min_vet_min

Історія ветерана-підприємця Андрія Васильченка

Андрій Васильченко на Луганщині мав ферму на 300 поросят — росіяни їх вкрали.
Він обробляв 1000 гектарів землі — росіяни їх окупували.

Цю ферму пан Андрій заснував ще в 1993 році в Старобільському районі Луганщини. Землю обробляли, засівали зерновими. Збіжжя возили в порти Бердянська й Маріуполя, продавали в Туреччину. Мав власний автопарк.
Дохід від продажу свинини теж був — реалізовували на ринках Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного.

З повномасштабним вторгненням росіян ветеран Андрій Васильченко втратив усе, всю справу його життя — і сотні поросят, і гектари землі, й автопарк. Але зараз починає працювати — вже на Житомирщині. А Український ветеранський фонд Мінветеранів йому в цьому допомагає.

Село, де діяла ферма пана Андрія, знаходилося, з його слів, “у кишеньці” відносно росії та так званої “ЛНР” — за 100 км вже Воронезька область, з іншого боку — окупована Росією територія Луганщини, фронт – поруч.

Вранці 24 лютого почалися перші прильоти. Найперше, пан Андрій евакуював свою родину на захід України.

27 лютого до його обійстя прийшли росіяни — розшукували, бо пан Андрій є учасником бойових дій: у травні 2014-го став до лав спочатку самооборони Старобільська, в червні — до лав батальйону “Айдар”. Брав участь у боях за Щастя, Золоте-4 на рідній Луганщині. Служив у ЗСУ до кінця 2015 року.

“Перевернули в хаті все догори дном. З кухні навіть горілку із шафи винесли, яка позалишалася після святкування Нового року. З морозилки повитягували м’ясо, рибу. Поламали замки, віджали всю техніку. 300 голів свиней теж забрали — вантажили та вивозили, шість-сім разів приїздили за поросятами”, — каже він.

Рідне село зараз окуповане, а пан Андрій осів на Житомирщині — життя триває. Він подав заявку на програму “Варто” від Українського ветеранського фонду, й отримав фінансування для здійснення послуг вантажних перевезень — буде возити зернові. Авто вже придбав, у планах — причіп.

Чоловік працює, мріє повернутися на рідну Луганщину, а перемогою в російсько-українській війні називає припинення існування рф як держави та повернення Україні її кордонів станом на 1991 рік.

Підтримуємо сильних, разом з ними куємо перемогу.

Історія війни, підприємництва та планів на розвиток засновника First Wave ветерана Андрія Сарвіри

Під час повномасштабного вторгнення росіян ветеран і підприємець Андрій Сарвіра на території свого вишуканого ресторану First Wave у Дніпрі відкрив волонтерський штаб. У перші дні війни заклад годував гарячими обідами і військових, і переселенців, і поліцейських. Щодня тут харчувалися по півтисячі осіб.

У 2014 році Андрій активно волонтерив. У 2015-му добровольцем став до 81-ї окремої десантно-штурмової бригади. Фактично то була четверта хвиля мобілізації. Виконували бойові завдання в районі Попасної, Водяного, інших гарячих напрямків.

Після демобілізації у званні молодшого сержанта вирішив зайнятися підприємництвом — у 2016 році Андрій відкрив у Дніпрі піцерію Veterano Pizza. Справи йшли добре, свого часу заклад відвідували перші особи держави, не стримуючи себе у схвальних відгуках.

У 2018 році піцерію перенесли в центр міста, збільшивши приміщення, зросла, відповідно, і кількість відвідувачів. Згодом Андрій припинив працювати під парасолькою бренду Veterano, відкривши новий заклад у Дніпрі — First Wave, та однойменну броварню.

“Чому First Wave, “перша хвиля”? Мені здавалося тоді це дуже влучним. Тому що перша хвиля мобілізації. Тому що висадка першої хвилі основних сил під час операції союзних військ в Нормандії теж мала таку назву — The First Wave. І тому, що ми були першою хвилею пивоварів, які почали варити крафтове пиво”, — пояснює Андрій назву ресторану.

З початком повномасштабного вторгнення цей заклад українсько-європейської кухні був зачинений та працював як волонтерський штаб для допомоги гарячими обідами переселенцям, військовим та поліцейським.

Щодня команда годувала близько 500 осіб.

“Я очікував вторгнення та знав, що воно буде — не в попередні роки, а саме в 2022-му. Були всі ознаки, на відміну від попередніх років. Достатньо було уважно вслухатися в заяви російських посадових осіб та їхніх політиків, які називали чіткі дати повномасштабного вторгнення. Жириновський, наприклад, про це говорив. Після 24 лютого я вирушив на три місяці до своїх друзів на схід із, скажімо так, волонтерською місією. Родину евакуював, а в ресторані без вагань запустили волонтерський штаб”, — розповідає Андрій.

Нещодавно заклад відновив роботу як ресторан, але після відсутності на ринку громадського харчування та війну продажі суттєво знизилися.

“Ми рахували збитки — це досить велика сума. Плюс оренда та комуналка”, — лаконічно говорить він.

Ветеран подався на конкурсну програму “Варто” від Українського ветеранського фонду. Документи й заявка пройшли відбір — і First Wave отримає 860 тисяч на розвиток. Зокрема, планують закупити відповідне обладнання.

“Нашим шансом на утримання підприємства на плаву та розвиток є залучення нової хвилi відвідувачів, яку ми плануємо отримати за допомогою розважальних та інформаційних заходів — концертів, виставок, лекцій, поетичних вечорів. Ми це робили й до цього, але завдяки Українському ветеранському фонду будемо робити ще ефективніше”, — наголошує Андрій.

І констатує: поки що заклад не повернувся до довоєнної кількості відвідувачів.

Але ми в Українському ветеранському фонді віримо, очікуємо та знаємо, що нова хвиля відвідувачів таки прийде у First Wave. Клієнти прийдуть, підставивши плече підтримки ветерану-підприємцю. Як і він, відмовившись від прибутку, підставив плече підтримки тим, хто цього потребував, у перші дні війни.

Фото — з особистого архіву Андрія Сарвіри.

Як ресторан ветерана АТО допомагає ЗСУ та маріупольцям. Відео ШоТам
 
Це заклад у Дніпрі з особливим вайбом, заснований ветераном АТО.
У ньому працюють хлопці та дівчата з Маріуполя, а музиканти й стендапери з усієї України допомагають збирати кошти для ЗСУ.
Як Український ветеранський фонд допоміг перезапустити ресторан First Wave, розказує ШоТам!

Ветеран Олег Кашляк ростить і розвиває ветеринарну клініку Merlion у Львові

Олег Кашляк — один із переможців конкурсної програми фінансування ветеранського бізнесу #ВАРТО.

Ветеринарний шлях Олег торував ще з 1996 року, закінчивши Львівський ветеринарний інститут. Але у 2013 році відбувся переворот — Олега скоротили з посади старшого ветеринарного лікаря й призначили начальником паливно-мастильних матеріалів. Тому від початку Майдану і до 2016 року Олег займався забезпеченням пальним західного угрупування військ. В АТО він виїжджав на крайні точки фронту: і в Дебальцеве, і майже до станиці Луганської. Його паливозаправник забезпечував всі блокпости, де була Національна гвардія України.

У 2016 Олег організував свою другу в житті лабораторію безпечних харчових продуктів. У ній він стежив, щоб перевірялися всі продукти, які їхали в АТО, а також якими забезпечували Нацгвардію.

Втім, будучи в АТО, він дбав і про тварин. Каже: “В АТО було багато бродячих котів і собак. Разом з Державною ветеринарною службою і з нацгвардійськивими ветеринарами ми вакцинували бездомних тварин всюди, де несла службу НГУ”.

У 2022 чоловік пішов на пенсію за станом здоров’я. Якраз тоді його син закінчив Ветеринарний університет, тому вони вирішили починати власну справу. Батько та син відкрили ветеринарну клініку “Merlion”. Ця назва — символічна для обох. Мерліон — це риба-лев, символ Сінгапуру. Син за гороскопом — риба, а батько — лев.

