Завдяки йому військові знають, де згущене молоко, каша чи борщ!
Ветеран Олексій Логачьов та його друкарня “Веда” виготовляють етикетки для страв на фронт, журнали звітності та амбулаторні карти для ЗСУ.
Але його друкарня може виконати будь-яку поліграфічну примху!
Олексій реорганізував бізнес і перевів на цифровий друк. Допоміг у цьому Український ветеранський фонд.
Дізнайтеся його історію у відео ШоТам:
«З 2003 року я займався будівництвом, металоконструкціями, пічним опаленням. Але у 2019 році все-таки виявив громадянську позицію й пішов до Збройних сил. Пройшов дві ротації на Донбасі й застав уже близько семи місяців цієї війни», — розповідає Олексій Клюковкін, який представляє Полтавщину.
Загалом він прослужив 3,5 роки, звільнившись у вересні 2022 року за сімейними обставинами.
Олексій уже був співзасновником підприємства «АЛЄКО ГЛОБИНЕ», яке надавало будівельні послуги. Але перебування на фронті надихнуло його відкрити на базі підприємства зовсім інший цех — з виробництва автономних обігрівачів.
«Перебуваючи в Збройних силах, мені завжди хотілося мати якийсь автономний обігрівач. Щоб було мінімум палива й більше тепла. Адже я маю досвід роботи з пічним опаленням і можу відтворити всі процеси», — каже Олексій.
Врешті-решт він створив власний унікальний обігрівач.
«Боявся енергетичної кризи, хотів обігріти свою сім’ю. Тепер я розумію, що ці обігрівачі можуть допомогти й населенню, особливо, якщо буде повний блекаут», — розповідає ветеран.
Розробка винахідника — це щось на кшталт буржуйки. Але секрет обігрівача — у паливному елементі, який може горіти більше як три години, і в спеціальному теплообміннику, який дуже добре обігріває приміщення.
«Паливний елемент створюється на основі парафінів і стружки, що спресовуються. Це, між іншим, дає мінімальний вихід вихлопів. Але можуть бути й інші наповнювачі. Можна закласти до обігрівача, наприклад, тканину, пролиту жиром. Тобто навіть не купуючи спеціальний паливний елемент, будь-яка родина зможе вижити в критичних умовах», — пояснює Олексій.
Звісно, є в планах виробництво таких обігрівачів і для армії.
«Була попередня розмова з військовими. Хочу передати якісний зразок і підписати договір на їх вироблення», — каже підприємець.
Кошти від ветеранського фонду підуть на необхідне обладнання й стартові матеріали.
«Якби не спеціалісти й моя команда, то подавати заявку на конкурс було б важче. Я ж планую, щоб підприємство працювало, підбираю співробітників. Тому не обійшлося без допомоги людей з юридичною та економічною освітою», — констатує Олексій Клюковкін.
Наостанок він дуже попросив нашу редакцію виразити щиру подяку співробітникам ветеранського фонду. Назвав всіх поіменно — і директорку, і менеджерів:
«Приємно було працювати, гарні спеціалісти. Хотілося б, щоб їх відзначили».
Влітку 2014 року Богдана Сидоренко пройшла медичні курси й записалася в добровольці. На той час вона була звичайною студенткою, але залишила навчання й разом з однодумцями поїхала на передову надавати військовим медичну допомогу.
З АТО Богдана повернулася у 2016 році й спочатку працювала в благодійному фонді. А з часом зрозуміла, що може принести користь військовим іншим чином. У 2017 разом із сестрою вони організували підприємство з пошиття одягу. Богдана стала власницею, а її сестра Рената Габер — виконавчою директоркою. Зауважимо, що бізнес виник не на порожньому місці, адже до цього швейною справою займалися батьки дівчат.
ТОВ «Ніка-Текст Плюс» шиє спецодяг насамперед для Збройних сил. Втім, є замовлення на вироблення уніформи й для інших підприємств, зокрема й таких великих як Укрпошта чи Укрзалізниця. Є як комерційні, так і державні замовлення, але пріоритетний напрям — армія.
«Минулого року коштів бракувало. З кредитуванням було складно, інвестори на зв’язок не виходили. На допомогу прийшов Український ветеранський фонд. Вони нам подзвонили й запропонували взяти участь у конкурсі. Наш юрист ознайомився з програмою й ми почали готувати документи. Плануємо розширення виробництва, адже потреба щодо забезпечення одягом в армії зростає», — розповідає Рената.
Зараз в їхньому філіалі працюють близько 100 людей. Завдяки коштам ветеранського фонду сестри планують створити ще понад 30 робочих місць.
«У нас на підприємстві є навіть своя навчальна база. Тобто можна пройти відповідні курси й отримати робоче місце. У нас маленьке містечко й роботу тут знайти дуже важко, особливо під час війни», — констатує сестра нашої героїні (підприємство знаходиться в місті Ямпіль на Вінниччині).
Гроші від ветеранського фонду підуть на додаткове виробниче обладнання, зокрема, на промислові швейні машини. Це дасть можливість збільшити обсяг виготовлення військової форми та прискорить процес виробництва. Адже від Міністерства оборони та Нацгвардії вже плануються додаткові замовлення.
Кількість жінок в українській армії має один із найбільших показників у світі.
За різними даними зараз ми маємо від 40 до 70 тисяч військовослужбовиць. Кожній із них потрібна саме жіноча форма.
Жіночий Ветеранський Рух об’єднались разом із представниками fashion-індустрії та відкрили цех з пошиття жіночої форми.
Катерина Приймак одна із лідерок Жіночого ветеранського руху розповідає, що дівчата почали звертатись із проблемою – отримують чоловічу форму, яка зовсім їм не підходить. Щоб розв’язати цю проблему, почали шити форму власними силами.
Перша партія із 50 форми комплектів, вже поїхала до захисниць. А щоб надалі допомагати – звернулись в Український ветеранський фонд.
“Наш цех потребував ресурсу і розвитку, тому що потенціал – величезний. Тут працюють талановиті люди, але мало обладнання, воно недостатньо професійне. Тому ми написали проєкт в Український ветеранський фонд на розвиток швейного цеху. Плануємо, що він продовжить свою волонтерську роботу. Також хочемо створювати цивільний одяг, який, сподіваємось, буде приносити прибуток”, – ділиться планами Катерина Приймак.
На кошти від УВФ планують придбати нові швейні машинки. Співзасновниці хочуть налагодити власне повноцінне виробництво. Також їхня ціль надавати робочі місця жінкам-ветеранкам, щоб ті після перемоги України могли здобути нову професію.
Під ТМ «Veteranka» планують відшивати дві лінійки одягу: мілітарі й дизайнерський. Наразі продовжують шити необхідне – форму, футболки, спідню білизну.
Фото — з особистого архіву та Elle.
“Почну оновлення із печі. Це ж як двигун в авто” – говорить власник однієї з піцерій з мережі Veterano Pizza, ветеран Ігор Чепіжко.
Після АТО він не хотів повертатись до журналістики. Пригадав, що з дитинства захоплюється куховарством і пішов працювати у Veterano Pizza. Готував в колі ветеранів і ветеранок. Але згодом поставив собі планку – і у 2018 році відкрив перше відділення доставки Veterano Pizza у Києві.
Команда зібрала кошти у друзів, додали свої заощадження і придбали б/в обладнання.
“Налагодити процес роботи було непросто. Були помилки, технічні труднощі. Згодом команда, як то кажуть, “набила руку”, і зараз процес уже пішов.”, – каже ветеран.
З повномасштабним вторгненням Ігор Чепіжко повернувся до захисту країни – долучився до ТрО. Його будинок – у Стоянці. Там стояли мопеди, на яких кур’єри доставляли піцу.
“Весь цей парк стояв у дворі, навіть із ключами у замках запалювання і документами під сидіннями, бо ніхто не очікував такого широкого вторгнення. Але якимось дивом нас оминуло це, мародери не зайшли. А прильоти були за 100 метрів будинку”
Коли росіяни відійшли з Київщини Ігор Чепіжко з командою розуміли, що треба відновлювати роботу. Київ у квітні був напівживий, полиці з продуктами пустували. Але вони зібрались й вирішили запускати піцерію, як волонтери, щоб годувати хлопців на блокпостах, патрульну поліцію.
“Про заробіток не йшлося. Кошти, які ще трохи залишалися на балансі, ми витратили на продукти. Частину продуктів нам привезли безоплатно. Ми почали виробляти нашу продукцію і роздавати тим, кому це потрібно. Команда продовжувала робити це, поки у Києві не стабілізувалася ситуація.”
До Києва починали повертатись люди, відкривались кав’ярні, Veterano Pizza потребували другого дихання. Старе обладнання було зовсім не придатне до роботи.
Ігор Чепіжко почув про конкурс #Варто 2.0. від бойового побратима Сергія Свириденка. Сергій переміг у конкурсі, перевіз козину ферму з Донеччини на Волинь й отримав фінансування на розвиток власної справи. Тож вирішив розповісти про це другу.
Ігор Чепіжко також взяв участь і переміг.
“Тепер поетапно будемо замінювати обладнання. Починаємо з печі, бо це як двигун в автомобілі. Застаріле вивезу на майданчик, де його трохи “підрихтують”. Це буде запасне обладнання на майбутнє відкриття нових закладів. У мріях і планах – розширення зони доставляння, нові заклади. Це – нові робочі місця, які наразі є необхідністю, особливо для захисників, які повертаються з фронту. Тим самим ми допомагаємо державі. Чим більше бізнес працює, створює нові робочі місця, тим більше податків надходить до бюджету. Країна має жити, працювати навіть в умовах воєнного стану.”
Ми раді допомагати усім ветеранам. Особливо цінно, коли вони піклуються і про своїх побратимів і посестер. Пропонують їм робочі місця, волонтерять.
Двічі витягував себе після контузій і флешбеків. Тепер допомагатиме реабілітуватись іншим.
Ветеран Денис Дудник відкрив хаб психологічної допомоги «Танто». Бо хоче підтримати військових, які, як і він, захищали державу. У хабі психологи допомагатимуть жінкам і чоловіками морально відновитись та отримати нові ментальні навички.
Але що було до цього. Читайте історію ветерана Дениса Дудника.
Денис – професійний льотчик. З 1993 по 1995 служив в аеропорту Бельбек у Севастополі. Але далі почав шукати власну улюблену справу. Спробував різне:
здобув освіту у Міжрегіональній академії управління персоналом і працював у сфері продажів мав власну справу – проєктував та монтував системи вентиляції, кондиціювання та опалення
У 2014 як доброволець воював під Дебальцевим і Волновахою. У 2015 повернувся до цивільного життя. Денис Дудник мав сильний ПТСР, депресивний стан, панічні атаки. Йому не допомагали антидепресанти. Вирішив практикувати альтернативну медицину – рейкі. Це ветерану допомогло.
Денис відкрив майстерню з виготовлення ножів. Це був хороший спосіб реабілітації для нього і для інших ветеранів АТО/ООС, які мали там працювати. Але її знищили росіяни під час повномасштабного вторгнення.
24 лютого 2022 року Денис Дудник став на оборону Ірпеня – приєднався до ДФТГ. Боровся попри хворобу. А ще переживав за кицьок, які залишились у його домі, в частині Ірпеня, яку захопив ворог.
«Зрештою виявилося, що будинок мій розбитий вщент. Він тепер вже тільки під знос, але мої кішечки вижили» – каже ветеран Денис.
21 березня росіяни штурмували Ірпінь, але замість бою обрали мародерство. Ветерана Дениса та його побратимів врятувала російська жадібність. Вони не виконували бойове завдання, а крали українське добро.
Того самого дня Денис Дудник отримав поранення. Згодом повернувся у стрій, але почувався так само як після АТО.
«Після того, як я зміг самого себе «вивезти» зі складного стану після Ірпеня, я зрозумів, що хочу допомагати іншим» – каже ветеран.
Денис Дудник став переможцем конкурсної програми Українського ветеранського фонду #Варто 2.0. Він отримав кошти на відкриття хабу психологічної допомоги. І вже 4 березня він відкрив двері «Танто».
У хабі чекають чоловік і жінок, які воювали, які втратили близьких під час війни. Професійні психологи допоможуть вам прожити свої емоції та навчитись «вивозити», як і Денис Дудник навчився це робити після складних бійнь.
Український ветеранський фонд Мінветеранів радий допомагати ветеранам у відкритті їхніх бізнесів. Особливо, коли справа суспільно корисна. Що з впевненістю можемо підтвердити у ситуації з ветераном Денисом Дудником.
Ветеранський бізнес — це часто про винахідливість, креативність, бажання полегшити життя споживачу та взаємопідтримку.
Сьогодні розповімо про ще одного переможця конкурсної програми #ВАРТО — ветерана Володимира Скосогоренка. Він отримав кошти на розширення виробництва із переробки часнику на пасту, а ферментованого чорного часнику — для створення спецій та соусів та фасування їх у стіки для разового використання.
“Скажіть, ви любите чавити часник, а потім мити ту часникодавку, чистити її зубочисткою? Ні? У нашому бізнесі було важливо відшукати біль споживача і задовольнити його. Ми знайшли — ми звільняємо людей від того, щоб мити часникодавки”, — усміхаючись, розповідає про свою справу Володимир.
Володимир Скосогоренко захищав Україну в 2014-2015 роках на Луганському напрямку. Після служби почав шукати себе і так став навчатися на психолога, щоб допомогти собі та іншим. Зокрема і зараз він волонтерить як психолог в роботі з пораненими військовими та тими, хто перебуває на реабілітації.
У бізнес вирішив піти, бо прагнув заробляти гроші… аби допомагати учасникам бойових дій із психологічною реабілітацією та фінансувати проєкти із надання психореабілітації ветеранам російсько-української війни та членам їхніх родин.
Володимир ділиться, що власна справа для нього почалася із певної цікавості — як свої бойові навички можна застосувати у підприємницькій діяльності? І зараз він впевнено всім каже, що з ветеранами треба мати бізнес бодай тому, що вони хочуть робити продукт кращим, якіснішим і корисним.
Як все почалося? Із друзями-ветеранами Володимир тривалий час шукав свою бізнес-нішу, а потім згадав, що має свої два законні гектари землі, які він здав в оренду фермерові. Цей фермер на тій землі вирощував часник. Володимир запросив його поговорити і зрозумів, що це воно. Так у 2021 році він розпочав власну справу. Тоді команда складалася із кількох ветеранів.
Згодом Володимир Скосогоренко почав досліджувати рослину детальніше та зрозумів, що це і взагалі ветеранський продукт. Каже: “В армії багато гіпертоніків, а часник знижує тиск і має ще безліч інших корисних властивостей”.
Після 24 лютого, переважно всі побратими Володимира пішли на фронт, а йому через отримані травми в 2014-2015 роках — сказали залишатися у тилу і створювати для них нові робочі місця, щоб було куди повертатися після Перемоги. Володимир залишився, займався інформаційним фронтом, стежив за психічним станом волонтерів, а коли все більш-менш унормувалося, продовжив розвивав “часниковий” бізнес.
