min_vet_min

Підтримка родин загиблих: Український ветеранський фонд запускає новий проєкт

Підтримка родин загиблих: Український ветеранський фонд запускає новий проєкт родин загиблих та близьких, які переживають втрату. Очна група психологічної підтримки створена для тих, хто проживає горе втрати, яка сталася 5-6 місяців тому.

Підтримка родин загиблих є важливим аспектом нашої роботи. Цей проєкт надасть необхідну психологічну підтримку та допоможе учасникам долати біль, розпач, гнів та тугу. Наші сертифіковані психологи забезпечать простір довіри та взаємопідтримки, де люди зможуть знайти розуміння та підтримку.

Деталі проведення групи:

  • Місце: Київ, МРЦ «Personalite», район Караваєвих дач
  • Час: травень-червень, зустрічі раз на два тижні, субота, о 12:00
  • Тривалість: 3 години з перервою
  • Формат: закрита група до 8 учасників, кількість зустрічей – до 8
  • Участь: безкоштовна

Для учасників буде створено закритий чат у Telegram. Під час реєстрації потрібно залишити дійсний номер телефону. Якщо номер прихований, варто зберегти наш номер: +38 067 400 46 60 (Telegram Гарячої лінії кризової підтримки).

Перед початком роботи групи кожен учасник пройде індивідуальну онлайн-консультацію на одну годину для знайомства та ознайомлення з умовами участі.

Щоб долучитися до групи підтримки родин загиблих, потрібно заповнити реєстраційну форму за посиланням: https://forms.gle/3Gb2PLKezqtsbWmr7.

Психологічна підтримка є ключовою для подолання важких емоцій, боротьби з тривогою та нервовими зривами. Консультація психолога онлайн також доступна для учасників групи. Психолог онлайн забезпечить комфортний старт для всіх учасників.

Гаряча лінія підтримки входить до всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “Ти як?’’.

Цей проєкт став можливим завдяки програмі Український Фонд Швидкого Реагування IREX, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.

Український ветеранський фонд Мінветеранів прагне підтримати родини загиблих та допомогти їм знайти розуміння і підтримку у спільноті людей з подібним досвідом. Підтримка родин загиблих є важливою частиною нашої роботи, спрямованої на допомогу тим, хто переживає важкі часи, знаходячи розуміння та підтримку у спільноті людей з подібним досвідом. Ветерани України отримають необхідну державну підтримку для боротьби з емоційними викликами.

Рівність та управління в армії

Незважаючи на успіхи, які досягли жінки в армії, вони все ще стикаються з проблемою скляної стелі.

Ключові моменти:

  • Військові зберігають уявлення про те, що фізична сила та розмір є головними умовами для ведення ефективного бою.

  • Значна кількість країн докладають великих зусиль, щоб забезпечити жінкам можливість служити та розбудовувати кар’єру в Збройних силах.

  • Незважаючи на те, що категорія військових стає більш різноманітною за статтю, лише невелика кількість жінок займає найвищі посади.

Співавтори статті: Наталія Калмикова, Честер Спелл та Катерина Безрукова

Безумовно, війни зараз ведуться по-іншому, ніж 100 років тому. Проте, незважаючи на те, що інструменти, зброя та стратегії змінилися, люди все ще думають про війну як про щось, що залучає насамперед чоловіків, попри зростаючу кількість жінок у військах по всьому світу. Ці «закоренілі» погляди змінюються досить повільно частково через те, що вони були нормою протягом тривалого часу. З давніх часів чоловіки вважалися мисливцями та воїнами, а жінки виховували дітей і виконували домашні обов’язки.

Ці стародавні переконання про чоловіків як кращих бійців укорінилися в багатьох аспектах суспільства та культури, але, найперше, як частина військової культури. Зберігається уявлення про те, що фізична сила та розмір є головними умовами ведення ефективного бою. І ці переконання не повинні нас дивувати; зрештою, численні дослідження показують, що вищі люди (переважно чоловіки) мають більше шансів отримати керівні посади, заробити більше грошей тощо (Judge & Cable, 2004).

Хоча наші упередження змінюються повільно, воєнні технології змінюються дуже стрімко. Артилерійські системи, літаки та безпілотники роблять війну більш дистанційною, але багато в чому більш небезпечною для військових та цивільних.

Разом із цими технологічними змінами змінюється і гендерний склад військ. Значна кількість країн докладають значних зусиль, щоб забезпечити жінкам можливість служити та розбудувати кар’єру в збройних силах. Резолюція ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека», підписана 31 жовтня 2000 року, легітимізувала диверсифікацію військовослужбовців та заохочувала залучення більшої кількості жінок до військових підрозділів.

Схоже, що війни можуть також прискорити зміну гендерного складу війська через потребу у захисті країни. Ми спостерігаємо збільшення кількості жінок, які воюють в Україні з 2014 року, коли почалася російська збройна агресія. Частка жінок у Збройних Силах зросла з 6,5 відсотка у 2014 році до 15,6 відсотка у 2021 році. Повномасштабне вторгнення ще більше прискорило процес і спонукало більше жінок приєднуватися до армії, щоб захистити свою країну. На 2023 рік понад 40 тис. жінок перебували на військовій службі та понад 5 тис. брали участь у бойових діях.

Однак, навіть попри те, що кількість жінок, які служать, зростає, лише деякі з них досягли вищих чинів, це спостерігається у збройних силах декількох країн. В Збройних силах України лише 8,9 відсотка офіцерів складають жінки, при чому жодна з них не займає керівні військові посади. Якщо дивитися на жіноче керівництво в армії США, то з 234 634 діючих офіцерів 18,9 відсотка становлять жінки. Але знову ж таки, жінки займають непропорційно нижчі ранги. На 71 жінку-офіцера вищого рангу, приходиться 833 чоловіків-офіцерів з еквівалентно високими посадами. Це означає, що лише 7,8 відсотка від загальної кількості вищих чиновників армії становлять жінки (Міністерство оборони США, 2020). Дуже схожа ситуація спостерігається в армії Ізраїлю; серед молодших офіцерів 56% жінок, але лише 14% мають посади від майора до полковника.

Військове керівництво, яке змінює норми, що стоять за цими розбіжностями, часто зустрічає опір. Проте зміни в гендерному складі  відбуваються і  вони можуть ефективно протидіяти існуючим стереотипам. Наприклад, Сассон-Леві та Амрам-Кац (2007) та Бен-Шалом та ін. (2019) показали, що після чотирьох років спільної служби курсанти та курсантки висловлювали байдужість до питань інтеграції чоловіків та жінок у війську, вважаючи це чимось природним та сприймаючи змішану службу як об’єктивний факт, а не як тему, щодо якої можна скаржитися або сперечатися. 

Існує інше, більш переконливе обґрунтування гендерної рівності в армії, ніж проста справедливість. Жінки роблять унікальний внесок у військові операції, наприклад, вони краще доглядають за обладнанням та інструментами, ретельніше виконують завдання, підтримують чистоту та порядок на позиціях, демонструють переваги в когнітивних та емоційній сферах, вони мають вищі оцінки розумових здібностей і просто краще розуміють погляди та схильності чоловіків. За логікою, вони настільки ж, якщо навіть не більш кваліфіковані, щоб керувати чоловічими командами, як і чоловіки.

Незважаючи на всі дані, які вказують на унікальний внесок жінок в збройних силах, вони все ще стикаються з проблемою скляної стелі, коли справа доходить до кар’єрного зростання чоловіків і жінок в армії. Жінки стикаються зі своїм першим структурним бар’єром у званні майора. Ще одна скляна стеля з’являється після досягнення звання бригадного генерала. Як і в інших професіях, ці виклики включають шлюб і створення сім’ї, що часто ставить у важке положення жінок, які хочуть досягти вищих чинів.

Аналіз питання гендерної рівності в армії виявляє щонайменше два стереотипи. Перший — це стереотип, що жінки не вміють воювати. Інший полягає в тому, що жінки не можуть бути лідерами. Перше упередження легше долається, тоді як друге є більш стійким.

Чи можна виправити гендерну нерівність у війську? Якщо дивитися оптимістично, то з часом все більше і більше жінок досягатимуть керівних посад в армії. Дорога не буде легкою, як ми бачимо з прикладів кар’єрного зростання жінок у сферах, де домінують чоловіки.

Як перший крок, у збройних силах багатьох країн гендерне різноманіття вже зросло на нижчих рівнях, забезпечуючи хороший досвід спільної служби в армії. Оскільки просування до вищих рангів стає більш звичним явищем, ці зміни мають збагатити армію жіночими управлінськими здібностями, що додасть конкурентних переваг, особливо тим військовим організаціям, які зроблять це першими.