“Так і вийшов у нас такий доктор Мерліон, з хвостом риби та головою лева. Лев — мудрий і вогняний, риба — спокійна вода. Дві стихії в одній справі”

У 2021 паралельно з відкриттям клініки, Олег проходив курси для ведення бізнесу від Міністерства у справах ветеранів. Написав два бізнес-плани. Один на МОМ (Міжнародну організацію міграції), які оплатили йому хірургічний стіл. Інший — на Львівську ОДА. І купив апарат штучної вентиляції легень.

Сьогодні розвиток ветеринарної клініки вийшов на другий етап бізнес-плану – обладнання діагностично-лабораторного відділення.

“Цей етап – 60% від задуманих речей, які ми хочемо зробити у себе в клініці. Про #ВАРТО я почув від Юлії Лапутіної (Міністерки у справах ветеранів), яка приїжджала до мене в клініку. Я звернувся в Український ветеранський фонд. Заповнив заявку на конкурсну програму #ВАРТО. І став одним із тих, хто отримає фінансування. За кошти оплачу апарат УЗД і біохімічний гемоаналізатор”, — ділиться пан Олег.

Зараз у клініку взяли двох студентів, яких будуть навчатись працювати з новим обладнанням. Раніше ветеринарна клініка укладала договір зі Львівським ветеринарним університетом (ЛНУВМБ). Приходили групи студентів, зокрема й іноземці. На меті в Олега охопити більше кафедр університету й давати студентам практичні знання.

Олег й далі підтримує дружбу з військовими. Говорить: “У мене з ними не співпраця, а дружні відносини. Я на зв’язку із різними силовими структурами ЗСУ, й, звісно, з Національною гвардією, бо я служив разом із ними”.

Чому про клініку багато знає багато людей? Каже, що це хороша репутація, яка швидко розноситься. “Ми за нею постійно стежимо, бо добре ставлення до клієнта передається з вуст у вуста. Про нас знають і кінологи, і волонтери. Бо вони привозили нам тварин, яких ми виходжували, а потім рекомендують ветеринарну клініку Merlion своїм знайомим”.

Невимовно раді, що можемо підтримати такі клініки і добрі справи наших ветеранів.

А ще перегляньте відео ШоТам:

Команда ветерана Олексія Трепака модернізує виробництво хлібобулочних виробів в Одесі

Поки ветеран воює, його працівники зростають бізнес-справу.

Чоловік зараз захищає Батьківщину, а його співробітниця заповнювала заявку на конкурсну програму #ВАРТО. Тепер вони у списках переможців.

Ветеран був у 2014 році на Донбасі добровольцем. Він не залишився осторонь, коли почалось повномасштабне вторгнення. До війни він був підприємцем — має дві пекарні та магазини. Його бізнес пече та продає хлібобулочні вироби.

Галина — технолог і найманий працівник. Вона заповнювала заявку на конкурсну програму #ВАРТО.

Зі слів Галини, документи для отримання гранту оформлювати було достатньо складно, їй допомагали юристи та бухгалтери.

«Треба ж усе юридично правильно зробити, бо гроші немаленькі. Завдяки цьому гранту ми зможемо дати ще кілька робочих місць, що дуже важливо в наш час. Також ми зможемо робити більше випічки, нагодувати більше містян. Ціни в нас доступні», — каже Галина.

Кошти, які отримали від Українського ветеранського фонду планують витрачати на:

🔸 купівлю й оновлення обладнання

🔸 створення додаткових робочих місць — планую додати щонайменше п’ять людей

Віримо, що ветеран повернеться із війни та продовжуватиме вести власну справу. А ми його будемо підтримувати у цьому.

Олександр Шапошник — переможець програми “Варто” УВФ, знайомимо з ним та з його справою

Конотоп, весна 2022-го. Місто оточене російськими військовими, магазини закриті, населений пункт на межі гуманітарної катастрофи. Але магазин домашніх напівфабрикатів “Галя Балувана” працює, виготовляє продукцію та годує містян, не підвищуючи при цьому ціни на продукцію.

Це — фрагмент історії ветерана Державної прикордонної служби України Олександра Шапошника, і це — історія стійкості та людяності.

У вересні 2021 року пан Олександр придбав франшизу з виробництва домашніх напівфабрикатів “Галя Балувана”. Мав кафе, але через коронавірус та підняття цін на оренду його довелося закрити.

