Історії ветеранів-підприємців Archives

Двічі витягував себе після контузій і флешбеків. Історія успіху ветерана Дениса Дудника

Posted on 18 Березня, 202319 Квітня, 2023 by veteranfund

Двічі витягував себе після контузій і флешбеків. Тепер допомагатиме реабілітуватись іншим.

Ветеран Денис Дудник відкрив хаб психологічної допомоги «Танто». Бо хоче підтримати військових, які, як і він, захищали державу. У хабі психологи допомагатимуть жінкам і чоловіками морально відновитись та отримати нові ментальні навички.

Але що було до цього. Читайте історію ветерана Дениса Дудника.

Денис – професійний льотчик. З 1993 по 1995 служив в аеропорту Бельбек у Севастополі. Але далі почав шукати власну улюблену справу. Спробував різне:
здобув освіту у Міжрегіональній академії управління персоналом і працював у сфері продажів
мав власну справу – проєктував та монтував системи вентиляції, кондиціювання та опалення

У 2014 як доброволець воював під Дебальцевим і Волновахою. У 2015 повернувся до цивільного життя. Денис Дудник мав сильний ПТСР, депресивний стан, панічні атаки. Йому не допомагали антидепресанти. Вирішив практикувати альтернативну медицину – рейкі. Це ветерану допомогло.

Денис відкрив майстерню з виготовлення ножів. Це був хороший спосіб реабілітації для нього і для інших ветеранів АТО/ООС, які мали там працювати. Але її знищили росіяни під час повномасштабного вторгнення.

24 лютого 2022 року Денис Дудник став на оборону Ірпеня – приєднався до ДФТГ. Боровся попри хворобу. А ще переживав за кицьок, які залишились у його домі, в частині Ірпеня, яку захопив ворог.

«Зрештою виявилося, що будинок мій розбитий вщент. Він тепер вже тільки під знос, але мої кішечки вижили» – каже ветеран Денис.

21 березня росіяни штурмували Ірпінь, але замість бою обрали мародерство. Ветерана Дениса та його побратимів врятувала російська жадібність. Вони не виконували бойове завдання, а крали українське добро.

Того самого дня Денис Дудник отримав поранення. Згодом повернувся у стрій, але почувався так само як після АТО.

«Після того, як я зміг самого себе «вивезти» зі складного стану після Ірпеня, я зрозумів, що хочу допомагати іншим» – каже ветеран.

Денис Дудник став переможцем конкурсної програми Українського ветеранського фонду #Варто 2.0. Він отримав кошти на відкриття хабу психологічної допомоги. І вже 4 березня він відкрив двері «Танто».

У хабі чекають чоловік і жінок, які воювали, які втратили близьких під час війни. Професійні психологи допоможуть вам прожити свої емоції та навчитись «вивозити», як і Денис Дудник навчився це робити після складних бійнь.

Український ветеранський фонд Мінветеранів радий допомагати ветеранам у відкритті їхніх бізнесів. Особливо, коли справа суспільно корисна. Що з впевненістю можемо підтвердити у ситуації з ветераном Денисом Дудником.

Ветеран Володимир Скосогоренко повертає моду на український суперфуд

Posted on 6 Березня, 202312 Червня, 2023 by veteranfund

Ветеранський бізнес — це часто про винахідливість, креативність, бажання полегшити життя споживачу та взаємопідтримку.

Сьогодні розповімо про ще одного переможця конкурсної програми #ВАРТО — ветерана Володимира Скосогоренка. Він отримав кошти на розширення виробництва із переробки часнику на пасту, а ферментованого чорного часнику — для створення спецій та соусів та фасування їх у стіки для разового використання.

“Скажіть, ви любите чавити часник, а потім мити ту часникодавку, чистити її зубочисткою? Ні? У нашому бізнесі було важливо відшукати біль споживача і задовольнити його. Ми знайшли — ми звільняємо людей від того, щоб мити часникодавки”, — усміхаючись, розповідає про свою справу Володимир.

Володимир Скосогоренко захищав Україну в 2014-2015 роках на Луганському напрямку. Після служби почав шукати себе і так став навчатися на психолога, щоб допомогти собі та іншим. Зокрема і зараз він волонтерить як психолог в роботі з пораненими військовими та тими, хто перебуває на реабілітації.

У бізнес вирішив піти, бо прагнув заробляти гроші… аби допомагати учасникам бойових дій із психологічною реабілітацією та фінансувати проєкти із надання психореабілітації ветеранам російсько-української війни та членам їхніх родин.

Володимир ділиться, що власна справа для нього почалася із певної цікавості — як свої бойові навички можна застосувати у підприємницькій діяльності? І зараз він впевнено всім каже, що з ветеранами треба мати бізнес бодай тому, що вони хочуть робити продукт кращим, якіснішим і корисним.

Як все почалося? Із друзями-ветеранами Володимир тривалий час шукав свою бізнес-нішу, а потім згадав, що має свої два законні гектари землі, які він здав в оренду фермерові. Цей фермер на тій землі вирощував часник. Володимир запросив його поговорити і зрозумів, що це воно. Так у 2021 році він розпочав власну справу. Тоді команда складалася із кількох ветеранів.

Згодом Володимир Скосогоренко почав досліджувати рослину детальніше та зрозумів, що це і взагалі ветеранський продукт. Каже: “В армії багато гіпертоніків, а часник знижує тиск і має ще безліч інших корисних властивостей”.

Після 24 лютого, переважно всі побратими Володимира пішли на фронт, а йому через отримані травми в 2014-2015 роках — сказали залишатися у тилу і створювати для них нові робочі місця, щоб було куди повертатися після Перемоги. Володимир залишився, займався інформаційним фронтом, стежив за психічним станом волонтерів, а коли все більш-менш унормувалося, продовжив розвивав “часниковий” бізнес.

Зараз Володимир працює над двома напрямками — створення часникової пасти у маленьких стіках та спецій із ферментованого чорного часнику. Говорить, що часник, як і сало, це — суперфуд.

“Яка моя мрія? Хочу на смітниках бачити пусті упаковки з-під нашої продукції!”, — ділиться ветеран. — “А якщо глобально, то після того, як заполоню Вінницю та всю Україну нашою часниковою продукцією, планую виходити і на міжнародний ринок”.

Володимир мотивує своїми роздумами: “У бізнесі важлива не стільки ідея, бо ідей в повітрі витає багато, але вони часто розчиняються, бо не було потрібних знань для реалізації. Важливо розібратися. Бо коли ми починали, то орієнтувалися на один ринок, а воно не пішло. Потім ми сіли, подумали, змінили вектор і все запрацювало. Головне, впертість”.

Бізнес-ідея нашого героя почалась із того, що він… обожнює кулінарити із часником, але терпіти не може щоразу мити часникодавку.

А ще мріє, щоб українським чорним часником Мій Часничок без запаху ласували у всьому світі!

Як ветеран АТО за підтримки, яку йому надав Український ветеранський фонд, дивує українців часниковими лайфгаками та суперфудами — дивіться у ШоТам!

Ветеран Артур Красовський розвиває виробництво натурального екологічно чистого меду і корисних бджолопродуктів “Азовські бджілки”

Posted on 4 Березня, 202312 Червня, 2023 by veteranfund

Ветеран Артур Красовський — один із переможців конкурсу фінансування бізнесу #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Артур розвиватиме виробництво натурального екологічно чистого меду і корисних бджолопродуктів “Азовські бджілки”. Займатиметься розведенням бджіл “української степової” та “карпатської” порід.

“Бджільництвом почав займатися 5 років тому. Це було хобі після того, як звільнився зі служби. З 2012 року працював у поліції, розслідував економічні злочини. З початком російського вторгнення у 2014 році був залучений до оборони на лінії розмежування поблизу Маріуполя”, — розповідає Артур Красовський.

Після звільнення зі служби чоловік вирішив перетворити бджільництво з хобі на джерело доходу. Жив у Мелекіне, це поблизу Маріуполя. Там тримав пасіку. З початком повномасштабної війни йому довелося покинути дім й переїхати до Хмельницького.

“Їхати довелося через десятки блокпостів, сірими обхідними шляхами. Тому ні бджіл, ні іншого свого майна забрати не міг. Усе, що лишилися на тимчасово окупованій території — знищено. У мене було відкрите підприємництво. Думав займатися бджільництвом, але з грошима було складно. Побачив в інтернеті, що Український ветеранський фонд фінансує розвиток ветеранського бізнесу. Подав заявку — і виграв, хоча навіть не очікував. Був приємно вражений”, — ділиться ветеран.

За словами захисника, у планах: виробництво меду, фасування його в стіки, приготування солодощів. А ще надаватимуть послуги з апітерапії. Це спеціальні будиночки, які стоять на вуликах й там відпочивають люди. 20 хв відпочинку в “бджолиному будиночку” заміняє повноцінний сон.

До роботи на пасіці та підприємстві залучатимуться 6 осіб: помічники-пасічники, фасувальники, фахівець з маркетингу. А з весни розширятимуть пасіку до 500-600 вуликів.

Щиро тішимося, що можемо підтримати такі проєкти. І нагадаємо, що до 26 листопада ми приймаємо заявки на ще один конкурс ВАРТО 2.0. І сами ви можете стати переможцем та отримати від 500 тисяч до 1 мільйона на розвиток свого бізнесу.

Фото: з особистого архіву Артура Красовського.

Ветеран Володимир Мамалига відкриває хаб для захисників

Posted on 28 Лютого, 202319 Квітня, 2023 by veteranfund

Знання психолога допомогли ветерану покращити свій стан після бойових дій. Тепер Володимир Мамалига відкриває хаб для захисників і захисниць, майбутніх ветеранів, де вони зможуть отримати необхідну їм підтримку. А ще тут працюватимуть психологи, юристи, будуть тренінги та навчання.

Володимир з власного досвіду знає, наскільки важливими є підтримка та живі зустрічі для тих, хто повернувся з фронту. Під час них вони можуть отримати допомогу та просто поспілкуватись. 57-річний чоловік, батько 5 дітей, дідусь 4 онуків, і сам пройшов цей шлях. У 2014 році став добровольцем в одному з підрозділів ЗСУ. Воював на Донецькому напрямку. Був снайпером. Коли повернувся із зони бойових дій, Володимир почав допомагати ветеранам.

Володимир Мамалига активно включався до створення ветеранських спільнот в Черкасах:
“Я натхненно займався психологічною підтримкою солдатів, комбатантів, членів їхніх родин. Спочатку людину потрібно було просто вислухати та допомогти розібратись у реаліях життя після військових дій. Далі це розширилось вже і на психологію та психотерапію. Це перетворилось на психологічну підтримку. Наша команда працювала в Черкасах і Києві з низкою ветеранських організацій”

Психологія та психотерапія стали для Володимира справою життя. Чоловік пішов працювати психологом у дитсадок.

“Працював з дітками з інклюзією, з особливими освітніми потребами. Спеціально, аби переключити себе саме на психологічну діяльність. Мені хотілось масштабувати справу, тому я пішов здобувати нові знання. Мене зацікавили психологічні дослідження у судовій експертизі. Саме це я і планував зробити у 2022 році”

Але 24 лютого 2022 року завадило планам і мирному життю кожного українця. Як ветеран та військовий з досвідом, Володимир в перший день вторгнення росіян поїхав у військкомат. 25 лютого мав наказ про зарахування в один з батальйонів ЗСУ. Воював на Сході України — Попасна, район Лисичанська.

Далі були важкі бої, госпіталь. Минулий бойовий досвід дався взнаки. Після госпіталізації та проходження ВЛК ветеран був звільнений у запас та у червні 2022 року повернувся додому.

Володимир згадує той час переходу від військового життя до цивільного:
“Я звичайна людина. Було складно. Я переживав свої стреси, свої стани, безсоння, флешбеки, згадки про бойові дії. Я усе це переживаю, як і кожен боєць. Але мої знання з психології допомогли покращити мій стан. Я розумів, що маю продовжувати робити свій внесок в перемогу України. Брати участь у бойових діях я вже не міг за станом здоров’я, тому мусив допомагати своєю власною справою. Не можеш воювати – працюй! Бо, ми мусимо перемогти”.

