min_vet_min

До Києва прибули американські ветерани, які заснували організацію для підтримки українських ветеранів та їхніх родин

На запрошення Українського ветеранського фонду Мінветеранів, до Києва завітали американські ветерани: Джордж Чунінг, Вільям Аттіг, Денніс Ді Джей Скелтон, Ліндсі Черч, а також Корі Байтроу, який є керівником апарату Американської федерації державних службовців.

Делегація зі Штатів прибула до України вперше. І мета візиту: презентувати організацію “Американсько-український ветеранський міст та поділитися напрацюваннями, досвідом та ідеями допомоги українським братам по зброї в їхній реінтеграції, працевлаштуванні, освіті тощо. Загалом це перша у світі організація, створена американськими ветеранами для підтримки українських ветеранів. 

Цього понеділка, 21 серпня, о 12:00 американці познайомлять громадськість, журналістів та всіх охочих із діяльністю “Американсько-українського ветеранського мосту”.

Чекаємо в Медіацентр Україна-Укрінформ за адресою вул. Богдана Хмельницького 8/16.

Вхід лише за реєстрацією: https://forms.gle/UYa7X4SmikhUyDq27 

Про учасників та їхню діяльність докладніше: 

Вільям Аттіг (William Attig)

Вільям Аттіг – американський ветеран, який У 2006-2009 роках проходив службу в Іраку та здобув звання сержанту ЗС Сполучених Штатів. Після повернення зі служби Вільям та його побратими зіштовхнулися проблемою безробіття. Він почав активну діяльність у американській ветеранській спільноті. Вільям став виконавчим директором Ради Спілок Ветеранів, однієї з найбільших організацій, яка займається питаннями працевлаштування та забезпечення гідних умов праці для ветеранів. Під час візиту команди УВФ до США, ветеран мав нагоду познайомитися з українськими ветеранами, Наразі Вільям є членом Американсько-українського ветеранського мосту, який приїхав в Україну з метою розвитку партнерства з українською ветеранською спільнотою.  

Денніс Ді Джей Скелтон (Dennis DJ Skelton)

Американський ветеран, особа з інвалідністю, співзасновник Paradox Sports, член Американсько-українського ветеранського мосту


Ді Джей Скелтон – американський ветеран, який проходив службу в Іраці, де здобув звання майора ЗС США. У 2004 році, під час битви за Фаллуджу, ветеран отримав серйозне поранення, через що з 2005 по 2010 році проходив службу у ЗС не на військових посадах. Після звільнення зі служби, ветеран почав займатися спортом і це допомогло йому реінтегруватися у суспільство. Ді Джей став одним зі співзасновників Paradox Sports – організації, яка допомагає ветеранам адаптуватися до мирного життя через активний, часом екстремальний, спорт. У 2022 та 2023 роках ветеран зустрічався з командою Українського ветеранського фонду, де він неодноразово висловлював підтримку українським ветеранам. У 2023 році він разом з іншими американськими ветеранами ініціював створення Американсько-українського ветеранського мосту. Члени цієї організації прибули в Україну з метою розвитку партнерства з українською ветеранською спільнотою.  

Джордж Чунінг (George Chewning)
Американський ветеран, Колишній співробітник Білого дому з питань інновацій, Виконавчий директор Американсько-українського ветеранського мосту

Джордж Чунінг — американський ветеран та колишній офіцер піхоти ЗС США. Після п’яти років військової служби в США та в Афганістані, він здобув ступінь магістра в Університеті Джорджа Вашингтона, а згодом  почав працювати  директором з юридичних питань ветеранської недержавної організації. Перш ніж повернутися на державну службу як співробітник Білого Дому з питань інновацій, він працював у сфері IT, зокрема в компанії Facebook. Джордж має великий досвід у роботі з державними органами, який він хоче використати для адвокації інтересів українських ветеранів перед Урядом США.

Корі Байтроу (Cory Bythrow) –  Керівник апарату Американської федерації державних службовців, член Американсько-українського ветеранського мосту

Корі Байтроу – керівник апарату Американської федерації державних службовців (American Federation of Government Employees), найбільшої профспілки держаних службовців країни, яка представляє 670 000 посадових осіб у 1000 територіальних відділеннях по всій території США. Він має ступінь магістра з державного управління від Університету Джона Гопкінса, а також ступінь бакалавра з політології від Школи громадянства та зв’язків з громадськістю Максвелла Сиракузького Університету. Містер Байтроу понад 15 років займався питаннями підтримки та адвокації прав американських державних службовців. У 2023 році він мав змогу зустрітися з командою Українського ветеранського фонду і висловив бажання підтримати українських ветеранів. Містер Байтроу прагне використати свій великий досвід для того, щоб впровадити в Україні найбільш ефективні практики з працевлаштування та реінтеграції ветеранів у цивільне життя. 

Ліндсі Черч – американський ветеран, виконавчий директор та співзасновник організації Ветерани меншин Америки (Minority Veterans of America).

Ліндсі Черч (вони) є виконавчим директором і співзасновником організації Ветерани меншин Америки – неприбуткової організації, яка займається забезпеченням справедливих умов для ветеранів, які належать до різних меншин – ветерани-представники національних меншин, жінки-ветеранки, ЛГБТК ветерани  та релігійні меншини. Ліндсі має майже десятирічний досвід роботи з ветеранами та громадськими організаціями. Вони сприяли тренінгам і оцінкам культурної компетентності, щоб переконатися, що організації та державні установи здатні ефективно й результативно обслуговувати своїх меншин і ветеранів. Ліндсі прагнуть використати свій великий досвід для забезпечення інтересів українських ветеранів, зокрема для представників різних соціальних груп ветеранів. 

З українського боку участь у презентації візьмуть: 

  • Володимир Лагута — український ветеран, чинний військовослужбовець, полковник, Голова правління Громадської Спілки “Рух ветеранів України”.
  • Дмитро Шатровський — український ветеран, чинний військовослужбовець, керівник  Всеукраїнської Громадської організації «Ветеранське Братерство».
  • Катерина Приймак — ветеранка, заступниця голови ГО «Жіночий ветеранський рух».

АНОНС: Американсько-український ветеранський міст: обмін досвідом

Запрошуємо 21 серпня о 12.00 на презентацію організації “Американсько-український ветеранський міст (US-Ukraine Veterans Bridge)“!

Це перша у світі організація, створена американськими ветеранами для підтримки українських ветеранів. 

21 серпня, 12:00

Медіацентр Україна-Укрінформ

(вулиця Богдана Хмельницького 8/16)

Спікери:

  • Джордж Чунінг (George Chewning) — американський ветеран, виконавчий директор Американсько-українського ветеранського мосту, колишній співробітник Білого дому з питань інновацій.
  • Вільям Аттіг (William Attig) — американський ветеран. виконавчий директор Ради Спілок Ветеранів (Union Veteran Council), член Американсько-українського ветеранського мосту.
  • Денніс Ді Джей Скелтон (Dennis DJ Skelton) — американський ветеран, співзасновник Paradox Sports, член  Американсько-українського ветеранського мосту.
  • Корі Байтроу (Cory Bythrow) — керівник апарату Американської федерації державних службовців, член  Американсько-українського ветеранського мосту.
  • Ліндсі Черч (Lindsay Church) — американський ветеран, співзасновник та виконавчий директор Ветеранів меншин Америки (Minority Veterans of America), стратегічний радник Американсько-українського ветеранського мосту
  • Володимир Лагута — український ветеран, чинний військовослужбовець, полковник, Голова правління Громадської Спілки “Рух ветеранів України”.
  • Дмитро Шатровський — український ветеран, чинний військовослужбовець, керівник  Всеукраїнської Громадської організації «Ветеранське Братерство».
  • Катерина Приймак — ветеранка, заступниця голови ГО «Жіночий ветеранський рух».

Під час заходу спікери обговорять питання: 

  • Яким чином відбуватиметься співпраця в рамках Американсько-українського ветеранського мосту?
  • Які задачі та цілі ставить перед собою проєкт Американсько-українського ветеранського мосту?
  • Які рішення організація пропонує для українських ветеранів та членів їхніх родин вже зараз?
  • Чи планується залучення нових партнерських організацій до цієї ініціативи?

ВАЖЛИВО: вхід лише за реєстрацією: https://forms.gle/UYa7X4SmikhUyDq27 

Довідково: 

Американсько-український ветеранський міст (US-Ukraine Veterans Bridge) — це коаліція провідних ветеранських організацій США та правозахисників, об’єднаних спільною справою для підтримки ветеранської спільноти України, яке починає розвиватися. 

У партнерстві з Українським ветеранським фондом Мінветеранів Міст об’єднує американських та українських ветеранів, керівників і експертів із питань охорони здоров’я ветеранів, пільг, освіти, працевлаштування, реінтеграції та у справах сім’ї/опікунства.

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року кількість чинних військовослужбовців в Україні зросла до 1,2 мільйона. І це число продовжує зростати з кожним днем. 

За оцінками, до кінця війни понад 5 мільйонів українців належатимуть до ветеранського середовища та потребуватимуть допомоги.

Маючи обмежений час і ресурси, щоб зосередитися на чомусь іншому, окрім війни, Україна розраховує на партнерів, щоб запозичити їхні знання та досвід заради благородної справи забезпечення кращого майбутнього для українських ветеранів та їхніх сімей.

Організація прагне задовольнити цю потребу і співпрацювати з українськими колегами, щоб побудувати ефективну систему ветеранських послуг.

Відшкодування 20 тисяч від УВФ: як уникнути найпоширенішої помилки при заповненні заявки

Вже понад рік УВФ повертає ветеранам і їхнім родинам кошти за купівлю товарів для бізнесу. Протягом цього часу спостерігаємо помилку, яку мусить виправляти майже кожен заявник.

Як її уникнути?

Чек оплати, рахунок чи видаткова накладна має бути на ім’я заявника.

Якщо ви розраховуєтесь готівкою – фіскальний чек.

Переказ коштів – квитанція банку.

В будь-якому випадку оплата повинна бути від вашого імені, адже кошти ми повертаємо саме вам.

Якщо ви візьмете до уваги цей момент, кошти надійдуть на рахунок протягом 10 днів після схвалення заявки.

Детальніше про відшкодування – читайте за ось цим посиланням.

У Києві презентували проєкт “Права ветеранів”, який реалізується за підтримки УВФ

Сьогодні ГО «Спілка ветеранів АТО» презентували проєкт «Права ветеранів», який реалізують за фінансової підтримки Українського ветеранського фонду Мінветеранів. 

ГО “Спілка ветеранів АТО” утворились у 2015 році в Харкові. Це військові, які повернулись з війни й допомагають своїм побратимам і посестрам: надають юридичні консультації та займаються реінтеграцією у суспільство.

Після першої хвилі юридичних консультацій організація має чим поділитись. Говорили на теми:

  • Робота у сфері оформлення документів, виплат та отримання правового статусу для сімей загиблих
  • Розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, дезертирства або невиконання наказів командирів. Дії сторони захисту за даними категоріями справ
  • Розшук полонених або зниклих безвісти військовослужбовців. Взаємодія з державними установами, використання альтернативних шляхів розшуку
  • Проблематика роботи з військовослужбовцями, які потратили у полон або мають статус зниклого безвісти 

Проєкт «Права ветеранів» презентували:

  • Юрій Корсунов – заступник голови ГО «Спілка ветеранів АТО»
  • Каріна Дорошенко – заступниця виконавчого директора Українського ветеранського Фонду Мінветеранів
  • Алік Керімов – очільник адвокатського бюро «Керімов і партнери»
  • Андрій Гур’єв – очільник адвокатського бюро «Гур’єв та партнери»

Модератор: Влад Якименко – начальник штабу ГО «Спілка ветеранів АТО».

Переглядайте презентацію проєкту «Права ветеранів» за посиланням: https://www.youtube.com/live/RrUt5hMQ8mI?feature=share 

Для того, щоб отримати юридичну допомогу від ГО попередньо зареєструйтесь за телефоном +380667347207 чи за ел.поштою svato@i.ua. Звернення приймають з 10:00 до 16:00.

ГО «Спілка ветеранів АТО» консультують офлайн у Харкові, а також онлайн через месенджери.

Команда УВФ – з робочою поїздкою в Полтаві

Продовжуємо працювати у регіонах — команда Українського ветеранського фонду Мінветеранів провела в Полтаві робочу зустріч “Можливості розвитку ветеранського бізнесу”.

Зустріч у форматі круглого столу відбулася у четвер, 17 серпня, в приміщенні Полтавської міської ради. 

За круглим столом зібралися, зокрема: 

  • Виконавча директорка Наталія Калмикова,
  • секретар Полтавської міської ради Катерина Ямщикова, 
  • директорка Агенції регіонального розвитку Полтавської області “Офіс євроінтеграції” Віта Клименко, 
  • керівництво Полтавської РДА, Полтавської ОВА, 
  • представники ветеранського бізнесу Полтавської області – голова ГС “Бізнес Асоціація Захисників України Коловорот Ареїв” Тарас Лелюх. 

Наталія Калмикова познайомилася із переможцями конкурсних програм Варто з Полтавщини:

  • з ветераном-підприємцем Тарасом Лелюхом, який має агробізнес «Деметра Агро-Груп»
  • Дмитром Горішнім, який займається серійним виробництвом мобільних польових симуляторів для навчання гранатометників та операторів ПТРК і ПЗРК
  • Мариною Кумечко, яка разом із чоловіком розвиває фермерське господарство “Кумечко” та іншими.
  • Ігорем та Анною Ященко, які мають фермерське господарство “БІОС”

Наталія Калмикова пояснила ветеранам Полтавщини механізм отримання допомоги за низкою конкурсних програм УВФ. Наголос — на прозорості та звітності за використаними коштами. 

“Кожен транш відбувається лише після звіту про використаний попередній. не буває так: виграти мільйон — і отримати. Після виконання умов першого траншу організація звітується, підтверджує, що все добре — і отримує другий транш”, — розповіла Наталія Калмикова. 

Крім того, керівництво УВФ навело кілька прикладів ветеранських бізнесів, які вже отримали фінансування від Фонду та успішно розвиваються, набираючи обертів. 

Під час зустрічі сторони обмінялися досвідом у сфері підтримки ветеранського бізнесу, розробили нові проєкти дієвої підтримки підприємництва захисників та захисниць, членів їх сімей.  

Ветерани-підприємці презентували власні досягнення, висловили думки щодо розвитку ветеранського підприємництва.  

“Ветеранський бізнес — це про підтримку економіки України. І держава повинна підтримувати тих, найперше, хто допоміг державі”, — наголосив Тарас Лелюх. 

Обговорили і успішні, і провальні проєкти підтримки захисників України, провели “мозковий штурм”  для розробки нових та покращення вже існуючих програм підтримки ветеранського підприємництва. 

“Кожен співробітник Фонду розуміє, що він працює із людиною – не з цифрами, не з показниками. Найперше – люди. Ми знаємо всіх наших заявників та переможців, з усіма ними ми спілкуємося. І кожна цифра в нашій роботі – це людина, її історія. Кожен, хто заходить до нас в проєкт – ми супроводжуємо його. І комунікаційно, і в його повсякденній роботі. Для нас важливо, щоби ветерани розуміли, що після їхнього повернення буде теж підтримка, бо вона є вже”,  – резюмувала Наталія Калмикова. 

Захід організували Бізнес Асоціація Захисників України Коловорот Ареїв, Рух Ветеранів України та Український Ветеранський Фонд за підтримки секретаря ПМР Катерини Ямщикової.

“Спілка ветеранів АТО” пропонує безоплатну юридичну допомогу в Харкові: як отримати

Переможці наших конкурсних програм 2023 року вже стартують свої проєкти. Ділимось з вами першою ініціативою для ветеранів від учасників конкурсу #Варто+ГО 2023.

ГО “Спілка ветеранів АТО” пропонують безоплатну юридичну допомогу.

Отримати її можуть:

  • військовослужбовці, ветерани та їхні близькі
  • члени сімей загиблих захисників і захисниць

Громадська організація консультує із найбільш гарячих нині питань:

  • проходження військової служби
  • ВЛК і МСЕК
  • оформлення пільг, виплат, статусів
  • захисту прав військовослужбовців

Для того, щоб отримати юридичну допомогу попередньо зареєструйтесь за телефоном +380667347207 чи за ел.поштою svato@i.ua. Звернення приймають з 10:00 до 16:00.

Юристи можуть консультувати вас у два способи:

  • в офісі ГО “Спілка ветеранів АТО” (Харків, Держпром, 6 під’їзд, 1 поверх, офіс 19)
  • онлайн у месенджерах

Ветеран Дмитро Мартиненко та його “Тихе місце” в Києві

До бізнесу Дмитро Мартиненко був дотичний ще з юнацького віку. 17-річний парубок орендував невеличке кафе в Подільському районі столиці, працював і навчався. У 2012 році Дмитро пішов на строкову службу до армії, а повернувшись у 2013-му працював у супермаркеті та паралельно продовжував орендувати кафе й вести власний бізнес.

У 2014 році Дмитро не міг стояти осторонь і долучився до лав ЗСУ. Воював спочатку на Луганщині. Згодом пройшов навчання та поїхав воювати на Луганщину вже артилеристом. У 2015 році Дмитро повернувся до цивільного життя до Києва. Працював у сфері торгівлі, шукав себе, а згодом доєднався до громадської організації «Київська спілка ветеранів АТО Подільського району».

«У мене є брат, він теж учасник бойових дій. Він мене записав у цю спілку. Доєднався до неї у 2019 році. Згодом я очолив організацію, бо був активним учасником, і хлопці мені довірили керувати. Я дуже відповідально підійшов до цього питання: вивчав організаційні моменти, юридичні питання, бухгалтерію», — розповідає Дмитро, підкреслюючи, що до всієї своєї діяльності підходить так відповідально.

Ветеран мав точні, розписані на декілька років наперед, плани розвитку організації, яка допомагає учасникам бойових дій та їхнім родинам. Але все задумане відійшло на інший план через повномасштабне вторгнення росіян. Дмитро каже, що ще з 2014 року розумів: великій війні бути, готувався до неї сам та готував свій колектив: «Так, ми знали про війну і перед початком, враховуючи можливе відключення зв’язку по Києву, підготували логістику: куди евакуювати близьких, куди сховати документи ГО з особистими даними наших учасників, ветеранів і до яких підрозділів колективно ми зможемо долучитись».

24 лютого Дмитро був на лікуванні, прокинувся під вибухи і зрозумів, що цей самий план потрібно негайно задіяти.

«Того ранку я знаходився у військовому госпіталі. О 5:00 ранку зібрав речі і на трамваї виїхав з госпіталю на Оболонь, де мене підібрали побратими. Ми заїхали в офіс ГО і прибрали особисті справи членів організації, щоб ворог не отримав швидко інформацію про близьких учасників АТО/ООС. Уже за декілька годин ми були в новоорганізованому «Азові». Своїм колективом ми об’єднались у підрозділ, а ввечері 24-го були в управлінні поліції міста Київ, де отримали АКСУ і набої», — згадує той день Дмитро.

Ветеран разом із побратимами брали участь у бойових діях в Ірпені, Мощуні, у Макарівському районі Київщини. Згодом Дмитру запропонували створити свою групу, з якою він брав участь у захисті держави на Запорізькому та Донецькому напрямках. У цей час і робота громадської організації змінилася.

«Ми переключили роботу ГО на стримання ворога, забезпечення військових необхідними речами і систему інформативної логістики в Києві та області. Створювали підрозділи для охорони дітей і жінок у бомбосховищах Подільського району та охорону центрів з надання гуманітарної допомоги», — розповідає Дмитро.

Чоловік продовжує служити у війську на найгарячіших напрямках. А в перервах між ротаціями ветеран разом із командою зміг відкрити вже дві кав’ярні «Тихе місце» в Києві. Здійснити свою давню мрію та створити у столиці особливе місце з особливою місією Дмитру допоміг Український ветеранський фонд. Ветеран став одним із переможців конкурсної програми «Варто 2.0» та отримав кошти на створення кав’ярні.

«Успішний бізнес має завжди виживати у критичних ситуаціях, і я радий, що нам у цьому допомогли», — ділиться з нами ветеран Дмитро Мартиненко.

Першу кав’ярню Дмитро відкрив у 2022 році. «Тихе місце» — це затишний заклад із ароматною, смачною кавою та особливою патріотичною атмосферою.

«У кав’ярні є фотозона зі світлинами військових. Вони нагадують про вклад військових і волонтерів у перемогу. Люди купують собі каву, насолоджуються тихою та приємною атмосферою, спілкуються. Відвідувачі можуть подякувати військовим особисто або ж допомогти армії. Адже частина нашого прибутку йде на діяльність ГО — допомагаємо військовим на передовій», — розповідає Дмитро.

Ветеран пояснює, що до відкриття кав’ярні, як і до усіх своїх справ, він підійшов системно та відповідально.

«Насправді ідея створення кав’ярень «Тихе місце» базувалася на десятках факторів. Усе склалось. По-перше, я вже мав власний досвід ведення бізнесу з внутрішньою і зовнішньою політикою; по друге, ми шукали шляхи забезпечення ГО фінансовою підтримкою. Також у мене є багато друзів із кав’ярнями, які ділились досвідом. Я мав частину грошей — свої «бойові», які використав для створення бізнесу. І, звісно, я вже мав професійну та надійну команду в ГО. Це перевірені люди, які працюють зі мною на результат. Ми не просто створюємо кав’ярню для заробітку, наша ціль — створити безкоштовну і успішну франшизу для УБД, які повернуться після перемоги додому», — з гордістю говорить Дмитро Мартиненко.

У березні, завдяки коштам від УВФ, відчинила свої двері вже друга кав’ярня «Тихе місце» в Києві. І плани Дмитра про цілу мережу патріотичних кав’ярень стають дійсністю. Наступний крок для ветерана підприємця — створення безплатної франшизи «Тихе місце» для ветеранів та їхніх родин.

«Це змога передати досвід учасникам бойових дій, які повернуться додому. Більшість людей, хто повернеться, скоріш за все, будуть мати якісь заощадження. Успішно створити свій бізнес складно. А ми вже пройшли цей етап становлення. Як-то кажуть, наберемося досвіду і зможемо передавати його іншим — уже без помилок та складнощів», — каже ветеран.

Сьогодні Дмитро Мартиненко продовжує захищати країну, а його заклади кожного дня гостинно відчиняють двері для відвідувачів: пригощають горнятком кави, запрошують на заходи від ГО «Спілка ветеранів АТО» — безплатні адвокатські послуги, уроки англійської та інші.

Дмитро каже, що і в бізнесі, і у війську впевнено йде до своєї мети: «2022 рік був дуже драйвовим. 2023 — теж такий. За цей час у мене навіть не було часу на страх або хвилювання. Я просто працюю. Що мене надихає та мотивує? Це наші дійсно незламні люди, можливість реального знищення ворога та створення українського успішного майбутнього».

Першоджерело – “Дзеркало тижня”

Тетяна Купянська залишила Маріуполь та відкрила на Поділлі кафе: ще одна історія бізнесу, якому допомагає УВФ

Тетяна Купянська має статус ветеранки АТО. Вона родом з Маріуполя й багато років працювала там слідчим. Через роботу в органах внутрішніх справ у 2014–2015 роках їй довелося долучитися до антитерористичної операції. 

«У нашому місті на той період долучалися майже всі», — каже Тетяна. 

Після окупації Маріуполя навесні 2022 року вона переїхала до Хмельницького й з лав поліції звільнилася. Відтоді переселенка взялася за ідею відкрити в Хмельницькому власне кафе.

«Ідея була давно. Це ідея, якщо чесно, моїх батьків. Вони планували це зробити ще в Маріуполі, але війна внесла свої корективи. А тепер у мене підросла дитина, з’явився вільний час, можна займатися», — каже Тетяна, яка виховує дитину сама.  

Про допомогу від Українського ветеранського фонду жінці розповіла подруга.  

«Будемо займатися з нею разом. У неї була крамниця і є бухгалтерський досвід. Вона мені допомогла зробити заявку. І так сталося, що я виграла конкурс», — розповідає Тетяна.  

Кошти планують витратити на обладнання, посуд, меблі.

«Бюджет фонду дає мільйон гривень. Але для повної реалізації потрібно набагато більше грошей. Будемо старатися приймати участь і в інших грантах. Сума не охоплює всього», — зауважує підприємниця. 

Відкриття закладу дозволить створити сім — вісім нових робочих місць. За словами Тетяни, їй потрібно взяти  три-чотири людини на кухню, два касири на лінію роздачі, а також адміністратора та прибиральницю. 

Першоджерело – “Пенсійний кур’єр”.

Ветеран Тарас Лелюх і його аграрне підприємство на Полтавщині: історія успіху

Тарас Лелюх – ветеран, громадський діяч і підприємець із Полтавської області. Із дитинства він захоплюється військовою справою, готувався сам до повномасштабного вторгнення і навчав інших. Разом із побратимами створив власний агробізнес і, не зважаючи на усі виклики для підприємців у 2022 році, і далі розвиває власну справу.

– Чи була ваша служба у лавах ЗСУ свідомим вибором?

– Від самого дитинства я вивчав основи військової справи та рукопашного бою. Любов до цього у мене спадкова – від батька, учасника бойових дій. Захоплення дитинства переросло у хобі життя. Постійно брав участь і проводив сам військові табори й змагання.

Уже з 1999 року ми знали, що війна з росіянами неминуча. До мого батька приїхали його знайомі з Ічкерії, сказали: “Готуйтеся, ви наступні”. І ми готувалися. У Полтавській області ми ще на початку 2000-х знищили три пам’ятники Леніну до того, як це стало мейнстримом. Ще я займався страйкболом. Я особисто знаю Андрія Білецького, він керував “Патріотом України”, я – “Полтавським тризубом”. Ми до них приїжджали на різні вишколи, його хлопці з нами тут тренувалися. Під Полтавою ми зробили тренувальну базу. Багато років там хлопці тренувалися. Там само проводили навчання спочатку добровольців, а вже у 2022-му ми там навчали хлопців, які прийшли у військкомат.

– Як ви зустріли війну у 2014 році?

– Залишив перспективну роботу у сфері IT і вступив до батальйону “Азов”. Я не міг не піти воювати. Я все життя готувався до війни. З “Азовом” я брав участь у бойових діях. Був інструктором із тактики та виживання. Коли батальйон переформувався у полк, я не зміг туди потрапити через стан здоров’я. До грудня 2014 року я був у батальйоні “Азов”, а із січня 2015-го – у батальйоні спеціального призначення “Полтава”. Виконував там різні завдання: патрулювання на другій-третій лініях, зачистку населених пунктів, прикриття артилерії полку “Азов” під час Широкинської операції. Під час служби дістав два поранення й у 2015 році повернувся із зони бойових дій. 

– Важко було починати цивільне життя?

– Я просто почав займатися громадською діяльністю. Тоді разом із побратимами ми допомагали атовцям отримати належні їм пільги та виплати, земельні ділянки. Згодом створили власне підприємство ТОВ “Деметра Агро-Груп”. 

Процес отримання ділянок був складним. Але ми на всеукраїнському рівні рухаємо це питання, допомагаємо іншим учасникам бойових дій. Створили робочі групи, підписали меморандум між геокадастром і Радою ветеранів. Загалом ми змогли допомогти отримати законні земельні ділянки майже 4 тис. учасників бойових дій у Полтавській області. Частина із цих хлопців захотіли здавати нам в оренду свою землю. Ми обробляємо понад 500 ділянок учасників АТО. Нас усі відмовляли, казали не лізти в агросферу. Але ми повірили в себе і змогли досягнути гарних результатів – і бійцям допомогли отримати землю, і самі сформували господарство, яке працює вже п’ять років.

– Як швидко вдалося розвинути бізнес?

– Бізнес згодом став прибутковим, але шлях до цього був дуже непростим. У перший рік діяльності вийшли в нуль, у другий рік узагалі пішли в мінус, але далі прибутки почали надходити.

У нас були величезні плани. Разом із Мінагрополітики ми були в робочій групі щодо програми розпаювання земель Національної академії аграрних наук України. Нам пообіцяли, що учасникам бойових дій виділять 20% цих земель по всій Україні. І ми планували допомогти нашим бійцям отримати землю. Частина бійців збиралася долучитися до нас, тож ми б могли розширити і свою діяльність. Планували, яку техніку потрібно закупити, щоб розширитися. Деяких бійців ми вчили працювати на техніці під майбутнє розширення, але не так склалося, як гадалося.

На одному з завдань біля Бахмута влітку я дістав поранення. Тепер мене визнали обмежено придатним і не хочуть брати на передову

– Усе змінило повномасштабне вторгнення?

– Так, війна. Разом із побратимами й однодумцями я не припиняв готуватися до неминучого вторгнення. Ще з листопада 2021 року до лютого 2022 року ми до чотирьох разів на тиждень проводили навчання для цивільних: як поводитися під час авіаційних нальотів, що робити під час артилерійських обстрілів, як поводитися зі зброєю, як надавати першу домедичну допомогу. Була така акція “Не панікуй, готуйся”, ми також до неї долучилися, разом з “Азовом” і Рухом ветеранів України. До 24 лютого ми підготували понад 2 тис. цивільних загалом.

24 лютого я планував провести черговий вишкіл із 600 учасників, але зранку мене розбудив дзвінок побратима з Миргорода: “Нас бомблять. Війна почалася”.

Ми думали, що напад буде 26 лютого. 24 лютого за декілька хвилин після дзвінка побратима над моїм будинком пролетів літак. Але я не панікував, у мене все було зібрано. О 6.00 ранку я вже був у військкоматі з власною зброєю. Мені дали чотири години, щоб вивезти дружину та дитину в село. І після обіду я вже знову був у військкоматі й допомагав усе організовувати.

Ще із 2018 року я був у першому оперативному резерві роти охорони Полтавського військкомату, тож у 2022 році призвався на службу туди на посаду гранатометника, паралельно навчаючи бійців та інструкторів військової справи. Згодом доєднався до окремого штурмового підрозділу “Одін” Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Нас спочатку долучили до 72-ї бригади. Ми виконували найскладніші завдання на небезпечних напрямках. На одному з таких завдань біля Бахмута влітку я дістав поранення. Тепер мене визнали обмежено придатним і не хочуть брати на передову. Незабаром буду проходити військово-лікарську комісію, сподіваюся, що цю обмежену придатність “приберуть” і я знову зможу поїхати воювати. Із мене ще буде користь для ЗСУ.

– Чим займалися під час реабілітації?

– То була можливість приділити трохи часу агробізнесу. Адже основна команда наразі – це я сам, мій побратим Олег, на якому зараз ведення бізнесу, адже Олег має трьох малих дітей і залишився в Полтавській області.

“Деметра Агро-Груп” – це високотехнологічне підприємство, ми замовили постійну супутникову зйомку всіх наших полів, проводимо аналіз ґрунтів. На ній ми можемо бачити, чого і де не вистачає рослинам для розвитку. У нас були свої квадрокоптери для того, щоб облітати поля, дивитися, як і що росте (зараз ми ці квадрокоптери на війну передали). Ми робили аналізи кожної діляночки. Ми дуже серйозно до бізнесу ставимося. Але ця війна сильно вдарила по всьому агросектору. У нас у середньому 1 га приносив до 10 тис грн чистого прибутку. А зараз у нас мінус декілька мільйонів. Оце така робота була цього року.

Ціни на все виросли в рази, особливо ціна солярки, у 2,5–3 рази. А ціни на зерно впали вдвічі. Плюс погодні умови не давали зібрати урожай. 30% урожаю залишилося на полі й зіпсувалося. У нас була прописана стратегія розвитку нашого підприємства на п’ять років наперед: що і коли потрібно придбати, як збільшити штат працівників. Тепер усі ці плани повністю зруйновано, більшість наших працівників зараз воюють, частина з них дістали серйозні поранення, декого вже немає серед нас і, відповідно, для бізнесу ситуація наразі дуже складна.

– Чи є можливість реанімувати ваш бізнес?

– Не дати нашій справі занепасти допоміг виграш у конкурсній програмі “Варто 2.0” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Ми отримали 1 млн грн і скеруємо ці кошти на придбання сівалки точного висіву й комп’ютера із GPS для ефективнішого посіву зернових. Це актуально з кількох причин. По-перше, це економія часу. Оптимальними для засіву є декілька днів на рік – це посівні дні, і важливо встигнути саме у цей час. Нам якраз не вистачає такої сівалки. Якби вона була в нас раніше, ми б замість мінусів вийшли б у плюс, бо швидше б посадили, воно швидше б зійшло, і ми швидше б зібрали урожай, поки його не замочили дощі. Окрім того, наші поля дуже розкидані. Земельні ділянки не поруч одна з одною, тому на всі процеси йде більше часу. Зараз чекаємо на сприятливі погодні умови й незабаром заберемо сівалку й уже розпочнемо роботи. 

– Тобто зараз основна ваша діяльність – це розвиток бізнесу?

– Я продовжую працювати і на фронті, й у бізнесі, шукаючи можливості для розвитку і для себе, і для інших ветеранів. Для цього ще рік тому ми створили громадську спілку “БАЗУКА” (Бізнес-асоціація захисників України “Коловорот Арея”). За пів року існування, ще до повномасштабного вторгнення, ми змогли провести декілька навчань і семінарів щодо бізнесу для учасників бойових дій. Завдяки співпраці з обласною державною адміністрацією понад 10 наших побратимів дістали гранти від області на започаткування бізнесу. Маємо ще результат: дві фірми з нашої асоціації отримали кошти на бізнес за програмою “Варто 2.0” від Українського ветеранського фонду.

Ветеранський бізнес має певні особливості побудови партнерських відносин. Довіряючи один одному на полі бою, ми продовжуємо це робити й у бізнесі. Отже, спільнота ветеранів, які були надійними побратимами і стали надійними партнерами, дійсно потужна.

Першоджерело “Гордон”.

Ветеранський бізнес сфери АПК під час війни: три натхненні історії успіху

На жаль, у період війни плани жити у класичній державі соціального добробуту відходять у тінь, а в пріоритеті — перемога й все навколо неї. Відтак необхідно втілювати державні програми, які принесуть максимальний прибуток.

Одна з них — підтримка ветеранського бізнесу. Чому це важливо зараз, як підтримувати ветеранів та на що українцям слід звернути увагу, детально описала у своїй колонці виконавча директорка Українського ветеранського фонду Наталія Калмикова.

$8,7 млрд — саме така попередня оцінка збитків агропромислового комплексу України. Їх завдала Росія за рік повномасштабної війни. Про це йдеться у звіті, який оприлюднила Київська школа економіки. Ігнорувати чи оминути цю цифру не вийде, адже сільське господарство є одним із напрямів індустрії, що формує світову економіку. 

Міцними драйверами у відновленні потужностей українського агропромислового комплексу (АПК) є ветерани-підприємці. Адже вони опановують нові технології, напрацьовують та передають досвід і не бояться долати виклики та труднощі. 

Згідно з нашим дослідженням Потреби ветеранів, понад 60% ветеранів хочуть відкрити власну справу. Саме тому підтримувати ветеранський бізнес та надавати ветеранам дієві можливості — це пріоритетна ціль Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Одна з конкурсних програм Фонду скерована на підтримку бізнесу у сфері сільського господарства та АПК. Десять ветеранів та членів їхніх родин стали переможцями #Варто РобиТиСвоє та отримали до 1,5 млн гривень на розвиток власної справи.

Це не єдина конкурсна програма від Фонду. Наразі до 21 серпня триває набір заявок до програми #Варто: золоті руки. Учасники матимуть можливість отримати фінансування у розмірі від 500 тисяч до трьох мільйонів гривень на власну справу. 

Поділюся історіями успіху ветеранського бізнесу у час війни. Зокрема про те, як ветеран створив ягідний бізнес, як дружина та невістка полеглого захисника втілили у життя його мрію про равликову ферму та про те, як батько загиблого воїна відкрив ветаптеку, тим самим повернувши себе до життя. 

Читайте колонку повністю за ось цим посиланням.

Банківські реквізити:

Український ветеранський фонд
ЄДРПОУ 44565396
МФО 820172
UA388201720313231001301022947
в Державна казначейська служба України м. Київ

Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/ company Name УВФ IBAN Code UA863052990000025300015000517
Назва банку/ Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/ Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/ Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 001-1-000080
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASUS33
Банк-кореспондент/Correspondent bank JP Morgan Chase Bank, New York ,USA
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 890-0085-754
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank IRVT US 3N
Банк-кореспондент/Correspondent bank The Bank of New York Mellon, New York, USA
Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/company Name УВФ IBAN Code UA453052990000025302035000647
Назва банку/Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/ Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/ Account in the correspondent bank 400886700401
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank COBADEFF
Банк-кореспондент/Correspondent bank Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 6231605145
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASDEFX
Банк-кореспондент/Correspondent bank J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY

Партнерство

Ці питання допоможуть нам першочергово зрозуміти Ваші очікування, як потенційних партнерів, та визначити спільні цілі для успішного початку співпраці.

    Зазначте назву Вашої організації.*

    Вкажіть сферу діяльності організації.*

    Контакна електронна адреса*

    Контактний номер телефону*

    Якщо у Вас є вебсайт, будь ласка, залиште на нього посилання.

    З якою аудиторією Ви переважно працюєте?*

    Які напрямки або сфери діяльності Ви розглядаєте для співпраці?*

    Які результати Ви очікуєте досягти через потенційне партнерство?*

    Які ресурси Ваша організація готова запропонувати в межах партнерства? Чи є Ваші послуги безкоштовними для нашої цільової аудиторії?*

    Які у Вас очікування від УВФ у рамках потенційного партнерства?*

    Чи є у Вас досвід співпраці з партнерами, подібними до нашої установи?*

    Що є для Вас пріоритетним в реалізації партнерського проєкту?*

    Як Ви уявляєте розподіл обов'язків у партнерстві?*