Всього на прилавку магазину “Галя Балувана” — 90 найменувань. Найбільш поширені — пельмені, вареники, млинці, сирники, чебуреки, котлети, голубці, фарширований перець тощо.

І саме це “меню” рятувало конотопчан під час оточення міста. Олександр Шапошник пригадує, що росіяни були в місті в перші дні російського вторгнення. Відбулося кілька боїв, окупанти приходили на якісь переговори, але місцеві та влада їм не дали ходу. Відтак, місто було закрите на в’їзд та виїзд.

💬 “В цей час ми працювали. Бо і бізнес треба розвивати, і людям допомагати. Треба утримувати робочі місця. Ми шукали можливості. Ліпили пельмені, вареники. Шукали сало, м’ясо, хоча це було важко. Всі магазини були закриті. Складно було знайти й борошно. Ціна на цибулю зросла в кілька разів.. Але ми ціну на свою продукцію не піднімали. Так, заробітку не було, але зарплату своїм людям ми платили. Магазин працював одну-дві години в день, видавали на руки не більше 2 кілограмів продукції”, — розповідає нам ветеран.

Такий режим роботи тривав близько двох місяців. Згодом, коли росіян вибили з Київщини, Конотоп перестав бути оточеним.

Тепер пан Олександр мріє розширити асортимент продукції та почати виготовляти ще й морозиво, кондитерські вироби, джеми та соуси з якісних та натуральних інгредієнтів. Для цього йому треба спеціалізоване обладнання — фрізер для виготовлення морозива та шокери для заморозки продуктів.

Для цього від Українського ветеранського фонду пан Олександр отримає 830 тисяч гривень.

“Це збільшить обсяг продажу продукції власного виробництва вдвічі, збільшить прибутковість бізнесу та збільшаться платежі до бюджету. Так, обсяг продажу за 9 місяців цього року склав 4 млн грн. За відповідний період наступного року плануємо досягти 8 млн грн та сплатити до бюджету 200 тис. грн податку”, — обґрунтовує пан Олександр.

Віримо, що справа ветерана йтиме добре. Він добре справлявся у війську — тому й бізнесові маневри зможе налагодити. За спиною в нього — 27 років у лавах Державної прикордонної служби України. Звільнявся у 2017 році зі званням майора. Станом на 2014 рік виконував завдання на Луганщині, з 2015 по 2017 роки був військовослужбовцем Краматорського прикордонного загону.

“Що для мене перемога? Вихід на державний кордон зразка 1991 року. Без жодних територіальних поступок”, — говорить ветеран-прикордонник, і з його вуст це звучить дуже щемно, дуже переконливо та вкрай потрібно.

Тож поки Сили оборони України наближають нашу перемогу та відновлення контролю над кордонами, ми в УВФ маленькими, але переконливими кроками робимо сильних сильнішими. Нам всім все вдасться.

Фото — з особистого архіву Олександра Шапошника

Ветеран відкриє заклад, який працюватиме у підтримку силових структур

Підвішена піца для поранених військовослужбовців та медиків у шпиталі.

Ветеран Михайло Рощук — один із 30 переможців конкурсу фінансування #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Він відкриє піцерію у Києві.

“Ідею відкрити власну піцерію запропонував побратим ще у 2020 році. Придбав франшизу від Pizza BRO й зараз готуюсь до відкриття”, — каже Михайло.

Його проєкт спрямований, у першу чергу, на ветеранів, військових та інших співробітників силових структур.

“У нас для ветеранів, військових, добровольців та поліції постійно діють знижки до 25% на піцу, яка позначена в меню. А ще кожен відвідувач чи замовник може підвісити піцу, яку ми передамо пораненим військовослужбовцям та медикам у шпиталь,” — розповідає Михайло.

Він також зазначає, що планує працевлаштовувати до 6-8 людей. Персонал набиратимуть, у першу чергу, серед ветеранів. Адже Михайло сам ветеран й розуміє, як важливо реінтегрувати бійців у цивільному житті.

“Мій бойовий шлях тривав протягом 2015-2016 років. Служив у 11 окремому мотопіхотному батальйоні Київська Русь. Виконували завдання поблизу Троїцького (Донецька область) та Новозванівки (Луганська область). У 2008 році проходив строкову службу. Маю звання старшого сержанта”, — каже ветеран.

Незабаром піцерія відчинить свої двері для відвідувачів. Заклад знаходитиметься на Русанівці, вул. Миколайчука 7а.

Ветеран Ігор Зінчук розвиває компанію з безпеки та охорони “Аквілон”

“Просто є запас міцності та фінансова подушка. Я не звільнив жодного співробітника та не урізав заробітну плату”, — говорить ветеран Ігор Зінчук. 

Коли з початком повномасштабного вторгнення Росія атакувала ракетами Васильків на Київщині, компанія ветерана не припинила роботу. 

Компанію з безпеки та охорони “Аквілон” (у перекладі з давньоримської –  “північний вітер”) ветеран Ігор Зінчук заснував ще в 1993 році. Вони надають послуги з безпеки та охорони для комерційних підприємств та приватних осіб. Йдеться про пультову охорону та встановлення технічних систем безпеки.

Зараз тут працюють приблизно 80 людей. 

Станом на січень 2022 року компанія ветерана Ігоря Зінчука обслуговувала приблизно 2000 клієнтів. Зараз ця кількість дещо зменшилася, але, зі слів чоловіка, не критично. 

Перші два місяці великої війни, пригадує пан Ігор, жив у офісі. Каже: важливо було підтримувати колектив. І це в час, коли в перші тижні вторгнення на Васильків прилетіло чотири десятки ворожих ракет. Оселі кількох клієнтів “Аквілону” наразі зруйновані або пошкоджені російськими ракетами. 

Але навіть попри війну потреба в послугах “Аквілону” залишалася, ба більше – інші охоронні структури працювали не надто добросовісно і якісно в місті. 

У бізнесі ветерана є й соціальна складова.  

“У нас є тривожна кнопка не лише від злодіїв, а й, так би мовити, медична. Була ситуація, коли одна бабуся пішла в льох і впала. Не могла вибратися звідти. Її чоловік натиснув кнопку, приїхали наші хлопці оперативно, допомогли їй, викликали швидку, зідзвонилися з рідними”, — переповідає ситуацію пан Ігор. 

“А ще в нас є клієнт з Маріуполя. Він вибрався з міста, втративши там все. А тут у нього бізнес. Тому ми охороняємо його майно безплатно”, — продовжує підприємець.  

Чоловік подався на конкурсну програму “Варто” від Українського ветеранського фонду — й отримає 800 тисяч гривень на подальший розвиток справи: “Аквілону” потрібне ще одне авто. Це, зі слів підприємця, підвищить рівень безпеки у Васильківській територіальній громаді, дозволить працевлаштувати нових співробітників. 

“Придбання нового авто для екіпажів охорони гарантує  вчасне прибуття до об’єкта під час виклику, а також дозволить розширити географію надання послуг пультової охорони”, — обґрунтував заявник свою потребу. 

Реалізація цього проєкту, з його слів, дозволить залучити нових клієнтів, це  допоможе компенсувати втрати підприємства, а також дозволить збільшити кількість найманих працівників на 6 осіб, утримати існуючий персонал та збільшити кількість сплачених податків до бюджету. 

У Ігоря Зінчука за спиною — служба у 80-х роках минулого століття в прикордонних військах у складі мотоманевреної групи на китайському кордоні, на Памірі. Пізніше — участь у кампанії в Афганістані, де доводилося перекривати караванні шляхи з Пакистану, унеможливлювати канали постачання зброї тощо. Ігорю Зінчуку тоді було 23 роки. 

Умови служби були екстремальними: зимові морози сягали 55 градусів, а точка, на якій ніс службу пан Ігор, була на висоті 4200 метрів над рівнем моря. 

Після звільнення з війська на початку 90-х минулого століття і почав, як він каже, “працювати на себе”. Із ще двома товаришами започаткували свою справу — монтаж систем безпеки. Згодом це розвинулося до “Аквілону” – який діє та розвивається досі. 

Запитуємо чоловіка, що буде для нього перемогою в російсько-українській війні.

“Коли я зможу поїхати на український Байкал”, — говорить він з іронією. 

Фото — з особистого архіву Ігоря Зінчука

Ветеран Сергій Лугеря нарощуватиме потужність своєї сільської громади та місцевого виробництва за допомогою власного бізнесу

Підтримувати своїх.

Ось що ставить собі за мету ветеран

Ветеран Сергій переміг у конкурсі #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Він буде розвивати власну справу із виробництва комбікорму для тварин та паливних пелет у селі Мошни та загалом на Черкащині.

Підприємництвом чоловік зайнявся після повернення із війни. На фронт він відправився у 2015 році. Був головним сержантом розвідувального взводу механізованого батальйону 128 бригади. Додому повернувся після отриманого поранення під Дебальцевим. Але нині він знову у лавах Збройних Сил захищає нашу країну.

Згадувати про бойові дії Сергій за 2015 рік не хоче. У його пам’яті є місце лише для приємних спогадів — нові знайомства, підтримка рідних та допомога волонтерів. А про теперішні бої — розповідати нема часу.

Основною метою проєкту Сергія Лугері є забезпечення сільського населення більш дешевими комбікормами та паливними пелетами місцевого виробництва, а також розвиток сільської місцевості та розвиток громади. Саме тому на гроші від Фонду він придбає матеріально-технічну базу для фермерського господарства.

Ветеран каже: “У результаті втілення проєкту, саме господарство зменшить витрати на технологічні послуги, оскільки вони надаватимуться за меншими цінами, ніж зараз. Також забезпечить комбікормом та паливними пелетами місцеві виробництва за дешевшою вартістю, завдяки розвитку місцевого виробництва. Будуть створюватися нові робочі місця. Зокрема для ветеранів. А це все своєю чергою забезпечить стійкий розвиток нашої сільської громади…”

Сергій Лугеря має намір реалізувати свою продукцію не лише на території села Мошни, а й для найближчих сіл Черкаського району, тим самим забезпечивши регіон комбікормом та паливними пелетами власного виробництва.

Щиро раді, що можемо підтримати такий важливий проєкт!

Книги видавництва ветерана Марка Мельника читають маленькі українці та генерал Залужний

Марко Мельник, на позивний “Вирій”, розвиває проєкт “Інтелектуальний арсенал”. Ветеран став одним із переможців першого конкурсу фінансування ветеранської справи #ВАРТО.

Народився та виріс у місті Кривий Ріг. Був учасником Революції гідності, доєднався до “Пpавoгo cектoру” й став сотником Самооборони. Під час сутичок з бійцями “Беркуту” його поранили.

У 2014 році Марко пішов добровольцем на фронт. Був солдатом розвідувально-диверсійного підрозділу батальйону “Aзoв”. Військовий журналіст. Засновник і головний редактор першого в Україні фронтового часопису. А вже за рік став водієм медичної служби та командиром групи військових журналістів ідеологічної служби полку “Aзoв”. Учасник Широкинської операції.

2016-го року заснував одне з перших в Україні ветеранських видавництв.

“Проєкт “Інтелектуальний арсенал” видаватиме й поширюватиме п’ять накладів книг, що забезпечать українців і зокрема військових, які зараз захищають Україну, інформаційним та інтелектуальним підґрунтям”, — розповідає Марко.

За словами захисника, такі книги необхідні, аби зберегти високий моральний дух бійців та цивільних, й орієнтувати суспільство в цілому на перемогу і відновлення України після поразки російських окупантів.

“Планується видання книг на такі теми: історія боротьби України за свою Незалежність у кінці 80-х — на початку 90-х під час розвалу СРСР; наймасштабніші успішні військові операції світу проти тероризму; ідеологічні підстави українства та національна ідея України; військова мемуаристика добровольців (ветеранів), які стали на захист України з 2014 року; поетична збірка ветерана війни з РФ,” — поділився ветеран.

У 2022 році Марко Мельник став віцепрезидентом історичного клубу “Холодний Яр”.

Фото — з особистого архіву Марка Мельника

Натхненна історія у відео ШоТам

Мати загиблого героя Наталія Гумба розвиває виробництво візуального контенту

Укотре переконуємося, наскільки сильними людьми є наші переможці програми #ВАРТО.

Як-от Наталія Гумба — мати загиблого воїна Астамура Гумби.