Ветеран поставив собі мету – створити хаб для бійців та їхніх родин. Володимир працює на основі потреб військових, ветеранів і сімей. Тому зараз здобуває знання у напрямку судової експертизи.
Завдяки Українському ветеранському фонду, ветеран зможе створити місце для офлайн-зустрічей. Він став одним із переможців конкурсної програми #Варто. Отримані кошти спрямує на:
– закупівлю обладнання і меблів
– оренду приміщення
– навчання команди з певних видів психотерапії, щоб розширити спеціалізацію
– залучення юристів, психологів для тренінгів.

“Скажу з власного досвіду: тим, хто повернувся, не вистачає живого спілкування. Підготовка людей, які зможуть кваліфіковано проводити ці зустрічі, допомагати і солдатам, які повертаються, і членам їхніх родин – це і є основна задача. Виклики є. Вони з’являються і їх буде значно більше, ніж у 2014 році”.

Історія Володимира Мамалиги насамперед показує, що перехід від військового життя до умовно цивільного – це складний процес. Проте коли є мета, то знаходяться і способи її реалізації. У цьому і допомагає захисникам Український ветеранський фонд Мінветеранів.

“Сумую за роботою на підприємстві”: ветеран Олександр Сороковий та його історія будівельного бізнесу

Posted on 22 Лютого, 202313 Червня, 2023 by Банкова Оксана

Ветеран Олександр Сороковий вже мріє про час активного відновлення України та чимдуж наближає Перемогу. Коли країна буде відбудовуватись, Олександр буде максимально корисним. Він давно займається термомодернізацією – комплексом робіт, які скорочують енергоспоживання населенням. Це й утеплення, й енергомодернізація в будівництві.

Ідея будівельного бізнесу виникла у старшого брата Олександра – Віталія, який є також учасником бойових дій.

«Він мене запросив до себе. Я почав свій шлях з роботи штукатура і так потихеньку рухався. Потрібно було пройти всі етапи, аби зрозуміти всю суть роботи в будівництві. І на даний час я вже один з засновників фірми», – розповідає нам ветеран.

Маючи бойовий досвід ще з 2018 року, ветеран зустрів повномасштабну війну на рідній Полтавщині. Олександр згадує, що до 24 лютого підприємство «Полтава Спецбуд» мало чимало планів:

«Ми багато працювали, мали перспективу розвитку. Займались і будівництвом і виробництвом фасадних декорів, бо маємо обладнання для цього. Роботи перспективні були, але повномасштабна війна все змінила».

Спочатку Олександр залишив бізнес та записався у ТРО: був готовий боронити рідну область.

«Ми, як люди з військовим досвідом, почали організовувати місцевих мешканців, блокпости. Потім я перейшов в ЗСУ, бо хоч ми й були готові до можливих військових дій на Полтавщині, там все спокійно, тому потрібно було йти туди, куди ліз ворог», – згадує Олександр.

Влітку ветеран стояв на захисті Бахмута, зараз разом з побратимами з підрозділу «Одін» виконують бойові завдання у Чернігівській області.

Будівельний бізнес у цей час не зупинився, але для подальшого розвитку вимагав рішучих дій та фінансування. У цьому Олександру та його бізнес-партнерам і допоміг Український ветеранський фонд.

«Восени мій знайомий, ветеран зателефонував і розказав, про конкурс Варто 2.0. від Українського ветеранського фонду. Ми переговорили з усіма засновниками – і прийняли рішення брати участь. І здобули перемогу! На виграні кошти ми вже придбали підвісні люльки й ще плануємо певне обладнання, яке допоможе виконувати роботи з термомодернізації будівель та ремонту покрівель», – пояснює Олександр.

За словами ветерана, один із найголовніших принципів роботи їхнього будівельного бізнесу – дати можливість працювати учасникам бойових дій, захисникам України:

«Люди повинні працювати та забезпечувати свої родини. Є хлопці, учасники бойових дій, які з тих чи інших причин не можуть бути зараз в ЗСУ, вони працюватимуть у нас. Ми чекаємо на сезон. Для будівельників – це весна».

Як бачимо, перемога у конкурсі проєктів #Варто 2.0 дала можливість Олександру закупити нове обладнання ➜ бізнес продовжує розвиватись навіть в умовах війни ➜ учасники бойових діють матимуть змогу працювати та забезпечувати родини.

Тепер для ветерана найголовніше – скоріше здобути Перемогу країни та повернутись до будівництва:

«Я сумую за роботою на підприємстві. Але, що поробиш, зараз є важливіша робота – оборона країни».

Історія ветерана-підприємця Андрія Васильченка

Posted on 18 Лютого, 20237 Квітня, 2023 by veteranfund

Андрій Васильченко на Луганщині мав ферму на 300 поросят — росіяни їх вкрали.
Він обробляв 1000 гектарів землі — росіяни їх окупували.

Цю ферму пан Андрій заснував ще в 1993 році в Старобільському районі Луганщини. Землю обробляли, засівали зерновими. Збіжжя возили в порти Бердянська й Маріуполя, продавали в Туреччину. Мав власний автопарк.
Дохід від продажу свинини теж був — реалізовували на ринках Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного.

З повномасштабним вторгненням росіян ветеран Андрій Васильченко втратив усе, всю справу його життя — і сотні поросят, і гектари землі, й автопарк. Але зараз починає працювати — вже на Житомирщині. А Український ветеранський фонд Мінветеранів йому в цьому допомагає.

Село, де діяла ферма пана Андрія, знаходилося, з його слів, “у кишеньці” відносно росії та так званої “ЛНР” — за 100 км вже Воронезька область, з іншого боку — окупована Росією територія Луганщини, фронт – поруч.

Вранці 24 лютого почалися перші прильоти. Найперше, пан Андрій евакуював свою родину на захід України.

27 лютого до його обійстя прийшли росіяни — розшукували, бо пан Андрій є учасником бойових дій: у травні 2014-го став до лав спочатку самооборони Старобільська, в червні — до лав батальйону “Айдар”. Брав участь у боях за Щастя, Золоте-4 на рідній Луганщині. Служив у ЗСУ до кінця 2015 року.

“Перевернули в хаті все догори дном. З кухні навіть горілку із шафи винесли, яка позалишалася після святкування Нового року. З морозилки повитягували м’ясо, рибу. Поламали замки, віджали всю техніку. 300 голів свиней теж забрали — вантажили та вивозили, шість-сім разів приїздили за поросятами”, — каже він.

Рідне село зараз окуповане, а пан Андрій осів на Житомирщині — життя триває. Він подав заявку на програму “Варто” від Українського ветеранського фонду, й отримав фінансування для здійснення послуг вантажних перевезень — буде возити зернові. Авто вже придбав, у планах — причіп.

Чоловік працює, мріє повернутися на рідну Луганщину, а перемогою в російсько-українській війні називає припинення існування рф як держави та повернення Україні її кордонів станом на 1991 рік.

Підтримуємо сильних, разом з ними куємо перемогу.

Історія війни, підприємництва та планів на розвиток засновника First Wave ветерана Андрія Сарвіри

Posted on 11 Лютого, 202312 Червня, 2023 by veteranfund

Під час повномасштабного вторгнення росіян ветеран і підприємець Андрій Сарвіра на території свого вишуканого ресторану First Wave у Дніпрі відкрив волонтерський штаб. У перші дні війни заклад годував гарячими обідами і військових, і переселенців, і поліцейських. Щодня тут харчувалися по півтисячі осіб.

У 2014 році Андрій активно волонтерив. У 2015-му добровольцем став до 81-ї окремої десантно-штурмової бригади. Фактично то була четверта хвиля мобілізації. Виконували бойові завдання в районі Попасної, Водяного, інших гарячих напрямків.

Після демобілізації у званні молодшого сержанта вирішив зайнятися підприємництвом — у 2016 році Андрій відкрив у Дніпрі піцерію Veterano Pizza. Справи йшли добре, свого часу заклад відвідували перші особи держави, не стримуючи себе у схвальних відгуках.

У 2018 році піцерію перенесли в центр міста, збільшивши приміщення, зросла, відповідно, і кількість відвідувачів. Згодом Андрій припинив працювати під парасолькою бренду Veterano, відкривши новий заклад у Дніпрі — First Wave, та однойменну броварню.

“Чому First Wave, “перша хвиля”? Мені здавалося тоді це дуже влучним. Тому що перша хвиля мобілізації. Тому що висадка першої хвилі основних сил під час операції союзних військ в Нормандії теж мала таку назву — The First Wave. І тому, що ми були першою хвилею пивоварів, які почали варити крафтове пиво”, — пояснює Андрій назву ресторану.

З початком повномасштабного вторгнення цей заклад українсько-європейської кухні був зачинений та працював як волонтерський штаб для допомоги гарячими обідами переселенцям, військовим та поліцейським.

Щодня команда годувала близько 500 осіб.

“Я очікував вторгнення та знав, що воно буде — не в попередні роки, а саме в 2022-му. Були всі ознаки, на відміну від попередніх років. Достатньо було уважно вслухатися в заяви російських посадових осіб та їхніх політиків, які називали чіткі дати повномасштабного вторгнення. Жириновський, наприклад, про це говорив. Після 24 лютого я вирушив на три місяці до своїх друзів на схід із, скажімо так, волонтерською місією. Родину евакуював, а в ресторані без вагань запустили волонтерський штаб”, — розповідає Андрій.

Нещодавно заклад відновив роботу як ресторан, але після відсутності на ринку громадського харчування та війну продажі суттєво знизилися.

“Ми рахували збитки — це досить велика сума. Плюс оренда та комуналка”, — лаконічно говорить він.

Ветеран подався на конкурсну програму “Варто” від Українського ветеранського фонду. Документи й заявка пройшли відбір — і First Wave отримає 860 тисяч на розвиток. Зокрема, планують закупити відповідне обладнання.

“Нашим шансом на утримання підприємства на плаву та розвиток є залучення нової хвилi відвідувачів, яку ми плануємо отримати за допомогою розважальних та інформаційних заходів — концертів, виставок, лекцій, поетичних вечорів. Ми це робили й до цього, але завдяки Українському ветеранському фонду будемо робити ще ефективніше”, — наголошує Андрій.

І констатує: поки що заклад не повернувся до довоєнної кількості відвідувачів.

Але ми в Українському ветеранському фонді віримо, очікуємо та знаємо, що нова хвиля відвідувачів таки прийде у First Wave. Клієнти прийдуть, підставивши плече підтримки ветерану-підприємцю. Як і він, відмовившись від прибутку, підставив плече підтримки тим, хто цього потребував, у перші дні війни.

Фото — з особистого архіву Андрія Сарвіри.

Як ресторан ветерана АТО допомагає ЗСУ та маріупольцям. Відео ШоТам

Це заклад у Дніпрі з особливим вайбом, заснований ветераном АТО.

У ньому працюють хлопці та дівчата з Маріуполя, а музиканти й стендапери з усієї України допомагають збирати кошти для ЗСУ.

Як Український ветеранський фонд допоміг перезапустити ресторан First Wave, розказує ШоТам!

Ветеран Олег Кашляк ростить і розвиває ветеринарну клініку Merlion у Львові

Posted on 8 Лютого, 202312 Червня, 2023 by veteranfund

Олег Кашляк — один із переможців конкурсної програми фінансування ветеранського бізнесу #ВАРТО.

Ветеринарний шлях Олег торував ще з 1996 року, закінчивши Львівський ветеринарний інститут. Але у 2013 році відбувся переворот — Олега скоротили з посади старшого ветеринарного лікаря й призначили начальником паливно-мастильних матеріалів. Тому від початку Майдану і до 2016 року Олег займався забезпеченням пальним західного угрупування військ. В АТО він виїжджав на крайні точки фронту: і в Дебальцеве, і майже до станиці Луганської. Його паливозаправник забезпечував всі блокпости, де була Національна гвардія України.

У 2016 Олег організував свою другу в житті лабораторію безпечних харчових продуктів. У ній він стежив, щоб перевірялися всі продукти, які їхали в АТО, а також якими забезпечували Нацгвардію.

Втім, будучи в АТО, він дбав і про тварин. Каже: “В АТО було багато бродячих котів і собак. Разом з Державною ветеринарною службою і з нацгвардійськивими ветеринарами ми вакцинували бездомних тварин всюди, де несла службу НГУ”.

У 2022 чоловік пішов на пенсію за станом здоров’я. Якраз тоді його син закінчив Ветеринарний університет, тому вони вирішили починати власну справу. Батько та син відкрили ветеринарну клініку “Merlion”. Ця назва — символічна для обох. Мерліон — це риба-лев, символ Сінгапуру. Син за гороскопом — риба, а батько — лев.

“Так і вийшов у нас такий доктор Мерліон, з хвостом риби та головою лева. Лев — мудрий і вогняний, риба — спокійна вода. Дві стихії в одній справі”

У 2021 паралельно з відкриттям клініки, Олег проходив курси для ведення бізнесу від Міністерства у справах ветеранів. Написав два бізнес-плани. Один на МОМ (Міжнародну організацію міграції), які оплатили йому хірургічний стіл. Інший — на Львівську ОДА. І купив апарат штучної вентиляції легень.

Сьогодні розвиток ветеринарної клініки вийшов на другий етап бізнес-плану – обладнання діагностично-лабораторного відділення.

“Цей етап – 60% від задуманих речей, які ми хочемо зробити у себе в клініці. Про #ВАРТО я почув від Юлії Лапутіної (Міністерки у справах ветеранів), яка приїжджала до мене в клініку. Я звернувся в Український ветеранський фонд. Заповнив заявку на конкурсну програму #ВАРТО. І став одним із тих, хто отримає фінансування. За кошти оплачу апарат УЗД і біохімічний гемоаналізатор”, — ділиться пан Олег.

Зараз у клініку взяли двох студентів, яких будуть навчатись працювати з новим обладнанням. Раніше ветеринарна клініка укладала договір зі Львівським ветеринарним університетом (ЛНУВМБ). Приходили групи студентів, зокрема й іноземці. На меті в Олега охопити більше кафедр університету й давати студентам практичні знання.

Олег й далі підтримує дружбу з військовими. Говорить: “У мене з ними не співпраця, а дружні відносини. Я на зв’язку із різними силовими структурами ЗСУ, й, звісно, з Національною гвардією, бо я служив разом із ними”.

Чому про клініку багато знає багато людей? Каже, що це хороша репутація, яка швидко розноситься. “Ми за нею постійно стежимо, бо добре ставлення до клієнта передається з вуст у вуста. Про нас знають і кінологи, і волонтери. Бо вони привозили нам тварин, яких ми виходжували, а потім рекомендують ветеринарну клініку Merlion своїм знайомим”.

Невимовно раді, що можемо підтримати такі клініки і добрі справи наших ветеранів.

А ще перегляньте відео ШоТам:

Команда ветерана Олексія Трепака модернізує виробництво хлібобулочних виробів в Одесі

Posted on 2 Січня, 202312 Червня, 2023 by veteranfund

Поки ветеран воює, його працівники зростають бізнес-справу.

Чоловік зараз захищає Батьківщину, а його співробітниця заповнювала заявку на конкурсну програму #ВАРТО. Тепер вони у списках переможців.

Ветеран був у 2014 році на Донбасі добровольцем. Він не залишився осторонь, коли почалось повномасштабне вторгнення. До війни він був підприємцем — має дві пекарні та магазини. Його бізнес пече та продає хлібобулочні вироби.

Галина — технолог і найманий працівник. Вона заповнювала заявку на конкурсну програму #ВАРТО.

Зі слів Галини, документи для отримання гранту оформлювати було достатньо складно, їй допомагали юристи та бухгалтери.

«Треба ж усе юридично правильно зробити, бо гроші немаленькі. Завдяки цьому гранту ми зможемо дати ще кілька робочих місць, що дуже важливо в наш час. Також ми зможемо робити більше випічки, нагодувати більше містян. Ціни в нас доступні», — каже Галина.

Кошти, які отримали від Українського ветеранського фонду планують витрачати на:

купівлю й оновлення обладнання

створення додаткових робочих місць — планую додати щонайменше п’ять людей

Віримо, що ветеран повернеться із війни та продовжуватиме вести власну справу. А ми його будемо підтримувати у цьому.

Олександр Шапошник — переможець програми “Варто” УВФ, знайомимо з ним та з його справою

Posted on 28 Грудня, 202212 Червня, 2023 by veteranfund

Конотоп, весна 2022-го. Місто оточене російськими військовими, магазини закриті, населений пункт на межі гуманітарної катастрофи. Але магазин домашніх напівфабрикатів “Галя Балувана” працює, виготовляє продукцію та годує містян, не підвищуючи при цьому ціни на продукцію.

Це — фрагмент історії ветерана Державної прикордонної служби України Олександра Шапошника, і це — історія стійкості та людяності.

У вересні 2021 року пан Олександр придбав франшизу з виробництва домашніх напівфабрикатів “Галя Балувана”. Мав кафе, але через коронавірус та підняття цін на оренду його довелося закрити.

Всього на прилавку магазину “Галя Балувана” — 90 найменувань. Найбільш поширені — пельмені, вареники, млинці, сирники, чебуреки, котлети, голубці, фарширований перець тощо.

І саме це “меню” рятувало конотопчан під час оточення міста. Олександр Шапошник пригадує, що росіяни були в місті в перші дні російського вторгнення. Відбулося кілька боїв, окупанти приходили на якісь переговори, але місцеві та влада їм не дали ходу. Відтак, місто було закрите на в’їзд та виїзд.

“В цей час ми працювали. Бо і бізнес треба розвивати, і людям допомагати. Треба утримувати робочі місця. Ми шукали можливості. Ліпили пельмені, вареники. Шукали сало, м’ясо, хоча це було важко. Всі магазини були закриті. Складно було знайти й борошно. Ціна на цибулю зросла в кілька разів.. Але ми ціну на свою продукцію не піднімали. Так, заробітку не було, але зарплату своїм людям ми платили. Магазин працював одну-дві години в день, видавали на руки не більше 2 кілограмів продукції”, — розповідає нам ветеран.

Такий режим роботи тривав близько двох місяців. Згодом, коли росіян вибили з Київщини, Конотоп перестав бути оточеним.

Тепер пан Олександр мріє розширити асортимент продукції та почати виготовляти ще й морозиво, кондитерські вироби, джеми та соуси з якісних та натуральних інгредієнтів. Для цього йому треба спеціалізоване обладнання — фрізер для виготовлення морозива та шокери для заморозки продуктів.

Для цього від Українського ветеранського фонду пан Олександр отримає 830 тисяч гривень.

“Це збільшить обсяг продажу продукції власного виробництва вдвічі, збільшить прибутковість бізнесу та збільшаться платежі до бюджету. Так, обсяг продажу за 9 місяців цього року склав 4 млн грн. За відповідний період наступного року плануємо досягти 8 млн грн та сплатити до бюджету 200 тис. грн податку”, — обґрунтовує пан Олександр.

Віримо, що справа ветерана йтиме добре. Він добре справлявся у війську — тому й бізнесові маневри зможе налагодити. За спиною в нього — 27 років у лавах Державної прикордонної служби України. Звільнявся у 2017 році зі званням майора. Станом на 2014 рік виконував завдання на Луганщині, з 2015 по 2017 роки був військовослужбовцем Краматорського прикордонного загону.

“Що для мене перемога? Вихід на державний кордон зразка 1991 року. Без жодних територіальних поступок”, — говорить ветеран-прикордонник, і з його вуст це звучить дуже щемно, дуже переконливо та вкрай потрібно.

Тож поки Сили оборони України наближають нашу перемогу та відновлення контролю над кордонами, ми в УВФ маленькими, але переконливими кроками робимо сильних сильнішими. Нам всім все вдасться.

Фото — з особистого архіву Олександра Шапошника

Категорія: Історії ветеранів-підприємців