадібність. Вони не виконували бойове завдання, а крали українське добро.

Того самого дня Денис Дудник отримав поранення. Згодом повернувся у стрій, але почувався так само як після АТО.

«Після того, як я зміг самого себе «вивезти» зі складного стану після Ірпеня, я зрозумів, що хочу допомагати іншим» – каже ветеран.

🔵 Денис Дудник став переможцем конкурсної програми Українського ветеранського фонду #Варто 2.0. Він отримав кошти на відкриття хабу психологічної допомоги. І вже 4 березня він відкрив двері «Танто».

У хабі чекають чоловік і жінок, які воювали, які втратили близьких під час війни. Професійні психологи допоможуть вам прожити свої емоції та навчитись «вивозити», як і Денис Дудник навчився це робити після складних бійнь.

Український ветеранський фонд Мінветеранів радий допомагати ветеранам у відкритті їхніх бізнесів. Особливо, коли справа суспільно корисна. Що з впевненістю можемо підтвердити у ситуації з ветераном Денисом Дудником.

Проєкт «Через творчість про біль» – спосіб для ветеранів, захисників, родин загиблих, безвісти зниклих виразити почуття

«У нас у реабілітаційному центрі є хлопці, у яких не працюють пальці та кисті. Вони не можуть тримати пензлика, але можуть рухати руками. Вони приходять, ми фіксуємо, примотуємо пензлики їм до руки й такими інтуїтивними рухами захисники малюють», – розповідає про проєкт арттерапія «Через творчість про біль» очільниця ГО “Обласна ветеранська спілка учасників АТО Рівненщини” Вікторія Шинкаренко.

Вікторія – ветеранка. З 2014 року жінка активно волонтерила і допомагала українському війську. У 2016 сама підписала контракт на службу в армії. У 2018 році була вимушена завершити службу через травму коліна. Окрім цього у жінки почалися проблеми психологічного характеру.

«У мене були проблеми зі сном, я не могла спати, тому ночами я почала малювати. Це мені реально допомогло і я подумала, що арттерапія може допомогти й іншим хлопцям і дівчатам в процесі реабілітації. Разом з художницею Аліною Оборською я започаткувала арттерапія в Клеванському військовому шпиталі. Проєкт арттерапія у шпиталі триває вже 5 років», – розповідає Вікторія.

«Через творчість про біль» – проєкт, де ветерани та ветеранки, захисники та захисниці, члени родин загиблих чи безвісти зниклих воїнів України виразити власні почуття та біль через мистецтво.

У Клеванському шпиталі – проходять лікування «важкі» поранені, з надскладними нейротравмами, ті, хто втратив руки, ноги, візочники. Є ті у кого паралізовані руки. Вони не можуть тримати пензлика в руках, але можуть ними рухати. Вони приходять, просто примотують пензлики до руки й такими інтуїтивними рухами малюють.

Через творчість українські захисники боролись з наслідками травм. Вікторія розповідає, що бійці, які внаслідок осколкових поранень чи від куль мали травми головного мозку та не могли говорити, на заняттях з арттерапії вимовляли перші слова:

«Бувало таке, що людина через травму видавала якісь звуки, проте розмовляти не могла. І ось такі хлопці на арттерапії, стараються, малюють, проте у них щось не виходить і вони на цих емоціях промовляють перше слово… як правило, це лайка. Це може трохи смішно, але це неймовірний прогрес. У ці моменти усі плескають в долоні, усі здивовані та радіють, особливо сам автор, який навіть не очікував, що зможе вимовити. І далі людина потрохи починає ще слова вимовляти».

До пандемії проєкт успішно реалізовувався, про нього знали й за кордоном, адже роботи українських захисників та захисниць представляли в Англії, Франції, Португалії, Іспанії. Через коронавірус команда взяла паузу. У 2022 проєкт відновився. Наразі пані Вікторія займається координацією волонтерського руху, а пані Аліна продовжує допомагати бійцям через творчість. Перед командою стояли нові виклики.

«Найскладніше зараз – це коли ти проводиш заняття, приїжджаєш наступного тижня, а тобі кажуть: «Цю роботу треба допомогти закінчити, дівчата, бо він загинув, а картину на згадку хоче лишити донька, мама або батьки», – не стримуючи сліз говорить пані Аліна. – Це для нас був новий виклик. Хлопці у важкому стані, їх багато. Але до такого…неможливо звикнути».

У 2022 році коштів у ГО «Обласна ветеранська спілка учасників АТО Рівненщини» на проведення занять з арттерапії для захисників та захисниць було обмаль і для того, аби ініціатива жила, потрібно було шукати шляхи фінансування.

«4 роки ми отримували фінансування з громадського бюджету області, але цьогоріч у зв’язку з військовим станом фінансування призупинилось. Про конкурсну програму проєктів #Варто+ГО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів я дізналась з соцмереж. Одразу вирішили подавати заявку. Усе було чітко і зрозуміло. Ми чудово знаємо скільки потрібно матеріалів, можемо легко зробити розрахунки», – розповідає Вікторія Шинкаренко.

Команда ГО «Обласна ветеранська спілка учасників АТО Рівненщини» перемогла у конкурсі проєктів та отримають фінансування на свою діяльність.

«У рамках гранту ми закуповуємо полотна, акрилову фарбу, пензлики, інші розхідні матеріали. Після виграшу я видихнула, бо ми шукали кошти, це було важко, а зараз ми з задоволенням і натхненням займаємось справою, яка приносить користь нашим захисникам та захисницям та їхнім родинам», – пояснює художниця Аліна Оборська.

Аліна, Вікторія та уся команда ГО «Обласна ветеранська спілка учасників АТО Рівненщини» продовжують активно працювати, наближаючи перемогу та допомагаючи тим, хто виборює її зі зброєю у руках.

«Я собі ставила питання: «Яку картину я напишу після Перемоги?». Думаю, що це будуть квіти: весняні, як символ нового, символ відродження. Адже нам після війни потрібно буде відбудовувати країну та рятувати ментальний стан не тільки військових, які пройшли пекло, але й цивільних », – підсумовує ветеранка Вікторія Шинкаренко.

Радіємо, що можемо підтримувати ініціативи для ветеранів і їхніх родин. Згодом запустимо нові конкурсні програми. Тримайте руку на пульсі.

Банківські реквізити:

Український ветеранський фонд
ЄДРПОУ 44565396
МФО 820172
UA388201720313231001301022947
в Державна казначейська служба України м. Київ

Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/ company Name УВФ IBAN Code UA863052990000025300015000517
Назва банку/ Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/ Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/ Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 001-1-000080
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASUS33
Банк-кореспондент/Correspondent bank JP Morgan Chase Bank, New York ,USA
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 890-0085-754
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank IRVT US 3N
Банк-кореспондент/Correspondent bank The Bank of New York Mellon, New York, USA
Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/company Name УВФ IBAN Code UA453052990000025302035000647
Назва банку/Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/ Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/ Account in the correspondent bank 400886700401
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank COBADEFF
Банк-кореспондент/Correspondent bank Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 6231605145
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASDEFX
Банк-кореспондент/Correspondent bank J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY