min_vet_min

У Вінниці ветеран відкрив зоомагазин та грумінг-салон

Дмитро Остапенко з Вінниці — ветеран, який після служби у лавах ЗСУ разом із дружиною започаткував власний бізнес — зоомагазин та грумінг-салон “Грум Хрум”. Реалізувати задум допоміг грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Близько 16 років Дмитро був професійним тренером із тенісу. Займався переважно з дітьми, однак тренував і дорослих.

“У мене були відповідні сертифікати, постійно навчався, впроваджував нові методи та ідеї в процеси тренування. Учні, які досягали високих результатів у великому тенісі. До речі, і зараз моя вихованка грає в Європі та займає призові місця”, — згадує Дмитро.

Іншого життя чоловік і не уявляв. Доки не почалась повномасштабна війна. Вранці 24 лютого 2022 року — ще до того, як прокинулася його дружина — Дмитро вирушив до військкомату. Мав досвід строкової служби в 95-й бригаді, тож його одразу взяли до війська.

“Звичайно, дружина була шокована моїм рішенням. Але хто ж мав захищати моїх дітей, якщо не я?” — каже ветеран.

Відновитися після поранення допомогла підтримка дружини

Служив у 120-й окремій бригаді територіальної оборони. Пройшов, зокрема, Попасну, Лисичанськ, Бахмут. У Бахмуті отримав мінно-вибухову травму — складний перелом руки. Операції не дали бажаного результату.

“Рука не працює повноцінно. Лікарі пропонують замінити ліктьовий суглоб, але гарантій немає. Через інвалідність мене звільнили з армії. Повернутися до тренерської роботи теж уже не можу. І не лише через травму. Щоб працювати з дітьми, завжди треба бути позитивно налаштованим, а перебування на фронті накладає свій відбиток”, — пояснює Дмитро.

Попри всі труднощі, які довелося пройти, ветеран вважає, що його адаптація до цивільного життя пройшла успішно — значною мірою завдяки дружині Уляні.

“Увесь цей шлях поряд зі мною моя дружина: разом беремо участь в активностях для родин ветеранів, які організовують у ветеранському просторі  “Побратим” у Вінниці, спільно втілюємо наші плани. Без її підтримки мені було б дуже важко”, — говорить чоловік. 

Започаткувати бізнес надихнули інші ветерани

На створення власної справи Дмитра та Уляну надихнули зустрічі з іншими ветеранами-підприємцями у міському ветеранському просторі. Спочатку пара розглядала відкриття кав’ярні або теплиці. Але, вивчивши ринок, дійшли висновку, що місту не вистачає якісного зоопростору та грумінг-салону.

“Ми самі маємо собаку, і не могли знайти закладу, де нашому улюбленцю зробили б якісну стрижку. Тоді вирішили створити власний простір, який би відповідав усім запитам власників тварин”, — згадує Дмитро.

Разом вони написали бізнес-план, подали проєкт на конкурс “Варто 11.0” від Українського ветеранського фонду — і здобули грант.

“Грум Хрум” суттєво відрізняється від звичних зоомагазинів та грумінг-салонів. З-поміж його переваг насамперед:

  • комплексний підхід. Салон об’єднує грумінг та зоомагазин. Для підбору якісних товарів Дмитро консультується з ветеринарною клінікою “Ветхаус” — ще одним ветеранським бізнесом (засновник — Володимир Біленький, також переможець конкурсу “Варто”);
  • принциповість. Тут не продають товари, якщо їхні виробники повʼязані з росією, натомість пояснюють кожному клієнту, чому такого товару немає та пропонують якісну альтернативу;
  • товари від українських виробників. Одяг для тварин, який продають в магазині, замовляють лише в українських майстрів;
  • комфорт і відкритість. Салон облаштовано з турботою: спеціальні меблі для тварин, просторе приміщення з витяжкою, ванна-спа, озонотерапія. Зона догляду — за прозорою перегородкою, щоб власники бачили все, що відбувається. 
  • окрема перевага — простір для власників тварин. Тут є телевізор, ігрова приставка з підпискою, кава, цукерки, розмальовки для дітей, а також бібліотека — зокрема книги про війну з автографами авторів.

Раз на 10 днів у салоні проводять безоплатний грумінг для тварин військових — запис можливий через ветеранський простір “Побратим” (вул. С. Бандери, 6). Зазвичай у такі дні обслуговують 5–6 тварин.

Наразі в “Грум Хрум” працює двоє грумерів. Ще двоє — на навчанні за рахунок бізнесу. Дмитро й надалі планує підтримувати навчання нових фахівців, надаючи перевагу членам родин УБД та ВПО.

За словами ветерана, важливу роль для старту його бізнесу відіграв грант від Українського ветеранського фонду. Завдяки такій підтримці вдалося закупити все необхідне: обладнання, інструменти, товар для магазину.

“Грант нам дуже допоміг. Це величезна підтримка для ветеранів, які хочуть розпочати власну справу”, — підсумовує Дмитро Остапенко.

Дружина загиблого воїна заснувала бізнес у сфері вантажних перевезень

Ірину Цигикал у Володимирі, на Волині, знають як активну волонтерку. Вона організовує й сама долучається до ініціатив на підтримку Збройних сил України. Її чоловік Олексій також був військовим, брав участь в АТО. Захищаючи рідну землю, неодноразово отримував поранення. Загинув підполковник Олексій Цигикал у ДТП під час виконання службових обов’язків.

Ірина дізналася, що родини загиблих захисників та захисниць можуть отримати грант від Українського ветеранського фонду на розвиток власного бізнесу. А тому вирішила й собі спробувати сили. 

Жінка, яка мала чималий досвід кермування легковим автомобілем, а згодом опанувала професію водійки вантажного автомобіля завдяки шведському проєкту з перекваліфікації українок, мріяла започаткувати власну справу в сфері вантажних перевезень.

Проєкт Ірини “Старт у сфері вантажних перевезень: подолання гендерних бар’єрів та підтримка місцевих громад” став одним із переможців конкурсу “Варто 11.0”.

За грантові кошти Ірина Цигикал придбала вантажівку, а незабаром хоче купити ще й причіп. Транспорт жінка планує використовувати для надання комерційних транспортних послуг місцевим мешканцям та підприємцям, а також перевозити волонтерську допомогу до віддалених громад.

“Для мене велика честь бути серед 79 переможців, обраних із рекордної кількості заявок — 248! Цей грант — це не просто фінансування, це шанс реалізувати ідею!” — зазначає жінка.

Своїм прикладом Ірина Цигикал руйнує стереотипи про те, що водієм вантажівки може бути лише водій. Вона наголошує: жінки успішно працюють у сфері вантажних перевезень. Історія підприємиці – це приклад сили, витримки та віри у власні можливості. 

Довідково:

У межах конкурсу “Варто 11.0” пріоритет надавався проєктам, що спрямовані на підтримку підприємницької діяльності ветеранів, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів та членів сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України, дружин або чоловіків ветерана чи ветеранки, які в межах реалізації проєкту створюють додаткові робочі місця.

Ветеран створює у своєму спорклубі інклюзивний простір для захисників з ампутаціями

Ветеран, спортсмен і тренер Артем Кичко облаштовує свій спортивний клуб Kychko Fight Club у Києві так, щоб там могли займатися ветерани з ампутаціями. Для цього він отримав грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. 

Військова кар’єра Артема Кичка розпочалася в 2005 році, коли він вступив до військового інституту. Після навчання й до 2012 року служив у спецпідрозділі «Омега». Відтак розпочав тренерську кар’єру — й дотепер займається з дітьми та дорослими. Коли в  2014 року Артема не взяли до війська через проблеми зі здоровʼям, допомагав військовим як волонтер.  

2022-го, коли почалася повномасштабна війна, Артем став до лав Національної гвардії України. Під час бойового завдання отримав мінно-вибухове поранення обох ніг. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «За доблесну службу».