Зараз Володимир працює над двома напрямками — створення часникової пасти у маленьких стіках та спецій із ферментованого чорного часнику. Говорить, що часник, як і сало, це — суперфуд.
“Яка моя мрія? Хочу на смітниках бачити пусті упаковки з-під нашої продукції!”, — ділиться ветеран. — “А якщо глобально, то після того, як заполоню Вінницю та всю Україну нашою часниковою продукцією, планую виходити і на міжнародний ринок”.
Володимир мотивує своїми роздумами: “У бізнесі важлива не стільки ідея, бо ідей в повітрі витає багато, але вони часто розчиняються, бо не було потрібних знань для реалізації. Важливо розібратися. Бо коли ми починали, то орієнтувалися на один ринок, а воно не пішло. Потім ми сіли, подумали, змінили вектор і все запрацювало. Головне, впертість”.
Ветеран Артур Красовський — один із переможців конкурсу фінансування бізнесу #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
Артур розвиватиме виробництво натурального екологічно чистого меду і корисних бджолопродуктів “Азовські бджілки”. Займатиметься розведенням бджіл “української степової” та “карпатської” порід.
“Бджільництвом почав займатися 5 років тому. Це було хобі після того, як звільнився зі служби. З 2012 року працював у поліції, розслідував економічні злочини. З початком російського вторгнення у 2014 році був залучений до оборони на лінії розмежування поблизу Маріуполя”, — розповідає Артур Красовський.
Після звільнення зі служби чоловік вирішив перетворити бджільництво з хобі на джерело доходу. Жив у Мелекіне, це поблизу Маріуполя. Там тримав пасіку. З початком повномасштабної війни йому довелося покинути дім й переїхати до Хмельницького.
“Їхати довелося через десятки блокпостів, сірими обхідними шляхами. Тому ні бджіл, ні іншого свого майна забрати не міг. Усе, що лишилися на тимчасово окупованій території — знищено. У мене було відкрите підприємництво. Думав займатися бджільництвом, але з грошима було складно. Побачив в інтернеті, що Український ветеранський фонд фінансує розвиток ветеранського бізнесу. Подав заявку — і виграв, хоча навіть не очікував. Був приємно вражений”, — ділиться ветеран.
За словами захисника, у планах: виробництво меду, фасування його в стіки, приготування солодощів. А ще надаватимуть послуги з апітерапії. Це спеціальні будиночки, які стоять на вуликах й там відпочивають люди. 20 хв відпочинку в “бджолиному будиночку” заміняє повноцінний сон.
До роботи на пасіці та підприємстві залучатимуться 6 осіб: помічники-пасічники, фасувальники, фахівець з маркетингу. А з весни розширятимуть пасіку до 500-600 вуликів.
Щиро тішимося, що можемо підтримати такі проєкти. І нагадаємо, що до 26 листопада ми приймаємо заявки на ще один конкурс ВАРТО 2.0. І сами ви можете стати переможцем та отримати від 500 тисяч до 1 мільйона на розвиток свого бізнесу.
Фото: з особистого архіву Артура Красовського.
Знання психолога допомогли ветерану покращити свій стан після бойових дій. Тепер Володимир Мамалига відкриває хаб для захисників і захисниць, майбутніх ветеранів, де вони зможуть отримати необхідну їм підтримку. А ще тут працюватимуть психологи, юристи, будуть тренінги та навчання.
Володимир з власного досвіду знає, наскільки важливими є підтримка та живі зустрічі для тих, хто повернувся з фронту. Під час них вони можуть отримати допомогу та просто поспілкуватись. 57-річний чоловік, батько 5 дітей, дідусь 4 онуків, і сам пройшов цей шлях. У 2014 році став добровольцем в одному з підрозділів ЗСУ. Воював на Донецькому напрямку. Був снайпером. Коли повернувся із зони бойових дій, Володимир почав допомагати ветеранам.