Астамур народився в Абхазії, яку окупувала росія. 30 років прожив в Україні.

Він став до лав Сил територіальної оборони з першим днем повномасштабного вторгнення росіян. Бився спочатку на Київщині, в районі Ірпеня, потім вирушив на східний фронт. Загинув 28 червня поблизу села Дементіївка Дергачівського району Харківської області.

Щоби вшанувати пам’ять сина, пані Наталя заснувала Фонд миру Астамура Гумби. Заплановано, що Фонд буде об’єднувати тих, хто вивчає конфлікти і може запропонувати, як їх вирішити; буде опікуватися питаннями дослідження конфліктів у Південно-Східній та Східній Європі.

Пані Наталя — журналістка-міжнародниця. Так, зокрема, влітку 2014 року вона з командою однодумців організувала фотовиставку “Донбас: війна і мир”, яка свого часу експонувалася і в стінах Європарламенту. Відтак, вона знає, наскільки в російсько-українській війні є важливою інформаційна складова.

Пані Наталя — переможниця першої конкурсної програми #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

За отримані від УВФ кошти планує виробництво візуального контенту, наприклад, соціальної реклами для Збройних Сил України. Йдеться про придбання і технічного оснащення, і про навчання щодо зйомок відео, монтажу тощо. Це має бути, за задумом пані Наталії, повноцінна продакшн-студія зі звуковим обладнанням, світлом тощо.

“Так, мій син загинув. Але його життя у віртуальному сенсі триває. Тому цей проєкт є і його проєктом теж. А ми маємо розвивати пам’ять про нього”, — говорить пані Наталя.

Ми підтримуємо сильних. Ми робимо сильних сильнішими. Історія пані Наталії, яка втратила сина не війні, але не втратила жагу до перемоги, це так яскраво демонструє.

Фото — з особистого архіву Наталії Гумби

Ветеранський фонд (Поруч з ветераном)

Банківські реквізити:

Український ветеранський фонд
ЄДРПОУ 44565396
МФО 820172
UA388201720313231001301022947
в Державна казначейська служба України м. Київ

Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/ company Name УВФ IBAN Code UA863052990000025300015000517
Назва банку/ Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/ Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/ Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 001-1-000080
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASUS33
Банк-кореспондент/Correspondent bank JP Morgan Chase Bank, New York ,USA
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 890-0085-754
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank IRVT US 3N
Банк-кореспондент/Correspondent bank The Bank of New York Mellon, New York, USA
Реквізити підприємства/ Company details Назва підприємства/company Name УВФ IBAN Code UA453052990000025302035000647
Назва банку/Name of the bank JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code банку/ Bank SWIFT Code PBANUA2X
Адреса підприємства/Company address UA 01001 м Київ пров Музейний б.12
Банки кореспонденти/Correspondent banks Рахунок у банку-кореспонденті/ Account in the correspondent bank 400886700401
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank COBADEFF
Банк-кореспондент/Correspondent bank Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Рахунок у банку-кореспонденті/Account in the correspondent bank 6231605145
SWIFT Code банку-кореспондента/SWIFT Code of the correspondent bank CHASDEFX
Банк-кореспондент/Correspondent bank J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY

Партнерство

Ці питання допоможуть нам першочергово зрозуміти Ваші очікування, як потенційних партнерів, та визначити спільні цілі для успішного початку співпраці.

    Зазначте назву Вашої організації.*

    Вкажіть сферу діяльності організації.*

    Контакна електронна адреса*

    Контактний номер телефону*

    Якщо у Вас є вебсайт, будь ласка, залиште на нього посилання.

    З якою аудиторією Ви переважно працюєте?*

    Які напрямки або сфери діяльності Ви розглядаєте для співпраці?*

    Які результати Ви очікуєте досягти через потенційне партнерство?*

    Які ресурси Ваша організація готова запропонувати в межах партнерства? Чи є Ваші послуги безкоштовними для нашої цільової аудиторії?*

    Які у Вас очікування від УВФ у рамках потенційного партнерства?*

    Чи є у Вас досвід співпраці з партнерами, подібними до нашої установи?*

    Що є для Вас пріоритетним в реалізації партнерського проєкту?*

    Як Ви уявляєте розподіл обов'язків у партнерстві?*