Ветеран має багаторічний досвід у спорті: він багаторазовий чемпіон України та віцечемпіон світу з тхеквондо, чемпіон Києва з кікбоксингу, бронзовий призер чемпіонату Європи з джиу-джитсу. 

Моє завдання — виховувати нашу молод не лише фізично сильною, а й патріотично налаштованою”

Власний спортивний простір Kychko Fight Club, у якому могли б займатися і діти, і дорослі, Артем створив ще в 2012 році. Спершу тренував у орендованому приміщенні, а згодом, напередодні великої війни, придбав власне.

«Сьогодні моє завдання — виховувати нашу молодь, робити так, щоб діти росли не лише фізично сильними та здоровими, але й патріотично налаштованими. У мене за плечима – бойовий та значний спортивний досвід, знання і вміння, якими я охоче ділюся як із самими дітьми, так із їхніми батьками», — так бачить свою місію ветеран.

У його спортивному залі постійно займаються військові та діти захисників. Для них діє 50-відсоткова знижка на тренування. Це ініціатива Артема, в яку він вкладає власні кошти.

Водночас мета ветерана — зробити спорт доступним для всіх, і насамперед для ветеранів з ампутаціями. Реабілітація через спорт — підхід, який Артем побачив у реабілітаційних центрах, зокрема у своїх друзів та партнерів із TMS HUB, де військові після поранень відновлюються за допомогою бразильського джиу-джитсу.

Щоб зробити свій спортивний клуб інклюзивним, чоловік подав заявку на грант від Українського ветеранського фонду Мінветеранів — і переміг. За грантові кошти в приміщенні облаштували інклюзивні санвузли, встановили систему вентиляції. 

Артем Кичко також запустив інформаційну кампанію, щоб якомога більше захисників з травмами дізналися про можливість безкоштовно займатися спортом у комфортних умовах. Наразі українські ветерани уже відвідують перші тренування з параджиу-джитсу у Kychko Fight Club.

Вивезення побутових відходів — бізнес ветерана із Харкова

Ветеран Олександр Шилін з нуля створив власний бізнес із вивезення побутових відходів у Харкові. Кошти отримав як переможець конкурсів “Варто” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Олександр Шилін — ветеран АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік знову пішов до війська. До цивільного життя повернувся після поранення. Ще під час реабілітації почав замислюватися над ідеєю розпочати власну справу. Вирішив зайнятися вивезенням побутового сміття, зокрема великогабаратних відходів. Насамперед тому, що упродовж 10 років працював на підприємствах із поводження з побутовими відходами у Харкові. До того ж у місті, яке постійно зазнає ворожих атак, вивезення побутового сміття — нагальна потреба. 

Вперше подав заявку на конкурс “Варто” у 2022 році. Фінансування, яке отримав, коли переміг, дало змогу створити власний автопарк та придбати контейнери для відходів, взяти на роботу двох водіїв. 

Бізнес Олександра активно розвивався, тож у 2024 році чоловік вирішив масштабувати справу, придбавши додаткові автомобілі для перевезення побутових відходів і збільшивши обсяги надання послуг. Таку можливість йому дав другий грант від Українського ветеранського фонду, який отримав в межах конкурсу “Варто почати власну справу”.

Для Олександра Шиліна власний бізнес — це не лише джерело доходу, а й справа, яка приносить реальну користь для міста, що потерпає від війни. Зараз у ветерана 5 вантажних автомобілів для вивезення побутових відходів, придбаних завдяки фінансуванню від фонду, а також авто, які вдалося купити за власні кошти. 36 контейнерів встановлені на території різних установ та організацій міста, а ще напрацьована велика клієнтська база та виконані сотні замовлень. 

Сьогодні автівки Олександра Шиліна вивозять тонни сміття з Харкова — це внесок ветерана у відновлення рідного міста, яке дуже любить, і у відбудову держави, на захист якої двічі ставав без вагань. 

Ветеран розвиває новий напрям туризму в Україні

Максим Стукало — раніше успішний менеджер світових компаній, потім командир взводу вогневої підтримки в ЗСУ, а тепер ветеран та підприємець, який розвиває новий напрям туризму в Україні та прагне допомагати іншим ветеранам відновлювати здоровʼя серед мальовничої української природи.

До початку повномасштабної війни Максим Стукало з Дніпра працював менеджером у великих компаніях. Однак вже у лютому 2022 року пішов до війська. Служив у 128-й окремій бригаді ТрО. Під час виконання бойового завдання під Вугледаром отримав тяжке поранення. 

Ідея власного проєкту зʼявилася під час реабілітації після поранення

Тривала реабілітація надихнула ветерана створити власний проєкт — “Мандри in UA”, який популяризує культуру сімейного відпочинку та сприяє відновленню військових. Чоловік розповів, що внаслідок поранення не може довгий час працювати за компʼютером, а перебування на природі допомагає йому відновити не лише фізичні сили, але й душевну рівновагу.

У 2024 році Максим взяв участь у конкурсі “Варто почати власну справу” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. В основі його проєкту — ідея здавати в оренду будинки на колесах (кемпери) для сімейного відпочинку та відновлення військових на природі. 

Ветеран став одним із переможців конкурсу. Отримане фінансування дало змогу придбати сучасні кемпери, щоб забезпечити клієнтам комфорт під час подорожей. Такі мобільні оселі дозволяють відкривати для себе нові куточки України та насолоджуватися її неймовірними краєвидами. 

Крім того, щороку 10 ветеранів можуть відпочивати в автокемперах Максима безплатно, а решті він обовʼязково надаватиме знижки. Адже його мета — показати побратимам, що життя після поранення може бути цікавим, сповненим подорожей та вражень.

Наразі Максим активно розвиває свій бізнес, налагоджує співпрацю з різними організаціями для впровадження нових форматів зеленого туризму. А ще він є тренером Києво-Могилянської академії і проводить тренінги для соціальних служб та представників громад про особливості спілкування з ветеранами та про створення інклюзивної кадрової політики.

“Мандри in UA” Максима Стукала — це не лише про унікальний досвід подорожей для військових та цивільних, але й про допомогу в реабілітації ветеранів.

Ветеран відкрив медичний центр “Разом” у Києві

Ветеран із Києва Петро Красицький отримав контузії на фронті та переніс два інсульти. А нині розвиває власний бізнес — медичний центр. Клініку він заснував разом зі своєю сімейною лікаркою. 

Петро Красицький двічі долучався до лав Збройних сил України. У 2015 році служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді. З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році, став на захист держави у складі 72-ї окремої механізованої бригади.

Під час служби чоловік переніс два інсульти, після чого проходив тривале лікування та реабілітацію в Україні й за кордоном, в Чехії.

Увесь цей час Петра Красицького підтримувала його сімейна лікарка Юлія Барболіна. Саме пані Юлія викликала швидку допомогу, коли ветеран прийшов до неї на прийом із повторним інсультом.

Якось під час розмови Петро Красицький ділився зі своєю лікаркою досвідом лікування в Чехії. Тоді ж вони вирішили разом заснувати медичний центр. Ідея, яка спершу здавалася нездійсненною, швидко переросла в реальний проєкт — Медичний центр “РАЗОМ”. Нині Юлія Барболіна є медичною директоркою центру, консультує пацієнтів і проводить УЗД-діагностику.

До речі, сучасний УЗД-апарат, яким можна обстежувати усі органи і системи людського організму, для медичного центру придбали завдяки гранту від Українського ветеранського фонду. Кошти отримали як переможці конкурсу “Варто почати власну справу”, який відбувся минулого року.

Нещодавно центр відзначив свою першу річницю. Двері для пацієнтів тут відчинили 6 лютого 2024 року. Нині в закладі створено 10 робочих місць, майже 1100 людей уклали декларації з сімейним лікарем та педіатром, а загальна кількість пацієнтів, які відвідали клініку, перевищує 2000 осіб.

Отримати медичну допомогу в клініці Петра Красицького можуть як цивільні, так і військові. У визначені дні тут проводять безоплатні медогляди військових, а також надають 20-відсоткову знижку для військових, ветеранів, членів їхніх сімей і родин загиблих захисників.