Закінчуючи на оптимістичній ноті, хотілося б зазначити, що хоча розширення можливостей і гендерна рівність у війську можуть бути самі по собі похвальною метою, її досягнення може мати навіть більш фундаментальні переваги. Чи можемо ми сподіватися, що ця справедливість, запроваджуючи більш сприятливі підходи до вирішення конфліктів, може призвести до уникнення деяких війн? Зменшення кількості «війн за вибором» та інших подібних явищ перетворило б гендерну рівність, особливо на найвищому рівні прийняття рішень, на ще більш вагому мету, до якої слід прагнути.

Наталія Калмикова, Виконавча директорка Українського ветеранського фонду Мінветеранів

Список використаних джерел :

Ben‐Shalom, U., Lewin, E., & Engel, S. (2019). Organizational processes and gender integration in operational military units: An Israel Defense Forces case study. Gender, Work, and Organization, 26(9), 1289–1303. https://doi.org/10.1111/gwao.12348

2020 Demographics Report: Profile of the military community, 2020. The U.S Department of Defense https://download.militaryonesource.mil/12038/MOS/Reports/2020-demographics-report.pdf

Judge, T.A. & Cable. D.M. (2004. The effect of physical height on workplace success and income: preliminary test of a theoretical model. The Journal of applied psychology 89 (3), 428-41 .

Sasson-Levy, O. & Amram-Katz, S. (2007). Gender integration in Israeli officer training: Degendering and regendering the military. Signs 33(1), 105–133. doi:10.1086/518262.

УВФ спільно з НАКО запустили інформаційну кампанію “Ветерани різні. Перемога одна”

На вулицях українських міст розмістили борди з українськими ветеранами з повагою до всіх, хто робить Україну сильнішою. Таку інформаційну кампанію запустив Український ветеранський фонд Мінветеранів за підтримки НАКО – Незалежної антикорупційної комісії.

Над фотопроєктом працював відомий захисник Дмитро Козацький із позивним Орест, боєць полку «Азов». Його фотографії з Азовсталі облетіти світ. А зараз Дмитро взяв участь у першому після полону всеукраїнському проєкті та разом із командою комунікаційників Українського ветеранського фонду розробляв концепцію символічних сюжетів — підкреслити відкладені мрії ветеранів, те, що герої змушені були поставити на паузу через війну, і те, за що нині боряться.

Суспільство поважає ветеранів, відчуває до них гордість та вдячність. Разом із тим, у суспільстві зберігається низка стереотипів щодо військовослужбовців, тож тема дискримінації різних соціальних груп у ЗСУ залишається на порядку денному. Про це свідчить опитування “Питання дискримінації різних соціальних груп у ЗСУ, 27-29 березня, 2023”, зробленого соціологічною групою «Рейтинг».

Висвітлені суспільні позиції або прямо суперечать одна одній, або ж побутують в кордонах стереотипів. Але мінімізувати цей дисонанс можливо. Таке завдання ставить перед собою соціальна реклама “Ветерани різні. Перемога одна”. Вона покликана заявити широкій аудиторії про повагу, недискримінацію та про рівність до захисників і захисниць України на прикладах реальних героїв проєкту.

«Ставлення до ЛГБТ+ осіб викликає питання. З початку повномасштабного вторгнення воно стало більш нейтральним. Однак, якщо особа служить у ЗСУ – ставлення в рази покращується. Суспільство підтримує ідею надання рівних прав для партнерів ЛГБТ-військовослужбовців, бо в більшості переконане, що такі бійці і бійчині зазнають суттєвої дискримінації», – зауважує Руслана Величко-Трифонюк, Перша заступниця Виконавчої директорки Українського ветеранського фонду .

Подібна динаміка спостерігається у питанні представників національних меншин: якщо вони служать у ЗСУ – ставлення суспільства в рази покращується. Однак, питання щодо можливості представника національної меншини очолювати український підрозділ у рядових респондентів викликає сумніви. Це при тому, що загалом суспільство переконане — представники етнічних меншин не зазнають дискримінації під час проходження служби.

«За даними опитування, суспільство переважно погоджується з тим, що жінка може командувати бойовим підрозділом нарівні з чоловіком, то, разом з тим, побутує переконання, що жінкам-військовослужбовицям важче будувати кар’єру, ніж чоловікам, – підкреслює Виконавча директорка Фонду Наталія Калмикова, – до того ж, на думку співгромадян, жінці краще займатися небойовими задачами. Присвятити себе цивільному життю або ж службі у тилових частинах суспільство пропонує і ветеранам з інвалідністю.

Олена Трегуб, Генеральний секретар НАКО наголошує: «Тому ми хочемо звернути увагу на те, що відданість Україні та лідерство у захисті нашої країни – це речі , які не залежать від гендеру чи віку». 