Володимир Мамалига активно включався до створення ветеранських спільнот в Черкасах:
“Я натхненно займався психологічною підтримкою солдатів, комбатантів, членів їхніх родин. Спочатку людину потрібно було просто вислухати та допомогти розібратись у реаліях життя після військових дій. Далі це розширилось вже і на психологію та психотерапію. Це перетворилось на психологічну підтримку. Наша команда працювала в Черкасах і Києві з низкою ветеранських організацій”
Психологія та психотерапія стали для Володимира справою життя. Чоловік пішов працювати психологом у дитсадок.
“Працював з дітками з інклюзією, з особливими освітніми потребами. Спеціально, аби переключити себе саме на психологічну діяльність. Мені хотілось масштабувати справу, тому я пішов здобувати нові знання. Мене зацікавили психологічні дослідження у судовій експертизі. Саме це я і планував зробити у 2022 році”
Але 24 лютого 2022 року завадило планам і мирному життю кожного українця. Як ветеран та військовий з досвідом, Володимир в перший день вторгнення росіян поїхав у військкомат. 25 лютого мав наказ про зарахування в один з батальйонів ЗСУ. Воював на Сході України — Попасна, район Лисичанська.
Далі були важкі бої, госпіталь. Минулий бойовий досвід дався взнаки. Після госпіталізації та проходження ВЛК ветеран був звільнений у запас та у червні 2022 року повернувся додому.
Володимир згадує той час переходу від військового життя до цивільного:
“Я звичайна людина. Було складно. Я переживав свої стреси, свої стани, безсоння, флешбеки, згадки про бойові дії. Я усе це переживаю, як і кожен боєць. Але мої знання з психології допомогли покращити мій стан. Я розумів, що маю продовжувати робити свій внесок в перемогу України. Брати участь у бойових діях я вже не міг за станом здоров’я, тому мусив допомагати своєю власною справою. Не можеш воювати – працюй! Бо, ми мусимо перемогти”.
Ветеран поставив собі мету – створити хаб для бійців та їхніх родин. Володимир працює на основі потреб військових, ветеранів і сімей. Тому зараз здобуває знання у напрямку судової експертизи.
Завдяки Українському ветеранському фонду, ветеран зможе створити місце для офлайн-зустрічей. Він став одним із переможців конкурсної програми #Варто. Отримані кошти спрямує на:
– закупівлю обладнання і меблів
– оренду приміщення
– навчання команди з певних видів психотерапії, щоб розширити спеціалізацію
– залучення юристів, психологів для тренінгів.
“Скажу з власного досвіду: тим, хто повернувся, не вистачає живого спілкування. Підготовка людей, які зможуть кваліфіковано проводити ці зустрічі, допомагати і солдатам, які повертаються, і членам їхніх родин – це і є основна задача. Виклики є. Вони з’являються і їх буде значно більше, ніж у 2014 році”.
Історія Володимира Мамалиги насамперед показує, що перехід від військового життя до умовно цивільного – це складний процес. Проте коли є мета, то знаходяться і способи її реалізації. У цьому і допомагає захисникам Український ветеранський фонд Мінветеранів.
Ветеран Олександр Сороковий вже мріє про час активного відновлення України та чимдуж наближає Перемогу. Коли країна буде відбудовуватись, Олександр буде максимально корисним. Він давно займається термомодернізацією – комплексом робіт, які скорочують енергоспоживання населенням. Це й утеплення, й енергомодернізація в будівництві.
Ідея будівельного бізнесу виникла у старшого брата Олександра – Віталія, який є також учасником бойових дій.
«Він мене запросив до себе. Я почав свій шлях з роботи штукатура і так потихеньку рухався. Потрібно було пройти всі етапи, аби зрозуміти всю суть роботи в будівництві. І на даний час я вже один з засновників фірми», – розповідає нам ветеран.
Маючи бойовий досвід ще з 2018 року, ветеран зустрів повномасштабну війну на рідній Полтавщині. Олександр згадує, що до 24 лютого підприємство «Полтава Спецбуд» мало чимало планів:
«Ми багато працювали, мали перспективу розвитку. Займались і будівництвом і виробництвом фасадних декорів, бо маємо обладнання для цього. Роботи перспективні були, але повномасштабна війна все змінила».
Спочатку Олександр залишив бізнес та записався у ТРО: був готовий боронити рідну область.
«Ми, як люди з військовим досвідом, почали організовувати місцевих мешканців, блокпости. Потім я перейшов в ЗСУ, бо хоч ми й були готові до можливих військових дій на Полтавщині, там все спокійно, тому потрібно було йти туди, куди ліз ворог», – згадує Олександр.
Влітку ветеран стояв на захисті Бахмута, зараз разом з побратимами з підрозділу «Одін» виконують бойові завдання у Чернігівській області.
Будівельний бізнес у цей час не зупинився, але для подальшого розвитку вимагав рішучих дій та фінансування. У цьому Олександру та його бізнес-партнерам і допоміг Український ветеранський фонд.
«Восени мій знайомий, ветеран зателефонував і розказав, про конкурс Варто 2.0. від Українського ветеранського фонду. Ми переговорили з усіма засновниками – і прийняли рішення брати участь. І здобули перемогу! На виграні кошти ми вже придбали підвісні люльки й ще плануємо певне обладнання, яке допоможе виконувати роботи з термомодернізації будівель та ремонту покрівель», – пояснює Олександр.
За словами ветерана, один із найголовніших принципів роботи їхнього будівельного бізнесу – дати можливість працювати учасникам бойових дій, захисникам України:
«Люди повинні працювати та забезпечувати свої родини. Є хлопці, учасники бойових дій, які з тих чи інших причин не можуть бути зараз в ЗСУ, вони працюватимуть у нас. Ми чекаємо на сезон. Для будівельників – це весна».
Як бачимо, перемога у конкурсі проєктів #Варто 2.0 дала можливість Олександру закупити нове обладнання ➜ бізнес продовжує розвиватись навіть в умовах війни ➜ учасники бойових діють матимуть змогу працювати та забезпечувати родини.
Тепер для ветерана найголовніше – скоріше здобути Перемогу країни та повернутись до будівництва:
«Я сумую за роботою на підприємстві. Але, що поробиш, зараз є важливіша робота – оборона країни».
Сайт працює у тестовому режимі.
Зауваження та пропозиції просимо надсилати на e-mail:
Корисні посилання
Корисна інформація
Підписатись на оновлення
Контакти
Для запитів ЗМІ:
Український ветеранський фонд
ЄДРПОУ 44565396
МФО 820172
UA388201720313231001301022947
в Державна казначейська служба України м. Київ
| Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/ company Name УВФ IBAN Code UA863052990000025300015000517 |
| Назва банку/ Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE |
| SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X |
| Адреса підприємства/ Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12 |
| Банки кореспонденти/ Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 001-1-000080 |
| SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASUS33 |
| Банк-кореспондент/Correspondent bank JP Morgan Chase Bank, New York ,USA |
| Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 890-0085-754 |
| SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank IRVT US 3N |
| Банк-кореспондент/Correspondent bank The Bank of New York Mellon, New York, USA |
| Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/company Name УВФ IBAN Code UA453052990000025302035000647 |
| Назва банку/Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE |
| SWIFT code банку/ Bank SWIFT Code PBANUA2X |
| Адреса підприємства/Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12 |
| Банки кореспонденти/Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/ Account in the correspondent bank 400886700401 |
| SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank COBADEFF |
| Банк-кореспондент/Correspondent bank Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany |
| Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 6231605145 |
| SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASDEFX |
| Банк-кореспондент/Correspondent bank J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY |
Ці питання допоможуть нам першочергово зрозуміти Ваші очікування, як потенційних партнерів, та визначити спільні цілі для успішного початку співпраці.