Ветеран відкрив у Харкові шинопекарню

Ернест Лобанов — ветеран та підприємець, власник сервісу відновлення автомобільних шин — шинопекарні “TIREX” у Харкові. 

Першу шину на підприємстві Ернеста “запекли” у 2018 році. Однак з початком повномасштабного вторгнення чоловік втратив можливість займатися власною справою. Уже в квітні 2022 року долучився до Збройних сил України, боронив рідну країну в Сумській та Запорізькій областях.

Восени 2023 року Ернест повернувся додому, і незабаром, після двох років перерви, відновив роботу сервісу. Щоб вивести підприємство на новий рівень, ветеран подав проєктну заявку на конкурс “Варто почати власну справу” від Українського ветеранського фонду. Його проєкт “Шинопекарня Tirex — перший в Україні цех з повного відновлення легкових та легковантажних шин” став одним із переможців.

За отримані кошти придбали сировину та налагодили виробництво шин у 20 популярних типорозмірах. А незабаром планують відкрити точку продажу шин з шиномонтажем.

У шинопекарні Ернеста дають друге життя зношеним шинам: перевіряють їх на дефекти, знімають з них верхній шар, натомість наносять гумову суміш і в такий спосіб отримують відновлені шини, з новими протекторами. Вони, каже ветеран, ні в чому не поступаються новим.

“Підтримка від Українського ветеранського фонду — це унікальна можливість для розвитку як уже наявного бізнесу, так і нового”, — зазначає Ернест Лобанов.

Довідково:

У межах конкурсної програми “Варто почати власну справу” Український ветеранський фонд надавав фінансування бізнесу ветеранів, родин ветеранів (дружина, чоловік), членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України

Олександр Квятковський: ветеран, що дронами допомагає фермерам. Нове відео ШоТам

Свій армійський досвід та довколаармійські технології наші ветерани так філігранно та скрупульозно переносять в цивільні сфери! 

Наприклад, в агросферу. Як це зробити? Відповіді на ці питання знає підприємець та ветеран Олександр Квятковський – і вже застосовує все на практиці.

На війні він був з 2014 року, аеророзвідником працював із дронами та БПЛА. 

Зараз через стан здоровʼя не на службі, але натомість робить внесок в економіку країни. 

Так, Олександр здобув перемогу в конкурсі #ВАРТО від Українського ветеранського фонду та отримав фінансування на обробку сільськогосподарських культур за допомогою агродрона. Такі послуги він надаватиме для фермерських господарств.

Крім того, під час агросезону ветеран надає послуги зі створення карт полів та аналізу стану посівів за допомогою зйомки з дрону. 

Це – необхідні дані для впровадження точного землеробства.

“Мало хто знає, що Україна зараз перебуває на одній із лідируючих позицій у розвитку безпілотних технологій в агросфері. І дрони в цьому зараз дуже активно допомагають для зменшень витрат грошей і добрив для обробки -це дуже економить ресурси фермерам. Бувають навіть періоди, коли заміни таким дронам немає. Наприклад, коли висока кукурудза чи соняшник, і просто неможливо зайти туди комбайном, бо це буде пошкоджувати врожай”.

Дивіться більше у відео ШоТам:

Олександр Голопотелюк: смачна піца з його закладу лікує поранених захисників

 

Ветерана Олександра Голопотелюка знають в Одесі, як громадського діяча та власника піцерії Veterano Pizza. Зараз чоловік відкрив вже другий заклад у спальному районі міста. Допоміг йому у цьому саме Український ветеранський фонд.

Олександр Голопотелюк став на захист країни у 2014 році. Був артилеристом у складі 28-ї окремої гвардійської механізованої бригади. Отримавши поранення, Олександр демобілізувався та вирішив відкрити Veterans HUB ODESA. Проєкт був створений з метою допомогти учасникам АТО, надати їм корисну інформацію щодо їхніх прав та можливостей згідно з діючими законами. 

Ветеран придбав піцерію та став власником франшизи Veterano Pizza в Одесі. Настав час нового етапу бізнесу, Олександр запланував відкрити ще один заклад. Тому подав заявку на конкурсну програму від УВФ.

Ветерани є, ветерани працюють

Через декілька років Олександр очолив франшизу Veterano Pizza в Одесі та зробив піцерію особливим закладом. Військові тут можуть спілкуватись у теплому побратимському колі та залишати на згадку свої шеврони. Олександр має вже цілу колекцію таких. Крім цього проєкт має і соціальну складову — гості закладу можуть придбати «підвішену піцу», яку піцерія передає у лікарні та шпиталі для поранених українських героїв.

Завдяки конкурсній програмі #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Олександр отримав можливість масштабувати бізнес та відкрити ще одну піцерію. Виграні кошти підприємець скерував на закупівлю печі, холодильного устаткування, тістоміса та іншого обладнання.  

Як зазначає сам ветеран, для одеситів Veterano Pizza стала не тільки затишним місцем зі смачною піцою, але й сигналом, що ветерани є, ветерани працюють.

Український ветеранський фонд Мінветеранів приділяє особливу увагу проєктам, які мають соціальну складову. Олександр каже, що планує безплатно постачати продукцію у лікарні та шпиталі для поранених. А також працевлаштовуватиме ветеранів і їхніх родин. Тому експерти вирішили підтримати ініціативу Олександра Голопотелюка.

Дивіться більше у спільному відеопроєкті з ШоТам:

Олександр вже мав досвід роботи з бухгалтерським обліком, податковою звітністю, тому йому було не складно зібрати всі необхідні документи та заповнити заявку на конкурсну програму #ВАРТО.

Ветеран відкрив новий заклад. Відповідно на отримані від Українського ветеранського фонду кошти придбає обладнання:

🔻 піч

🔻 холодильне устаткування

🔻 тістоміс тощо

Бажаємо пану Олександру успіхів. Радіємо, що своєю справою він також підтримує ветеранів, захисниць і захисників і їхні родини.

За матеріалами – The Page.

Фото – з особистого архіву Олександра Голопотелюка.

Замовити піцу у ветерана:

Сергій Свириденко: фермер, який вивіз з Донеччини з-під обстрілів 150 кіз

Ветеран Сергій Свириденко — переможець конкурсу #ВАРТО. І ми раді, що можемо підтримати його власну справу. Історія життя пана Сергія унікальна.

Після повернення з АТО у 2016 році Сергій Свириденко заснував екоферму “Козацьке подвір’я” у селі Іванопілля на Донеччині. Тривалий час він розводив там кіз і виготовляв крафтові м’ясні делікатеси і запашні сири.

Але 24 лютого активні бойові дії наблизилися впритул до його населеного пункту. Ринку збуту не стало, а умови для вирощування тварин ускладнилися.

Тому чоловік зважився на переїзд зі 150 козами, обладнанням та технікою за тисячу кілометрів від дому…

До 2014 року Сергій Свириденко жив у Донецьку. Але довкола почали зʼявлятися російські “гастролери”, мітинги, ситуація стала геть напруженою. І тоді усією родиною Сергій “на два тижні” виїхав на дачу в село Іванопілля Костянтинівського району, яке залишилося на підконтрольній території. А вийшло, що зосталися там на 8 років.

Коли Сергій зрозумів, що за два тижні додому вони не повернуться, то пішов до військкомату. Півтора року служив у 54-й бригаді артилеристом. Воював на Світлодарській дузі. А після демобілізації заснував в Іванопіллі козине господарство.

Сергій Свириденко каже: “Чим же ще в селі займатися, як не фермерством? Корови є у всіх, а кози — мало в кого. Спочатку ми придбали сім звичайних кіз. Потім почали вивчати, що й до чого. Замовили з Німеччини першого елітного цапа. І так воно все потихеньку закрутилося”.

Паралельно з тим чоловік почав виготовляти м’ясні делікатеси зі свинини.

М’ясні делікатеси та сири продавали у місцевих крамничках, на ярмарках та через інтернет. Справи йшли непогано. Готувалися нарощувати обсяги виробництва та продажу.

Але 24 лютого почалася широкомасштабна війна і зруйнувала всі плани. Навесні почало “прилітати” в Іванопілля… З травня в селі зник газ. А потім росіяни розстріляли насосну станцію, тож люди залишилися ще й без води.

У господарстві Сергія була власна свердловина. Він каже, що міг би вижити в селі сам, але тримати худобу ставало дедалі важче через дефіцит води та кормів.

У те, що все мине за “пару тижнів”, чоловік більше не вірив, бо мав досвід 2014-го. Тому вирішив виїжджати на більш спокійну територію. Транспортувати таке велике стадо було непросто.

“У мене не було вибору: або кози помруть з голоду в Іванопіллі, або ми переїдемо і я матиму змогу знайти корм для них. Тому я з липня їздив Україною, дивився, куди можна перебратися. Десь по телебаченню вийшла передача про мою ферму, її побачив волинський підприємець Іван Будь. Він і запросив мене до свого старого господарства на Волинь”, — каже чоловік.

Тож на початку вересня Сергій Свириденко найняв скотовоза. На перший поверх завантажив обладнання, трактор, техніку, на другий – 150 кіз. Забрав двох працівниць та готову до продажу продукцію і вирушив у дорогу.

Кози на новому місці вже обжилися. Хоча це було не просто: інший клімат, трава. Сергій каже, що багато тварин перехворіли, шестеро померли. Але наразі вони більш-менш стабілізувалися.

Облаштування на фермі тривають. Дивіться у відео ШоТам.

На розвиток своє фермерської справи Сергій Свириденко отримав фінансування від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. І ми раді, що, переживши стільки всього, пан Сергій продовжує вірити і робити те, що любить.

До слова, Сергій Свириденко брав участь у нашій програмі “20 тисяч” – та отримав 20 тисяч гривень на ПЕТ-пляшки для розливу кисломолочної продукції.

Замовити крафтові сири і підтримати Сергія ви можете, натиснувши на кнопку: 

Ветеранський фонд (Поруч з ветераном)

Банківські реквізити:

Український ветеранський фонд
ЄДРПОУ 44565396
МФО 820172
UA388201720313231001301022947
в Державна казначейська служба України м. Київ

Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/ company Name УВФ IBAN Code UA863052990000025300015000517
Назва банку/ Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/ Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/ Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 001-1-000080
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASUS33
Банк-кореспондент/Correspondent bank JP Morgan Chase Bank, New York ,USA
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 890-0085-754
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank IRVT US 3N
Банк-кореспондент/Correspondent bank The Bank of New York Mellon, New York, USA
Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/company Name УВФ IBAN Code UA453052990000025302035000647
Назва банку/Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/ Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/ Account in the correspondent bank 400886700401
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank COBADEFF
Банк-кореспондент/Correspondent bank Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 6231605145
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASDEFX
Банк-кореспондент/Correspondent bank J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY

Партнерство

Ці питання допоможуть нам першочергово зрозуміти Ваші очікування, як потенційних партнерів, та визначити спільні цілі для успішного початку співпраці.

    Зазначте назву Вашої організації.*

    Вкажіть сферу діяльності організації.*

    ПІБ контактної особи*

    Контакна електронна адреса*

    Контактний номер телефону*

    Якщо у Вас є вебсайт, будь ласка, залиште на нього посилання.

    З якою аудиторією Ви переважно працюєте?*

    Які напрямки або сфери діяльності Ви розглядаєте для співпраці?*

    Які результати Ви очікуєте досягти через потенційне партнерство?*

    Які ресурси Ваша організація готова запропонувати в межах партнерства? Чи є Ваші послуги безкоштовними для нашої цільової аудиторії?*

    Які у Вас очікування від УВФ у рамках потенційного партнерства?*

    Чи є у Вас досвід співпраці з партнерами, подібними до нашої установи?*

    Що є для Вас пріоритетним в реалізації партнерського проєкту?*

    Як Ви уявляєте розподіл обов'язків у партнерстві?*