Головне завдання цієї соціальної реклами — виховати у суспільстві повагу до ветеранів, незалежно від статі, віку, національності чи сексуальної орієнтації. 

Адже їх усіх об’єднує незборима риса — захист України у війні, яка триває вже довгих 9 років. 

Героями соціальної кампанії стали: 

Ольга Бенда — ветеранка АТО, яка пішла на війну, коли її сину було більше року. У 2016 році їй довелось відкласти материнство (про це сюжет фотопроекту) і у складі 72-ї ОМБр у жовтні 2016-го розпочала службу в Авдіївці .У травні 2017-го внаслідок обстрілу українських позицій втратила ногу. В 2019-му ветеранка подолала дистанцію Марафона морської піхоти Marine Corps Marathon. Ольга Бенда стала першою українка, відзначена міжнародною премією імені доктора Райнера Гільдебранда у галузі захисту прав людини. Бореться за інклюзивність довкілля. Виховує двох синів. 

Наріман Білялов, відомий як розвідник “Іса Акаєв” — ветеран АТО/ООС, засновник та командир добровольчого батальйону “Крим”. Нині – командир спецпідрозділу “Крим”. Кримський татарин. Після тимчасової окупації Криму росією у 2014-му залишив півострів і вирушив захищати Україну на Донбас. Іса Акаєв та його побратими брали участь у боях за Савур-могилу на Донеччині, захищали Маріуполь. Повернувшись до мирного життя, допомагав співвітчизникам із Криму облаштовуватись на материковій частині України, популяризував кримськотатарські традиції у Вінницькій області. З початком повномасштабного повернувся на фронт, аби завершити війну з росією та поверненням Криму під контроль України. 

Олександр Будько, 26-річний ветеран з позивним “Терен”. Планував стати графічним дизайнером. Після 24 лютого пішов добровольцем у “Карпатську Січ”. Через місяць очолив взвод вогневої підтримки другої роти. Втратив обидві ноги, потрапивши під обстріл позиції під час харківського контрнаступу. Нині готується до “Ігор Нескорених”. Тож на фото відображений спортивний аспект біографії ветерана.

Єва Ройтер, позивний “Планочка” — парамедикиня у складі добровольчого батальйону “Госпітальєри”, військова-представниця ЛГБТІК+. Їй 22. В цивільному житті Єва — художниця, до повномасштабного вторгнення працювала в геймдеві та вчилась на мистецтвознавчій кафедрі. До лав добробату долучилась у листопаді 2022-го, тож ще не має значного бойового досвіду. Мріє на дозвіллі навчитись робити тату побратимам і посестрам, що підкреслено в сюжеті фотопроєкту.

Роман Кулик, позивний “Вікінг” — ветеран, продовжує службу в лавах ЗСУ. Активний учасник Революції Гідності. Громадський активіст, начальник відділу правового забезпечення Українського інституту національної пам’яті. Під час “першої кампанії”, у 2015-2016 роках, служив на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом, а потім комроти у 39 омпб 55 ОАБр. Після повномасштабного вторгнення став до лав територіальної оборони Києва. Нині командує механізованою ротою у 206-му батальйоні 241-ї бригади ТрО ЗСУ. Зі своїми бійцями брав участь в обороні Києва, воював на Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині й Бахмутському напрямку. Роман представляє узагальнений образ українського ветерана (за статистикою, чоловіки 30-44 років), який бореться за Україну.

Борди і сітілайти можна побачити у 7 містах України з півночі на південь, із заходу на схід, пам’ятаючи про те, що ветерани різні, але Перемога одна.

Банківські реквізити:

Український ветеранський фонд
ЄДРПОУ 44565396
МФО 820172
UA388201720313231001301022947
в Державна казначейська служба України м. Київ

Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/ company Name УВФ IBAN Code UA863052990000025300015000517
Назва банку/ Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/ Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/ Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 001-1-000080
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASUS33
Банк-кореспондент/Correspondent bank JP Morgan Chase Bank, New York ,USA
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 890-0085-754
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank IRVT US 3N
Банк-кореспондент/Correspondent bank The Bank of New York Mellon, New York, USA
Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/company Name УВФ IBAN Code UA453052990000025302035000647
Назва банку/Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/ Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/ Account in the correspondent bank 400886700401
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank COBADEFF
Банк-кореспондент/Correspondent bank Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 6231605145
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASDEFX
Банк-кореспондент/Correspondent bank J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY