Категорія: Історії ветеранів-підприємців

Ветеран Валерій Прядун — один із переможців ВАРТО. У Полтаві планує розвивати клінінгову компанію з повним спектром послуг для обслуговування клієнтів.

“Запуск фірми планується на лютий-березень. Наразі йде процес підготовки, закупівлі необхідного обладнання. Наша фірма орієнтуватиметься не лише на обслуговуванні офісів, а й приватних будинків і квартир. А ще планую брати участь у тендерах, щоб мати змогу працювати з державними установами”, — каже Валерій.

Також ветеран ділиться своїм баченням і щодо майбутньої команди. Поки відпрацьовуватимуть процес надання послуг й пошук клієнтів, у команді буде до 5 людей. Але згодом хоче організувати дві мобільні бригади для виїздів на об’єкти.

“Ще нам потрібно буде придбати автомобіль для перевезення обладнання. Мільйона гривень на всі ці ідеї цілком вистачило б. Але вписав у заявці на конкурс трохи меншу суму. Хоча коли дізнався, що переміг у програмі ВАРТО — був дуже радий і здивований. Якщо будуть ще конкурси — обов’язково братиму у них участь,” — каже Валерій.

Окрім клінінгової компанії, ветеран також розвиває фірму, котра надає послуги з охорони у Полтаві.

До заснування власного підприємництва чоловік працював у лавах Служби безпеки України. У 2015-2018 роках перебував у службових відрядженнях у зоні проведення АТО та ООС, на території Донецької області. Там займався контррозвідувальними й оперативно-розшуковими заходами в рамках покладених на органи державної безпеки завдань.

Волонтерство, ведення курсів тактичної медицини у 2014 році, шлях на війну в 2015-му, вдалий старт власної справи і знову війна — це історія Вікторії Ткач — ветеранки-підприємиці, яка виграла конкурсу #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

Вікторія розповідає “Історія її власної справи почалася у 2018 коли я, будучи добровольцем, пішла на навчання в Київську школу економіки, щоб повернутися до цивільного життя та мати змогу працювати сама на себе. Після отримання гранту у розмірі 25 тисяч гривень, ми закупили обладнання та маючи знання у розбудові стартапу, рушили у тяжку дорогу бізнесу…”

На фронті Вікторія не вживала м’яса, а тому мама надсилала їй сушені овочі та фрукти, зроблені власноруч. Так і виникла ідея виготовляти поживні сушеники, які були б корисними для тих, хто воює, хто ходить в гори та й для всіх, кому треба взяти в дорогу щось легке але з великою енергетичною цінністю.

Спочатку бізнес мав називатися “Кусь”, а запустився вже як Slice&dry’s. Нині її виробництво займається сушінням фруктів, овочів, грибів, а також додалося і м’ясо.

“Наші вироби користуються популярністю у людей, які більшість свого часу проводять поза зоною особистого комфорту, свого житла, а саме спортсмени, рятувальники, військові, медики, поліцейські, туристи, альпіністи, а об’єднує їх всіх — любов до корисної їжі та повага до свого здоров’я,” — розповідає ветеранка.

Вікторія розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення рф запити від військових зросли в 5-ть разів. І тому потужності вже не могли впоратися із запитами від клієнтів, тож отримані гроші підуть на збільшення потужностей та розширення персоналу.

Вікторія ділиться: “Для мене цей бізнес — це можливість мати щось своє і подарувати своїй родині ще один сегмент, який буде її об’єднувати. Я бачу, як працюють над цим проєктом мої рідні, і радію. Я бачу, що їм це подобається. Вони весь час говорять про нашу справу, весь час про неї шуткують”.

Маленьке сімейне виробництво із виготовлення дегідратованого мяса, овочів, фруктів Slice&dry’s прагне до зростання і ми раді, що можемо в цьому підтримати Вікторію.

І цього року його проєкт переміг у конкурсі #ВАРТО. Сьогодні ділимося із вами історією Олександра та “Єнотів”. 

У 2014 році Олександр Чуб став до лав 2-го батальйону Національної Гвардії, а потім до новосформованого Добровольчого українського корпусу.

У боях за Донецький аеропорт він отримав важке поранення ноги. Лікарі сказали, що Олександру все життя доведеться ходити на милицях. Але він з цим не змирився і повністю відновив свої сили. Під час реабілітації у ветерана виникла ідея власної справи з важливою соціальною місією.

“Ідея табору «Строкаті Єноти» з’явилася під час тривалої реабілітації після отримання тяжкого поранення. Я потрапив у США, і там проїхав велосипедом 10 тисяч кілометрів. За весь час реабілітації та мандрівки отримав стільки добра, підтримки від людей, що мені хотілось якось віддячити цьому світу за таке ставлення до мене”, — розповів Олександр в інтервʼю.

Задум Олександра підтримав видавець Владислав Кириченко. Для розміщення пригодницького дитячого табору він надав територію Центру молодіжного руху «Кузня» в Унежі. Для здійснення мрії Олександр Чуб зібрав велику команду волонтерів, які надавали допомогу ветеранам-добровольцям і родинам загиблих.

Пригодницький табір “Строкаті Єноти” стали тим місцем, куди мріють потрапити діти з усієї України. Першими відвідувачами табору були діти загиблих і поранених бійців батальйону, де служив Олександр.  

«Строкаті єноти» перевернули уявлення про стандартні табори з муштрою та нудною програмою. Тут дітей навчають бути активними й самостійними. Але, звичайно, є певні правила так званої гри, щоби не було хаосу. Наприклад, сортування сміття, спілкування без лайливих слів і лише українською мовою, максимум живої комунікації.

Діти займаються спортом, мандрівництвом, мають творчі заняття і багато спілкуютья. Табір покликаний розвинути прагнення до пізнання світу і  активного життя.

Олександр особливу увагу приділяє «строкатій команді» табору. Ті, хто хоче таборувати з дітьми, спочатку пробують провести заняття чи подію. І якщо вони зможуть бути на рівні з дітьми, без побудови ієрархій, тоді вони потрапляють до команди інструкторів.

«Строкаті єноти» — це соціальний проєкт, який почав приносити прибуток, але залишився вірний меті та цінностям, що були закладені на старті.

На отримані гроші Олександр із командою планують оновити матеріально-технічну базу дитячого табору «Строкаті Єноти», зокрема закуплять спорядження для занять з альпінізму, спортивні мати, та техніку — проєктори, ноутбуки, принтери.

Табори “Строкатих Єнотів” — це соціальний бізнес, спрямований на розвиток громадянського суспільства через соціалізацію дітей в умовах рівності та на засадах відповідального громадянства.

Команда не лише займається організацією дозвілля для дітей, але і творить спільноту людей, які формують нове українське суспільство.  

Крім того, ветерани російсько-української війни (АТО/ООС) є членами команди “Строкатих єнотів” і беруть безпосередню участь в роботі та організації дитячих таборів на волонтерських засадах. Завдяки цьому проходить соціальна реабілітація та реінтеграція військових. 

Щиро раді, що можемо зараз підтримувати такі важливі проєкти, що дбають про майбутнє — про дітей, для яких Збройні Сили виборюють вільну і незалежну країну. 

Потреба в такій розробці була продиктована його ж власним бойовим досвідом. 

“Якось у 2015 році на Донеччині довелося протягом двох тижнів використовувати зброю мого пораненого товариша, бо не мав можливості почистити свій автомат. Просто не було чим. Тоді і спало на думку, що треба щось практичне, надійне”, — каже Олександр Морозов, який російсько-українську війну зустрів у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. 

Так, під час боїв, окрім забруднень, які виникають внаслідок інтенсивної стрільби, на зброю ще й налипає бруд.  

Відтак, після штурму зброя стає непридатною, її потрібно чистити, а можливості для цього часто просто не існує.

Розробка Олександра Морозова і була покликана вирішити цю дошкульну потребу наших військовослужбовців. 

Зараз Clean Shot — єдині в Україні виробники масляних серветок для чищення зброї, і саме цей проєкт став переможцем конкурсної програми #ВАРТО Українського ветеранського фонду. 

Продукція, засновником якої є ветеран Олександр Морозов, вже встигла здобути прихильність і серед українського сектору національної безпеки та оборони, і серед міжнародних партнерів. Відгуки — лише схвальні. Просять ще. 

Зараз потреба у таких серветках для наших Сил оборони тільки зростає: тривають інтенсивні бойові дії, штурми, контрнаступи задля звільнення української землі. Зброя має бути зарядженою та чистою. 

“А перехід Збройних Сил України на нове озброєння створює запит на удосконалення та розширення засобів для чищення як стрілецької зброї, так і важкого озброєння. Тому для виробничих процесів нам необхідно закупити додаткове обладнання, яке дозволить не лише розширити, а й здешевити вартість кінцевої продукції”, — коментує Олександр Морозов плани щодо розвитку своєї ветеранської справи.  

Крім того, в майбутньому планується забезпечення волонтерських організацій та військовослужбовців безкоштовними засобами для чищення зброї. 

Шляхи цього планують два: інвестування підприємства та можливість зробити “підвіс для ЗСУ” серед роздрібних покупців.

Так, поки Олександр Морозов знову в строю та б’ється з росіянами — його справа триває та розвивається, а Український ветеранський фонд Мінветеранів йому в цьому допомагає.

Сторінка серветок: https://www.facebook.com/CLEANSHOT.UA

Це сталося кілька років тому. А зараз він отримав фінансування на розвиток своєї справи від Українського ветеранського фонду.

У листопаді 2019 року ветеран 10-ї гірсько-штурмової бригади Роман Янко повернувся додому з війни. Ще, перебуваючи в госпіталі, він обмірковував різні ідеї власної справи. Й однією із них стала переробка відходів від столярного виробництва у вигляді гранул.

Ветеран каже, що у нього була мрія ще в окопах, щоб переробляти відходи з деревини у щось корисне: “Палета – це найкращий біоресурс для опалення приміщень на сьогоднішній день”.

Розповідає: “Нам волонтери привозили гранули з соняшника і ми опалювали ними буржуйки. І мене це дуже зацікавило, так я почав вивчати цю тему, станки, процес роботи тощо. Дякуючи друзям, заглиблювався у цей процес ще більше”.

Першочергово ветеран придбав станок-гранулятор, який виробляв тонну продукції за один день, ШТЗ і просіювач-охолоджувач.

Цей бізнес для нього — робота мрії. Пан Роман каже, що чекає, поки ніч закінчиться, щоб знову прийти і працювати з Божою допомогою. На виробництві з Янком працює його побратим. А на запитання “Чим ви займаєтеся?” пан Роман із гордістю відповідає “Я — бізнесмен!”.

Талант до столярної справи в Романа Янка не випадковий, він розповідає, що його мама працювала на Чернівецькій сувенірній фабриці “Буковинка” і хлопець з дитинства зростав біля станків. За освітою він художник-столяр.

Коли почалася війна в 2014 році, Роман Янко пішов на фронт, не вагаючись, був солдатом. Каже, що не йшов ні за званнями, ні за медалями. А йшов свідомо, бо треба захищати Україну. Зараз ветеран не на фронті за станом здоровʼя, але робить вклад у перемогу, працюючи, підтримуючи українську економіку та створюючи нові робочі місця.

Ветеран переконаний: “Вірити в те, що робиш і підтримка рідних — головна формула успіху”. Каже, що віра його дружини Надії та власна впертість роблять дива.

А ще у вільний час Роман займається різьбою по дереву. Ось такі шахи ЗСУ, як на фото, — це його талановитих рук справа.

За час розвитку свого бізнесу довкола Романа Янка сформувалася широка клієнтська база і навіть почали зʼявлятися замовлення з-за кордону, проте потужностей не вистачало. Але, завдяки перемозі у конкурсі #ВАРТО, його мрія стане реальністю, а головне — збільшиться кількість робочих місць для роботи на новому обладнанні.

Ми раді тому, що можемо підтримувати ветеранський бізнес у цей складний час. Саме зараз до 26 листопада ми приймаємо заявки на ще один конкурс ВАРТО 2.0. І сами ви можете стати переможцем та отримати від 500 тисяч до 1 мільйона на розвиток свого бізнесу.

Деталі та покрокова інструкція за лінком: https://veteranfund.com.ua/contests/varto_2-0/

Фото: з особистого архіву Романа Янка, скріншот із відео “Крутий заміс”.